Рішення № 6533925, 05.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.09 р.                     Справа № 14/273пн                               

за позовом Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”,

ЄДРПОУ 20376210, м.Макіївка

до відповідача 1. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації

м.Макіївки”, ЄДРПОУ 03336611, м.Макіївка

до відповідача 2. Макіївської міської ради, ЄДРПОУ 26040617, м.Макіївка

про визнання права та спонукання виконати дії

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Дорошенко Д.П.-по дов.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка, про:

-          визнання права власності на будівлю готелю і автомийки, що знаходяться за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 у Гірницькому районі м.Макіївка;

-          спонукання відповідача 1 провести державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості – будівлю готелю і автомийки, що знаходяться за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 у Гірницькому районі м.Макіївка;

-          спонукання відповідача 1 видати позивачу витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 у Гірницькому районі м.Макіївка Донецької області.

Ухвалою від 07.09.2009р. до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Макіївську міську раду, м.Макіївка.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою без номера та дати, що надійшла на адресу суду 21.09.2009р., змінив предмет позову, заявивши вимоги про визнання права власності на будівлю готелю літ.А-5 площею 251,5 кв.м., літ.А-4 площею 477,2 кв.м. з прибудовами літ.А11 -1 площею 119,0 кв.м., літ.а-3 площею 20,3 кв.м., літ.а-4 площею 59,4 кв.м. і ганками літ.а-5 площею 147,8 кв.м., літ.а-6 площею 6,6 кв.м., літ.а-7 площею 52,8 кв.м., загальною площею 1134,6 кв.м. та станцію технічного обслуговування автомобілів літ.З-1 загальною площею 471,3 кв.м., розташовані за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 в Гірницькому районі м.Макіївка.

Відповідач 1 в заяві без номера та дати, що надійшла на адресу суду 27.07.2009р., повідомив суд про самовільне будівництво позивачем спірного майна.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 27.10.2009р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність у позивача документів, що підтверджують дотримання ним державних будівельних, санітарно-епідеміологічних норм та правил під час реконструкції промислової бази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

23.03.2005р. між позивачем та Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт” був підписаний договір купівлі-продажу промислової бази, згідно з умовами якого позивач виступив покупцем промислової бази загальною площею 1962,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Макіївка, Гірницький район, пр.Генерала Данилова.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 22.04.2005р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, позивач є власником промислової бази по пр.Генерала Данилова у м.Макіївка Донецької області.

Рішенням від 15.02.2006р. №202 виконавчого комітету Макіївської міської ради було дозволено позивачу здійснити реконструкцію промислової бази, розташованої по пр.Генерала Данилова у Гірницькому районі міста для розміщення мотелю та станції технічного обслуговування автомобілів.

07.06.2006р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради було прийняте рішення №787/1, згідно з яким промисловій базі позивача присвоєно поштову адресу: 86126 Донецька область, м.Макіївка, вул.Генерала Данилова, 20.

Згідно з рішенням від 21.02.2008р. №199/2 виконавчим комітетом Макіївської міської ради надано згоду позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по пр.Генерала Данилова в Гірницькому районі міста в оренду терміном на 49 років для реконструкції промислової бази для розміщення та функціонування мотелю та станції технічного обслуговування.

Рішенням від 03.09.2008р. №1072/3 виконавчого комітету Макіївської міської ради вирішено передати позивачу в оренду земельну ділянку площею 8,8832 га для реконструкції промислової бази для розміщення мотелю та станції технічного обслуговування по пр.Генерала Данилова у Гірницькому районі м.Макіївки.

30.09.2008р. Макіївською міською радою прийняте рішення №39/70, яким вирішено передати позивачу земельну ділянку площею 0,8832 га в оренду для розміщення мотелю та станції технічного обслуговування по пр.Генерала Данилова у Гірницькому районі м.Макіївки.

На підставі вказаного рішення, 17.10.2008р. між позивачем та Макіївською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,8832 га для розміщення та функціонування мотелю та станції технічного обслуговування, яка знаходиться на території Макіївської міської ради по пр.Генерала Данилова в Гірницькому районі міста Макіївки.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання вказаного вище договору) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Як встановлено судом, згідно договору оренди від 17.10.2008р. земельна ділянка передавалась позивачу в оренду для розміщення та функціонування мотелю та станції технічного обслгуговування.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як встановлено судом, відповідного дозволу на виконання будівельних робіт щодо реконструкції промислової бази під мотель та станцію технічного обслуговування автомобілів позивачем отримано не було.

Таким чином, за висновками суду, проведена позивачем реконструкція промислової бази у будівлю готелю та станцію технічного обслуговування автомобілів по пр.Генерала Данилова у Гірницькому районі м.Макіївки є самочинним будівництвом.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).

Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у зв’язку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.

Як вказувалось вище, згідно рішення Макіївської міської ради від 30.09.2008р. №39/70, земельна ділянка, яка була надана позивачу в оренду, відносилась до земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та іншого призначення.

Відповідних доказів припинення права користування позивачем земельною ділянкою по пр.Генерала Данилова у Гірницькому районі м.Макіївки до матеріалів справи не надано.

Крім цього, частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.

При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.          

Як вказувалось вище, позивач є користувачем земельної ділянки, на якій вказане будівництво було розташоване.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком про технічний стан будівлі мотелю та станції по пр.Генерала Данилова у Гірницькому районі м.Макіївки, складеним Дочірнім підприємством "Науково-дослідницький та проектний інститут „ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД”, будівельні конструкції позивача знаходяться в нормальному технічному стані та відповідають встановленим вимогам, придатні для нормальної експлуатації згідно з цільовим призначенням.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АБ №209714 від 29.03.2005р. Дочірньому підприємству "Науково-дослідницький та проектний інститут „ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД” надане право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірних об’єктів.

Згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідних доказів, які б підтверджували наявність заперечень відповідача 2 (який здійснює повноваження власника земельної ділянки) проти виникнення у позивача права власності на будівлю готелю літ.А-5 площею 251,5 кв.м., літ.А-4 площею 477,2 кв.м. з прибудовами літ.А11 -1 площею 119,0 кв.м., літ.а-3 площею 20,3 кв.м., літ.а-4 площею 59,4 кв.м. і ганками літ.а-5 площею 147,8 кв.м., літ.а-6 площею 6,6 кв.м., літ.а-7 площею 52,8 кв.м., загальною площею 1134,6 кв.м. та станцію технічного обслуговування автомобілів літ.З-1 загальною площею 471,3 кв.м., розташовані за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 в Гірницькому районі м.Макіївка, до матеріалів справи не надано.

Викладене також підтверджує висновки суду щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва позивачем.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

За ч.2 ст.7 вказаного закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.

Проте, згідно з п.5 розділу V "Прикінцеві положення” цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі по тексту „Положення”), підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць.

За таких обставин, листом позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про проведення державної реєстрації права власності на спірне майно.

За приписами п.3.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення.

27.04.2009р. відповідачем 1 було прийняте рішення №1/35-237 про відмову в реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відповідна державна реєстрація – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” оскільки відповідно до пункту 5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

За таких обставин, враховуючи відмову відповідача 1 у проведенні реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, за висновками суду, право власності позивача не визнається відповідачем 1 – органом, який здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на будівлю готелю літ.А-5 площею 251,5 кв.м., літ.А-4 площею 477,2 кв.м. з прибудовами літ.А11 -1 площею 119,0 кв.м., літ.а-3 площею 20,3 кв.м., літ.а-4 площею 59,4 кв.м. і ганками літ.а-5 площею 147,8 кв.м., літ.а-6 площею 6,6 кв.м., літ.а-7 площею 52,8 кв.м., загальною площею 1134,6 кв.м. та станцію технічного обслуговування автомобілів літ.З-1 загальною площею 471,3 кв.м., розташовані за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 в Гірницькому районі м.Макіївка, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, з боку відповідачів не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі.

Таким чином, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання від 27.10.2009р. Макіївської міської ради, м.Макіївка про залучення до участі у розгляді справи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області судом залишено без задоволення.

Зокрема, як встановлено судом, відповідачем 2 у своєму клопотанні не зазначено процесуального статусу, в якості якого Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області має бути залучена до участі у справі. Крім цього, відповідачем 2 також не визначено, яким чином рішення у цій справі стосується прав та обов’язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Макіївка до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, м.Макіївка, Макіївської міської ради, м.Макіївка задовольнити.

Визнати право власності Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Макіївка на будівлю готелю літ.А-5 площею 251,5 кв.м., літ.А-4 площею 477,2 кв.м. з прибудовами літ.А11 -1 площею 119,0 кв.м., літ.а-3 площею 20,3 кв.м., літ.а-4 площею 59,4 кв.м. і ганками літ.а-5 площею 147,8 кв.м., літ.а-6 площею 6,6 кв.м., літ.а-7 площею 52,8 кв.м., загальною площею 1134,6 кв.м. та станцію технічного обслуговування автомобілів літ.З-1 загальною площею 471,3 кв.м., розташовані за адресою: пр.Генерала Данилова, 20 в Гірницькому районі м.Макіївка.

В судовому засіданні 05.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя