Справа № 815/311/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2017 року
09год.10хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення (висновку), визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, яке оформлене протоколом від 17.03.2016 року та зазначене в розділі ІV Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, яким ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області №1600 о/с від 29 листопада 2016 року в частині звільнення інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 та зобовязати ГУНП в Одеській області поновити ОСОБА_1 (М-106444) на посаді, яку вона займала до звільнення або на рівнозначній посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.11.2015 року Наказом ГУНП в Одеській області відповідно до п.9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» її було прийнято на службу у поліції ГУНП в Одеській області. В подальшому позивачка пройшла атестування, за результатами якого набрала 67 балів. Згідно висновку прямого керівника ОСОБА_1 відповідає займаній посаді. Разом з чим, відповідно до висновку стосовно позивачки (рішення) Атестаційної комісії №4, зазначеного в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа від 17.03.2016 року, " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". На підставі рішення (висновку) Атестаційної комісії відповідачем було прийнято спірний наказ №1600 від 29.11.2016 року про звільнення ОСОБА_1, інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області за п.5 ч.1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України "Про Національну поліцію".
На думку позивачки, рішення (висновок) АК№4 та спірний наказ про звільнення є протиправними та грубо порушують законні права та інтереси позивачки. Так, ОСОБА_1 вважає, що у АК №4 не було правових підстав для проведення атестування ОСОБА_1, оскільки в ГУНП в Одеській області позивачка не пропрацювала навіть року. Крім того, приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв визначених п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465, разом з чим, згідно висновку прямого керівника позивач відповідає займаній посаді та на дату проходження атестації діючих дисциплінарних стягнень не мала. На думку позивачки, АК№4 не були враховані ці обставини. Також позивачка наголошує, що відносно неї не вирішувалося питання підвищення на посаді або звільнення як такої, що не відповідає займаний посаді та жодної із підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ, не існувало. Також в порушення Інструкції №1465 до складу членів атестаційної комісії не було включено представника профспілкової організації, та перед початком проведення співбесіди позивачці не оголосили склад АК№4, чим позбавили останню права на відвід голови, секретарю або членам атестаційної комісії. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 вважає, що проведення атестування здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав, а тому висновок Атестаційної комісії №4 та спірний наказ про звільнення прийнятий на підставі висновку АК№4, є безпідставними та підлягають скасуванню, а позивачка поновленню на займаній посаді. Крім того на дату прийняття спірного наказу про звільнення, позивачка перебувала у відпустці, в саме з з 28.11. 2016 року по 10.12.2016 рік, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 40 КзПП України.
Представник відповідача /Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області/ в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно.
Представник відповідача /Головного управління Національної поліції в Одеській області/ в судове засідання 06.03.2017р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, надав до суду письмові заперечення в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Атестаційною комісією №4 було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом від 17.03.2016 року відповідно до якого комісією було прийнято рішення одностайно, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність, що, відповідає пп.4 п.15 розділу IV Інструкції. На підставі рішення (висновку) АК №4 було винесено наказ про звільнення позивачки зі служби в поліції на підставі п.5 ч.1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України "Про національну поліцію". При цьому позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішення (висновку) АК №4, а тому в цій частині позов підлягає залишенню без розгляду. Оскільки спірний наказ прийнято на підставі рішення (висновку) АК №4, строк на оскарження якого позивачкою пропущено, у задоволенні позовних вимог про скасування наказу №1600 о/с від 29 листопада 2016 року та в похідних вимог про поновлення та стягнення середнього заробітку слід відмовити. Також відповідач зазначив, що позивач добровільно зареєструвався для проходження атестації. За таких обставин, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В письмових запереченнях представник ГУ НП в Одеській області зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
06.03.2017 року представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Від представника Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області до суду надійшли листи, в яких останній просив справу розглядати за відсутності представника Відділу.
Згідно ч.4 ст.122 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року безперервно проходила службу в органах МВС, з травня 2015 року по листопад 2015 року на посаді старшого оперуповноваженого сектора кримінальної міліції у справах дітей Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.
З 07 листопада 2015 року була прийнята на службу в поліцію на посаду інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, має звання - підполковник поліції.
Наказом Національної поліції України від 23 листопада 2015 року № 102 "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України" з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465, наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України серед іншого забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені згаданою Інструкцією.
29 січня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області виданий наказ №133, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року; утворити атестаційні комісії ГУНП №№ 1-10, засідання яких проводити в робочі дні з 29.02.2016 року за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 44.
Вищезазначеним наказом зобов'язано керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, підрозділів, підпорядкованих ГУНП, начальників відокремлених структурних підрозділів ГУНП скласти списки поліцейських підпорядкованих підрозділів, скласти атестаційні листи на поліцейських, підготувати для надання до атестаційних комісій додаткові матеріали, надати документи до управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.02.2016 року № 285, серед іншого, затверджено персональний склад Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області:
- голова комісії - підполковник поліції Савєльєв Олег Станіславович, головний інспектор Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України;
- члени комісії: Жбанков Леонід Леонідович, представник Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Сердючна служба козацької громадської безпеки»; Парастюк Олена Олександрівна, представник ГО «Цивільний фронт».
- секретар комісії - Шокун Ілля, інспектор управління патрульної поліції у м. Київ департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Дорученням Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.02.2016 № 53 керівникам підрозділів ГУ НП в Одеській області доручено з 05.02.2016 року до 10.02.2016 року організувати та провести реєстрацію працівників, які виявили бажання пройти атестування, шляхом заповнення web-форми у внутрішній мережі МВС.
18.02.2016 року заступником начальника Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковником поліції Пасечнікович М.М. складено атестаційний лист відносно інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1
За результатами тестування загальних навичок позивачка набрала 36 балів з 60 можливих, з професійного тестування - 31 балів з 60 можливих, усього 67 бали.
Після проходження тестування позивача було направлено на атестування шляхом включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Згідно протоколу ЗП №15.00004203.0028172 від 01.03.2016 року члени Атестаційної комісії №4 під час проведення атестування ОСОБА_1 дослідили атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки за ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. За результатами розгляду матеріалів та обговорення проголосовано рішення: 3- співбесіда (за - 3, проти - 0, рішення підтримано).
З протоколу ОП №15.0004436.0028172 від 05.03.2016 року члени Атестаційної комісії №4 у складі: голови комісії Савєльєв О.С., секретар комісії Рачкелюк Б.Ю. та член комісії Жбанков Л.Л., під час проведення атестування ОСОБА_1 дослідили атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки за ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. Членами комісії також були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції України та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення вирішено направити позивачку на поліграф (за результатами голосування за - 3, проти - 0).
Як убачається з протоколу ОП №15.00004867.0028172 від 17.03.2016 року, члени Атестаційної комісії №4 у складі: голова комісії Токаєва Ю.В., секретар комісії Рачкелюк Б.Ю. та член комісії Жбанков Л.Л. під час проведення атестування позивача дослідили атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки за ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. Членами комісії також були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції України та інше.
За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення проголосовано рішення: 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (за - 3, проти - 0, рішення підтримано). Згідно зазначеного протоколу в розділі «Виходячи з наступного» зазначено, що атестована надала добровільну згоду на проходження тестування на поліграфі. Але дві спроби виявилися неможливими. Поліграфолог припустив навмисне вживання сильних седативних засобів з метою ввести в оману поліграфа. Ці підстави дають сумніви щодо щирості ОСОБА_1 Також атестуєма не змогла відповісти по професійному законодавству. Повідомила комісію, що отримувала неправомірні винагороди у вигляді канцтоварів. Відсутня мотивація та прагнення до змін.
В атестаційний лист ОСОБА_1 внесено в розділ IV «Результати атестування» аналогічний висновок комісії від 07.03.2016р., підписаний головою Атестаційної комісії №4 Токаєвою Ю.В. та секретарем Рачкелюк Б.Ю.
З даним висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області позивач ознайомлений 24 березня 2016 року, про що свідчить її підпис.
Не погодившись з вказаним висновком атестаційної комісії, позивач подала скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону№1, проте згідно протоколу ОП №15.00004942.0028172 від 01.04.2016 року членами апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 вивчено скаргу і матеріали поліцейського та скаргу ОСОБА_1 відхилено виходячи з наступного: «відсутні теоретичні знання та професійні якості, відсутня мотивація, не готова до змін».
В атестаційний лист ОСОБА_1 внесено в розділ V «Висновок апеляційної атестаційної комісії№1 Південного регіону» 01.04.2016 року відомості «скаргу відхилено», з якими позивачку було ознайомлено 15.04.2016 року, що підтверджується її особистим підписом.
В подальшому Головним управлінням Національної поліції в Одеській області видано наказ від 29.11.2016 року №1600 о/с, яким підполковника поліції ОСОБА_1 (М-10644) інспектора Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено із служби в поліції з 29.11.2016 року, за п. 5 ч. 1 ст. 77 (службова невідповідність) виплативши грошову компенсацію за 35 діб невикористаної чергової відпустки за період з 01.01.2016 року по день звільнення. Підстава: висновок атестації від 17.03.2016 року.
Не погодившись з висновком Атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування та поновлення на посаді.
Суд погоджується із правовою позицією ОСОБА_1, та вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як "суд" у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).
Отже "суд" може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (LithgowandOthers v. UnitedKingdom), п.201).
У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд, розглядаючи цю справу зазначає, що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визначає терміном "суд" не тільки суди загальної юрисдикції, але й інші органи влади, які розглядають справи осіб, а тому повинні дотримуватись принципу незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Атестаційна комісія № 4 ГУ НП в Одеській області (далі - АК № 4) створювалась відповідно до положень п.2 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 (надалі-Інструкція) з метою вирішення конкретних питань - забезпечення проведення атестації поліцейських п.п.1 п.2 Розділу ІІ Інструкції, законом передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІ Інструкції), порядок здійснення її функцій визначений Розділом ІV Інструкції, також передбачено прийняття нею рішення (висновку) п.15 Розділу ІV Інструкції, яке згідно п.24 Розділу ІV Інструкції є обов'язковим для виконання.
Таким чином, АК № 4 має всі необхідні ознаки "суду" у розумінні ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.
Виходячи з наведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 4 ГУ НП в Одеській області принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 17.03.2016 року та винесення нею обов'язкового для виконання рішення.
У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, "що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі "Фруні проти Словаччини" (Frunі v. Slovакіа), заява № 8014/07, п.134, з подальшими посиланнями).
Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі "Бускаріні проти Сан-Маріно" (Вuscarini v. SanMarino), заява № 31657/96, та "Посохов проти Росії" (Роsоkhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).
Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені ч.1 ст.6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
Як вже встановлено судом вище, Наказом ГУ НП в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 було затверджено персональний склад Атестаційної комісії №4 ГУ НП в Одеській області у кількості 4 осіб, з яких 2 особи - кадрові працівники органів Національної поліції України, 2 особи - є представниками громадських організацій (Жбанков Л.Л. та Парастюк О.О.).
Як вбачається з протоколу ОП №15.0004436.0028172 від 05.03.2016 року на засіданні атестаційної комісії №4 були присутні: голова комісії Савєльєв О.С., секретар комісії Рачкелюк Б.Ю. та член комісії Жбанков Л.Л.
Доказів підстав для зміни секретаря атестаційної комісії (Шокун Ілля) на Рачкелюка Б.Ю. відповідачем надано не було.
В подальшому, як убачається з протоколу ОП №15.00004867.0028172 від 17.03.2016 року, на засіданні атестаційної комісії №4 були присутні: голова комісії вже Токаєва Ю.В., секретар комісії Рачкелюк Б.Ю. та член комісії Жбанков Л.Л.
Аналогічно, відповідачем не надано до суду доказів (наказу) про внесення змін до наказу від 18.02.2016 року №285 щодо зміни голови атестаційної комісії №4 з Савєльєва О.С. на Токаєву Ю.В.
Відповідно до абз.2 п.4 Розділу ІІ Інструкції кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Відповідно до процедури підготовки та проведення атестування, визначеної п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції за наказами відповідних керівників органів Національної поліції України здійснюється розміщення на офіційному сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційних комісій.
Відповідачем не доведено, що відповідні оголошення на офіційному сайті ГУ МВС України в Одеській області та на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо прийняття пропозицій з формування складу Атестаційної комісії №4 були розміщені. Тобто, Жбанков Л.Л. та Парастюк О.О., як представники громадських організацій, були включені Головним управлінням Національної поліції в Одеській області до складу членів Атестаційної комісії №4 ГУНП в Одеській області, без дотримання встановленого п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції порядку розміщення оголошення по набору та отримання пропозицій щодо формування складу комісії.
За цих обставин суд дійшов висновку, що Атестаційна комісія №4, яка розглянула справу позивача та прийняла спірний висновок, за порядком її формування та персональним складом не відповідає змісту поняття "суд, встановлений законом", а прийняте рішення ухвалено неповноважним складом Атестаційної комісії.
З урахуванням позиції ЄСПЛ, яка висловлена ним у п.156 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд вважає, що при розгляді справи позивача під час проведення його атестації 05.03.2016 року відбулось порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду його справи "судом, встановленим законом".
Також судом встановлено, що за час перебування на посаді інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, покладені на позивачку функціональні обов'язки (посадові інструкції) вона виконувала в повному обсязі. Будь-яких зауважень чи дисциплінарних стягнень за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов'язків не має.
Зі змісту атестаційного листа вбачається, що підполковник поліції ОСОБА_1 розпочала службу в органах внутрішніх справ з листопада 1999 року, в органах поліції з листопада 2015 року. З початку 2016 року ОСОБА_1 було, складено 4 протоколи про адміністративне правопорушення (ст. 184 ч.2 - 3, ст. 184 ц. 2 - 1) та розкрила 1 злочин (ст. 185 ч. 1). 3а своїми функціональними обов'язками займається розглядом звернень громадян та матеріалами навчальних закладів відносно неповнолітніх. З початку року розглянула 10 заяв та звернень громадян. Приймала участь по охороні громадського порядку. На службі зарекомендувала себе як справжній фахівець, який добре орієнтується у своїй спеціальності. Легко справляється із завданнями, які потребують організаторських здібностей. Наполеглива, на шляху до наміченої мети. Професійно підготовлена, здатна самостійно вирішувати складні завдання. Дуже віддана своєму обов'язку. Уважна до проблем, які торкаються людей, намагається вирішити їх найкращим чином. Завжди враховує в роботі думки та пропозиції колег. Поставлені перед нею завдання виконує обґрунтовано, швидко та з відмінною якістю. Готова взяти на себе відповідальність, не схильна перекладати її на інших. Вимоглива до себе та підлеглих. Рішення приймає своєчасно, швидко реагує на зміни в обстановці. Державну та - службову таємницю зберігає. Користується заслуженим авторитетом та повагою серед колег. У стройовому відношенні підтягнута, фізично розвинена, добре володіє табельною зброєю та прийомами самозахисту, підстави їх застосування знає. Згідно висновку прямого керівника - займаній посаді відповідає.
Суд констатує, що рішення Атестаційної комісії №4, викладене у протоколі від 17.03.2016р., вмотивоване тим, що в ході проходження поліграфу (за згодою позивачки) за припущеннями поліграфолога ОСОБА_1 навмисно перед цим вживала сильні седативні засоби з метою ввести в оману, тому 2 спроби виявились неможливими. В свою чергу, члени АК №4 на підставі цих припущень засумнівались у щирості ОСОБА_1
Тобто підставою висновку (рішення) щодо ОСОБА_1 в протоколі вказані припущення та сумніви.
Також в протоколі констатовано, що ОСОБА_1 не змогла відповісти по професійному законодавству, проте обґрунтованість цього суду перевірити не має можливості, оскільки будь-яка яка фіксація проходження співбесіди не відбувалась.
На думку суду, мотив «відсутня мотивація та прагнення до змін» не спроможний нести будь-яке змістовне навантаження, оскільки не містить інформації, що під цим розуміється, та не є тим критерієм, що визначені законодавством у пункті 16 Інструкції №1465, з урахуванням яких приймається рішення по атестації.
При цьому, в матеріалах, наданих відповідачем, відсутні Додаток 1 до Протоколу-відомості від 17.03.2017р., де мають в розгорнутому вигляді відбиватись підстави для прийняття рішення стосовно поліцейського.
Відповідно до п.16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015р. №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Згідно роз'яснень постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційної комісії органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації», необгрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли: відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази; рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених п.16 розд.ІV інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді; негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів; набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без урахування решти доказів; дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів.
Ці роз'яснення в аспекті спірних правовідносин надають підстави для висновку про необґрунтованість оскаржуваного висновку щодо ОСОБА_1., оформленого протоколом від 17.03.2016р., оскільки будь-які відомості, зазначені вище, в протоколі відсутні.
Відповідно до пунктів 10,15 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно пункту 20 Інструкції у протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.
З даних протоколу від 17.03.2016р. неможливо встановити, яким чином Атестаційна комісія №4 при прийнятті рішення стосовно ОСОБА_1 врахувала критерії, зазначені у п.16 розділу IV Інструкції, а також як відбувався всебічний розгляд усіх матеріалів, які були зібрані на позивача, під час проведення атестування.
ГУНП в Одеській області не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що використовуючи свої дискреційні повноваження прийняти рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, цей адміністративний орган надав повну та всебічну оцінку фактів, покладених в основу прийнятого рішення, оцінив діяльність та особу позивача за усіма критеріями, визначеними чинним законодавством.
З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок Атестаційної комісії №4 від 17.03.2016 року "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" щодо інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 є протиправним та очевидно необґрунтованим та не може вважатись підставою для звільнення позивача з органів поліції.
Отже оскаржуване рішення стосовно ОСОБА_1, оформлене протоколом від 17.03.2016р. та зазначене у розділі IV Атестаційного листа, щодо її невідповідності займаній посаді та наступне звільнення, як повністю необґрунтоване, протиправне підлягає скасуванню.
Крім наведеного, суд вважає, що призначення проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду в органі поліції не є законним виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.
Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Про міліцію, Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII Про державну податкову службу, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).
Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».
Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Вищий адміністративний суд в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» зробив висновок, що положення ст.12 ЗУ «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин стосовно атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюються на атестування поліцейських.
ОСОБА_1 на момент проведення атестування пропрацювала на займаній посаді менш, ніж один рік (з 07.11.2015р.), отже як працівник органу поліції не підлягав атестації.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідач - АК № 6 не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятого стосовно позивача. Тому дане рішення (висновок) підлягає скасуванню як протиправне.
На підставі висновку атестації від 17.03.2016 року наказом ГУ НП в Одеській області від 29.11.2016 року № 1600 о/с підполковника поліції ОСОБА_1, інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Враховуючи, що наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.11.2016 року № 1600 о/с, яким звільнено позивача зі служби в поліції, приймався виключно на підставі висновку АК № 4 від 17.03.2016 року, який скасовується судом як протиправно прийнятий, наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.11.2016 року № 1600 о/с також підлягає скасуванню як протиправний, оскільки має похідний характер.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Як зазначає представник відповідача в запереченнях на адміністративний позов, посада інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 року №788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 року №2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» скорочена.
Разом з чим, суд вважає, що позивача слід поновити на посаді інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, тобто на тій посаді з якої її було звільнено, оскільки щодо відсутності цієї посади в штатному розписі в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази та неможливість її поновлення на такій посаді має бути встановлена в процесі виконання судового рішення.
Отже ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України суд поновлює на посаді, з якої її було незаконно звільнено наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.11.2016 року № 1600 о/с, а саме - інспектора Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 року за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно пункту 8 зазначеної постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №276 від 03.02.2017р. середньомісячний заробіток позивача складає 6 210,00 грн. Період вимушеного прогулу з 30.11.2016р. по 15.03.2017р. - дату прийняття рішення про поновлення на посаді.
Згідно довідки ОСОБА_1 відпрацювала у вересні-жовтні 2016 року 61 робочий день, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) складає 12420/61=203,61грн., отже на її користь підлягає стягненню з ГУНП в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 203,61грн. за один робочий день.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, останній наголошує, що позивачем пропущено строк на оскарження висновку АК№4 від 17.03.2016 року. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 зі спірним висновком АК№4 від 17.03.2016 року була ознайомлена 24.03.2016 року, про що наявний підпис в атестаційному листі, та з висновком апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 від 01.04.2016 року позивачку було ознайомлено 15.04.2016 року. При цьому, з адміністративним позовом про скасування рішення (висновку) АК№4 від 17.03.2016 року позивач звернулася до суду 12.01.2017 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ч.3 ст.99 КАС України.
Суд не приймає до уваги зазначені твердження з огляду наступного.
Разом з адміністративним позовом до суду від позивачки надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування зазначеного клопотання ОСОБА_1 зазначає, що з висновком атестаційної комісії №4 її було ознайомлено - 24.03.2016 року, проте нею було подано скаргу до центральної атестаційної комісії Південного регіону НП України в Одеській області. З результатами розгляду скарги її до теперішнього часу ознайомлено не було. Крім того, після проходження атестації позивачка тривалий час продовжувала працювати, тобто висновок АК№4 не був реалізований протягом 15 днів, як то передбачено Інструкцією №1465, у зв'язку з чим, на думку ОСОБА_1 до винесення наказу про її звільнення сам висновок атестаційної комісії не порушував її прав щодо проходження публічної служби, отже вона звернулася до суду лише після того, як дізналася про факт звільнення.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки, що її не було ознайомлено з висновком апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, в атестаційному листі наявний підпис та дата ознайомлення ОСОБА_1 з даним висновком, а саме - 15.04.2016 року.
При цьому, суд вважає, що позивачкою строк звернення до суду пропущений з поважних причин, з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ч.2 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських до повноважень апеляційних атестаційних комісій південного регіону входить розгляд скарг поліцейських на висновки атестаційних комісій, які були створені в головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській областях.
Відповідно до п.5 ч.2 розділу IV Інструкції поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії. Скарга подається безпосередньо до апеляційної атестаційної комісії відповідно до компетенції, яка визначена пунктом 1 цього розділу, чи шляхом надсилання на адресу відповідної апеляційної атестаційної комісії рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою).Одночасно з подачею скарги поліцейський зобов'язаний повідомити про її подання керівника відповідного органу поліції.
При цьому, відповідно до п.28 розділу 4 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465, керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Всупереч вимогам п. 28 розділу 4 Інструкції не звільнено позивача зі служби через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, у зв'язку з чим позивач після прийняття рішення АК № 4 ГУ НП в Одеській області, ще майже 8 місяців перебувала на службі у ГУНП в Одеській області.
Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що не будучи звільненою після підписання висновку атестаційного листа (24.03.2016р.) через 15 календарних днів вона мала підстави вважати, що її становище вже не буде погіршене і звільнення може не відбутися, адже негативні наслідки для неї, у зв'язку із атестуванням не настали.
Обізнаність позивача щодо юридичних наслідків атестування пов'язується в даному випадку не з датою підписання атестаційного листа (24.03.2016р. після відхилення його скарги) членами апеляційної комісії та датою її ознайомлення з висновками, а з фактом її звільнення 29.11.2016р. за наказом №1600.
В даному випадку незвільнення позивача у встановлений законодавством строк спричинило помилкове суб'єктивне уявлення у позивача, що звільнення з посади вже не відбудеться.
Правова невизначеність у становищі позивача в такому разі виникла не з її вини, тому невжиття ним заходів з судового оскарження висновку атестування у встановлений законом строк суд вважає допущеним з поважних причин.
Отже, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування рішення Атестаційної комісії №4 ГУНП в Одеській області поважними, при цьому суд не ухвалює рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до ч.4 ст.102 КАС України правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку) та наказу, прийнятих стосовно позивача, тому дане рішення (висновок) та наказ про звільнення підлягають скасуванню як протиправні.
За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню судом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення (висновку), визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, яке оформлене протоколом ОП №15.00004867.0028172 від 17.03.2016 року та зазначене в розділі ІV Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, яким ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області №1600 о/с від 29 листопада 2016 року в частині звільнення інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2016 року по 15 березня 2017 року включно з розрахунку 203(двісті три)грн.61коп. за один день.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1280(одна тисяча двісті вісімдесят)грн. 00коп. судового збору.
Постанова про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку (грошового утримання) у межах суми стягнення за один (1) місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.М. Аракелян
Судове рішення № 65344572, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 15.03.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/311/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: