Ухвала суду № 65343849, 28.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 лютого 2017 р. Справа №804/1453/17Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

секретаря судового засідання Вербного Д.С.,

представника заявника Постольник О.С.,

представника відповідача Єпіфанової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі поданням Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про підтвердження обгрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року Офіс великих платників ДФС звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус плюс", в якому просить суд підтвердити обгрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус плюс" (код ЄДРПОУ 36726843).

В обґрунтування заявленого подання, заявник зазначив, що наказом Офісу великих платників податків ДФС від 17.02.2017 № 304 призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус плюс" (код ЄДРПОУ 36726843). Однак, при спробі посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС фактично провести перевірку, підприємство відмовило у допуску посадових осіб контролюючого органу, про що останніми було складено акт про відмову посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус плюс" (код ЄДРПОУ 36726843) у допуску посадових (службових) осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 24.02.2017 №9/28-10-47-09/36726843. Таким чином, заявник зазначив, що неможливо провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус плюс", у зв'язку з відсутністю доступу до роботи з документами, що стосуються предмету перевірки. Заявник зауважив, що у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Враховуючи вищевикладене, просить подання задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 відкрито провадження у справі № 804/1453/17 за матеріалами подання та призначено його до розгляду на 28.02.2017.

У судовому засіданні представник відповідача проти заявленого подання заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що оскаржив наказ Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" від 17.02.2017 №304 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Таким чином, в даному випадку має місце спір про право, а тому провадження у адміністративній справі за поданням підлягає закриттю.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що подання податкового органу є необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Статтею 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі, зокрема, подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 17.02.2017 №304 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з постачальниками ТОВ «ОЙЛ КОМПАНІ» за червень, липень, листопад 2015- січень 2016 року; ПП «Агрогермес-Шем» за жовтень 2015 року; ТОВ «Авінт» за червень, липень 2015 року та подальшої реалізації продукції придбаної у вище перелічених постачальників, тривалістю 15 робочих днів, з 24 лютого 2017 року.

Судом встановлено, що 24.02.2017 працівників контролюючого органу не було допущено до фактичного здійснення перевірки, що зафіксовано в акті про відмову посадових осіб ТОВ "Оптімус Плюс" (код ЄДРПОУ 36726843) у допуску посадових (службових) осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 24.02.2017 № 9/28-10-47-09/36726843.

На підставі не допуску до проведення перевірки, підрозділом органу податкового контролю, якому було доручено провести перевірку, згідно Порядку застосування адміністративного арешту платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 № 568, подано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

24.02.2017 в.о. заступника начальника- начальником Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелою К.П. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків "Оптімус плюс" (код ЄДРПОУ 36726843), що перебуває за адресою: 49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 122, корп. Е-5, кв. 17.

Статтею 75 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 81.2 статті 82 ПК України встановлено, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску службових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких причин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

У відповідності з п. 94.3, п. 94.4, п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання органу державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183-3 КАС України, норми КАС України, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами КАС України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У частині дев'ятій Листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 за № 149/11/13-11 зазначено, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183 з позначкою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "Оптімус плюс" категорично не погоджується з доводами контролюючого органу та зазначає, що перевірку призначено без наявності достатніх на це підстав, а наказ від 17.02.2017 № 304 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Оптімус плюс" оскаржило до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, про що свідчить копія адміністративного позову від 24.02.2017 із відміткою канцелярії суду про його отримання судом. Саме на підставі вказаних обставин працівників контролюючого органу і не було допущено до фактичного здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце спір про право.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, провадження у справі підлягає закриттю оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Згідно з частиною другою статті 157 КАС України суд роз'яснює, що відповідні вимоги підлягають розгляду в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, але в загальному порядку позовного провадження.

Закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 69, 71, 157, 165, 167, 183-3, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 804/1453/17 за поданням Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про підтвердження обгрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків - закрити.

Роз'яснити заявнику, що у разі закриття провадження у справі за поданням, податковий орган не позбавлений права звернутися з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядки та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали складений 06.03.2017.

Суддя О.В. Царікова