Ухвала суду № 65339334, 15.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 712/2-4631/2011

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

у участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 вересня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У червні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі по тексту ВАТ «Ерсте Банк») звернулося до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 12.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір згідно умов якого останній отримав кредит на суму 10000 доларів США. В якості забезпечення зобовязань за даним кредитним договором, 12.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки. Також зазначений кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 12.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3, предметом якого є земельна ділянка за адресою Ужгородський р-н, с. Минай, вул. 8 Березня, 59. ОСОБА_2 не виконував своїх зобовязань за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 71739,93 грн. Посилаючись на викладене просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 71739,93 грн.; в рахунок погашення даної заборгованості в розмірі 71739,93 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.09.2011 року даний позов задоволено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08.11.2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд даного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що судом її не було повідомлено про час і місце судового розгляду. Указує, що наразі право вимоги перейшло до нового кредитора ТОВ «Фінанс ОСОБА_4», однак жодного повідомлення про відступлення права вимоги вона не отримувала.

У запереченні на апеляційну скаргу правонаступник позивача ТОВ «Фінанс ОСОБА_4» просить її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне, відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 12.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір згідно умов якого останній отримав кредит на суму 10000 доларів США під 13,5 % річних в строк до 10.02.2016 р., (а.с. 6-8).

В якості забезпечення зобовязань за даним кредитним договором, 12.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого остання поручилася за виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором, (а.с. 14, 15).

Також зазначений кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 12.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0799 га. для індивідуального житлового будівництва, що за адресою Ужгородський р-н, с. Минай, вул. 8 Березня, 59, (а.с. 11-13).

ОСОБА_2 не виконував своїх зобовязань за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку банку становить 71739,93 грн., (а.с. 19). Правильність такого розрахунку ніким по суті не оспорюється.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання боржником зобовязань за кредитним договором банк вправі ставити питання про дострокове повернення такої заборгованості.

З даним висновком суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає наявним у справі матеріалам та не спростовується доводами апеляційної скарги.

При цьому безпідставним є посилання апелянта на відступлення права вимоги за кредитним договором у користь ТОВ «Фінанс ОСОБА_4», оскільки дана обставина мала місце після ухвалення судового рішення, а відтак жодним чином не впливає на його законність та обґрунтованість.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, а саме, неповідомлення її про час і місце судового розгляду, та не направлення їй копії позовної заяви з додатками та копії судового рішення, не можуть слугувати тією підставою, що дає право апеляційній інстанції скасувати судове рішення, оскільки дані порушення не свідчать про неправильне вирішення справи, (ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ні в заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційні скарзі не наведено жодних доводів, які б мали значення для правильного вирішення справи по суті заявлених вимог, а відтак, порушення норм процесуального права не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. За цих обставин, апеляційний суд діє в межах вимог апеляційної скарги.

Надання представником ОСОБА_5 у ході апеляційного розгляду Додаткової угоди № 1 від 25.02.2010 року до Кредитного договору № 014/1228/3/07770 від 12.12.2007 року, що укладена між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 не свідчить про те, що збільшився обсяг відповідальності позичальника, та у звязку із цим, що збільшилась також відповідальність поручителя ОСОБА_1. Оскільки, укладення Додаткової угоди № 1 від 25.02.2010 року стосується відтермінування повернення кредиту на більш пізню дату передбачену Графіком погашення. А не збільшення розміру кредиту чи збільшення відсоткової ставки.

Якихось інших доводів, які б мали значення для правильного вирішення справи, зокрема, про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 303, 307, 308, 309, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 вересня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді