Ухвала суду № 65341990, 07.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/83/16 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/783/212/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шеремети Н.О., Левика Я.А.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування шкоди завданої здоров'ю,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_5 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 51 000 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Інтер-Поліс», адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд.69, Код ЄДРПОУ: 19350062, на користь ОСОБА_5 пеню у розмірі 8772 (вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року заяву ПАТ СК «Інтер-Поліс» про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2016 року залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС».

В апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні рішення суд не правильно застосував норми матеріального права та не повністю встановив обставини. Апелянт вказує, що Актом №1 від 05.12.2014 року встановлено порушення позивачем способу огляду кількості завантаженого асфальту. Зазначає, що ОСОБА_5 мав на вибір скористатися двома допустимими способами огляду кількості вантажу, а саме: 1) за допомогою драбинки для огляду кузова на автомобілі; 2) за допомогою сходів для підйому на площадку асфальтозмішувальної установки. Однак, ОСОБА_5 на власний розсуд, вирішив подивитися на кількість завантаженого асфальтобетону, ставши на мокре крило автомобіля. Також апелянт звертає увагу суду, що згідно п.4.5 посадової інструкції водія, затвердженої 10.04.2012 року директором ТзДВ «ШРБУ-65» Магерою Л.М. в посадові обов'язки водія входить обов'язок брати участь у вантажно-розвантажувальному процесі, а здійснення обов'язку щодо контролю за завантаженням асфальту в даній інструкції не передбачено. Крім того такий обов'язок не передбачений інструкцією з охорони праці №36 для водія вантажного автомобіля, затвердженої наказом директора ТзДВ «ШРБУ-65» від 12.06.2013 року. Таким чином апелянт вважає, що в даному випадку дії позивача є неправомірними.

Просить скасувати заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав

Задовольняючи позов районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного Акціонерного Товариства Страхова Компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" суми невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 51 000,00 гривень та пені у розмірі 8772,00 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком.

Судом встановлено, що 11 листопада 2014р. на території виробничої бази ТДВ "ШРБУ №65" в смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області трапився нещасний випадок. У результаті якого ОСОБА_5, який на момент нещасного випадку працював в ТДВ "ШРБУ №65" на посаді водія, під час проведення завантажувальних робіт автомобіля-самоскида НОМЕР_1, послизнувся і впав з вантажівки на землю, внаслідок чого був госпіталізований у 8-му міську клінічну лікарню м.Львова де згодом був встановлений діагноз: закритий перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів та відповідно до акту огляду МСЕК від 27.05.2015р. йому встановлена третя група інвалідності.

Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв регулюється, зокрема, Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р.N 959.

Пунктом 4 Положення визначено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову* виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Як встановлено, що ОСОБА_5 був застрахований відповідно до Договору про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від 11.12.2013р., та полісу №:002724, укладеного між ТДВ "ШРБУ №65"(страхувальник) та ПАТ СК "ІНТЕР-ПОЛІС"(страховик) та страхувальник ТДВ "ШРБУ №65" 27 травня 2015р. звернувся до ПАТ СК "ІНТЕР-ПОЛІС" з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування на користь третьої особи - потерпілого ОСОБА_5, надавши при цьому усі необхідні документи, що визначені Законодавством та Договором, однак страховик, посилаючись на неправомірні дії ОСОБА_5, відмовив у виплаті страхового відшкодування. Мотивуючи відмову тим, що до обов'язків водія не входить здійснення контролю за навантаженням асфальту та причиною настання випадку було грубе порушення посадової інструкції водія, а саме підняття в кабіну вантажівки через крило автомобіля.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 7 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. N 959, страховими випадками є:а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті. При цьому, якщо випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Проте як вбачається у п.4.5. Посадової інструкції водія ТДВ "ШРБУ №65", що затверджена 10.04.2012р., водій зобов'язаний зокрема, брати участь у вантажно-розвантажувальному процесі, до якого безперечно входить і перевірка завантаженості кузова автомобіля.

Окрім цього, в Інструкції з охорони праці №36 для водія вантажного автомобіля, затвердженої Наказом директора ТДВ "ШРБУ №65" від 12.06.2013р., у редакції станом на 11.11.2014 р., відсутні будь які обмеження, що стосуються заборони водію вантажного автомобіля здійснювати перевірку завантаженості кузова автомобіля без використання відповідних пристосувань.

Згідно п.6 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. N 959, а також п.3.1 Договору про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від 11.12.2013р., розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на момент страхового випадку дорівнює 102 000 гривень (6000 х 17 = 102 000).

Відповідно до п.п. «б» п.8 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. N 959, а також п.8.1 Договору про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від 11.12.2013р., у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому ІІІ-Ї групи інвалідності, страховики виплачують 50 відсотків страхової суми. Що станом на момент страхового випадку становить 51000 гривень (102 000 * 0,50 = 51 000).

Колегія суддів враховуючи вище наведене вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку проте, що в результаті страхового випадку, що трапився 11 листопада 2014р. на території виробничої бази ТДВ "ШРБУ №65" в смт. Запитів, Кам'янка-Бузького району, Львівської області за участю ОСОБА_5, відповідач ПАТ СК "ІНТЕР-ПОЛІС" зобов'язаний виплатити потерпілій особі кошти у розмірі 51000 гривень.

Відповідно до п.3.ч.1ст.988 Цивільного Кодексу України, Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 20 Закону України «Про страхування» визначає обов'язок Страховика при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно п.10 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. N 959, страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня одержання необхідних документів через касу страховика або перераховується на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Окрім цього, відповідно до положення що міститься в п.8.1. Договору про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від 11.12.2013р., при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування нараховується пеня за кожен день затримки в розмірі 0,2 %.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» - відхилити.

Заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді