Вирок № 65340626, 16.03.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4274/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2017 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді: Котельва К.О.

при секретарі: Остапчук М.Ю.

з участю: прокурора: Грицишина В.С.

потерпілої: ОСОБА_1

представника потерпілої: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого: вироком Галицького районного суду м.Львова від 26.06.2013 року за ч.1 ст. 125 КК України до сімдесяти годин громадських робіт; вироком Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2016 року за ч.1 ст. 125 КК України до ста годин громадських робіт, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

01.06.2016 року, приблизно о 18:15 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, діючи умисно наніс ОСОБА_1, удари металевим зубилом в область правої руки, волосистої частини голови, задньої поверхні шиї, правого надпліччя, правого плечового суглобу лівого плеча, третього, четвертого пальців лівої кисті, заподіявши потерпілій згідно висновку судово-медичної експертизи № 249 від 06.06.2016 року, перелом човноподібної кістки правої кисті, що відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

Окрім того, 03 жовтня 2016 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_3, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, умисно, на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, наніс ОСОБА_1 удар долонею руки по правій щоці обличчя, штовхав у груди, шарпав за руки та одяг, чим заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи справа та синця на правій руці, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №1992 від 06.10.2016 року відносяться до легкого ступеня тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та дав пояснення, які в повній мірі відповідають обставинам, викладеним в описовій частині вироку. У вчиненому щиро розкаюється. Просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів повністю та об'єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, однак суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував в обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, також спричинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого: раніше судимого, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Пом'якшуючими покарання ОСОБА_3 обставинами суд визнає щире каяття та повне визнання вини.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину повторно.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу, оскільки такі види покарання суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочинів, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства, та відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 слід звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного за ч.1 ст. 122 КК України з випробуванням.

По даній справі потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з останнього заподіяної їй злочинними діями моральної шкоди в сумі 10 000 (десять тисяч ) гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявлений до нього цивільний позов визнав в повному обсязі.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Оцінивши позовні вимоги цивільного позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на наслідки спричинені вчиненим злочином, їх характер, порушення та зміну звичайного укладу життя потерпілої, суд прийшов до висновку, що така моральна шкода знаходиться в прямому причинному зв'язку із вчиненими ОСОБА_3 злочинами, а тому у відповідності до ст.ст. 1166, 1167, 1168 ч.2 ЦК України, врахувавши всі обставини справи, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.122 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;

- за ч.1 ст.125 КК України - штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ч. 3 ст.72 КК України покарання призначені за даним вироком у виді штрафу та обмеження волі виконувати самостійно.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, призначеного за ч.1 ст. 122 КК України з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - компенсації за завдану моральну шкоду.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Котельва К.О.