Вирок № 65337280, 16.03.2017, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1110/15-к

Провадження № 1-кп/723/53/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд,

Чернiвецької областi, в складі:

головуючого суддi ОСОБА_1

за участю:

секретаря Крупчак М.І.

прокурора Балакіна О.В.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м.Сторожинець кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260150000141 від 21.03.2015 року щодо обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, на утриманні ні дітей ні інших осіб не має, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 04.08.2009 року за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, вироком Кельменецького районного суду, Чернівецької області від 24.02.2010 року по ст.ст.185 ч.3, 71 КК України до чотирьох років позбавлення волі та штрафу в сумі 850 гривень, звільненого по відбуттю 16.12.2013 року, судимість не погашена і не знята

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3, 21 березня 2015 року біля 13 години 50 хвилин перебуваючи на території речового ринку, що по вул. І.Вільде в м. Сторожинець, Чернівецької області, переслідуючи корисливий мотив, реалізовуючи умисел на викрадення чужого майна, вважаючи що діє непомітно для оточуючих його громадян, викрав спортивний велосипед «TREK-3900», синього кольору, належний ОСОБА_2, який знаходився біля приміщення торгового комплексу. В ході здійснення крадіжки був виявлений власником та іншими особами, однак незважаючи на це та на подальше переслідування його потерпілим, продовжив виконання свого злочинного умислу вже спрямованого на відкрите викрадення чужого майна.

Потерпілий ОСОБА_2 будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив суду всі обставини відкритого викрадення ОСОБА_3 його велосипеда вартістю 3000 гривень, які зазначені в обвинувальному акті, показавши, що він побачив як

обвинувачений взяв його велосипед і поїхав на ньому, він намагався разом із своїм сином перешкодити йому в цьому, але ОСОБА_3, який бачив і чув переслідування, втікав швидше ніж вони його доганяли. Після довгого переслідування та за допомогою інших громадян, йому все ж таки вдалося догнати обвинуваченого та повернути свій велосипед. Просив обвинуваченого не судити суворо але по закону, а щодо міри і строку покарання покладався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3, свою вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого, визнав повністю і давши показання, підтвердив всі обставини вчинення ним грабежу, зазначені в обвинувальному акті. В суді просив пробачення у потерпілого, розкаюючись у вчиненому. В цілому сторона захисту просила помякшити покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись на наявні помякшуючі покарання обставини у виді щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди, а також посилаючись на відсутність обтяжуючих вину обставин.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому грабежу, тобто відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового провадження в тому числі обвинувачений і його захисник не оспорюють фактичні обставини провадження і правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, щодо відкритого викрадення майна, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 повязані із грабежем суд кваліфікує за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. При цьому повторність вчинення злочину суд визначає виходячи із п.1 Примітки до ст. 185 КК України, за якою повторним визнається злочин вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів передбачених в т.ч. статтею 185 цього Кодексу, а ОСОБА_3 вчинив два таких злочини, за вчинення яких був засуджений вироком Кельменецького районного суду, Чернівецької області від 24.02.2010 року, за сукупністю вироків і судимість за їх вчинення не погашена і не знята

Обираючи вид та мiру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспiльну небезпеку скоєного обвинуваченим злочину, який класифікуються як тяжкий злочин. По мiсцю проживання характеризується позитивно, ранiше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Судимий, має не погашену і не зняту судимість також за вчинення тяжкого злочину проти власності, що характеризує обвинуваченого як особу схильну до вчинення корисливих злочинів. Свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав, що свідчить про наявність каяття. Потерпілий претензій до обвинуваченого не заявляв.

До обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_3 обставин, суд вiдносить рецидив злочинів, оскільки обвинувачений маючи судимість за умисний злочин, вчинив новий умисний злочин.

До помякшуючих обставин вини обвинуваченого, суд відносить його каяття, оскільки обвинувачений вину визнав і просив пробачення у потерпілого. Разом з тим суд

вважає, що така критична оцінка обвинуваченим своєї злочинної поведінки не повязана із щирістю каяття, оскільки пробачення у потерпілого він просив за рекомендацією захисника чи суду.

Відшкодування шкоди потерпілому, суд не повязує із будь-якими діями обвинуваченого та вважає, що якби не активні дії потерпілого повязані із захистом свого майна, а відтак і з відшкодуванням шкоди то майно могло бути втрачено для потерпілого так як обвинувачений будучи вже викритим у крадіжці продовжував реалізовувати свій умисел на заволодіння майном потерпілого, що на думку суду ніяк не свідчить про наявність обставини яка мала б помякшити покарання обвинуваченому.

З урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого який є неодноразово судимою особою, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів і небажання стати на шлях виправлення, суд знаходить можливим призначити обвинуваченому покарання пов'язане з позбавленням волi та iзоляцiею вiд суспільства, що на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і недопущення в подальшому скоєння ним нових злочинів.

Однак зважаючи на повне визнання вини та каяття, суд вважає що покарання у виді позбавлення волі на певний строк має бути найбільш наближене до мінімальної межі покарання визначеного санкцією ст. 186 ч.2 КК України.

Застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, тобто призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом, на чому наполягала сторона захисту, на думку суду є неможливим внаслідок відсутності всіх передбачених цією статтею підстав в їх єдності і сукупності, а саме відсутності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не позитивна репутація обвинуваченого, який по місцю проживання хоч і характеризується позитивно але раніше судимий і схильний до вчинення злочинів. При непогашеній судимості вчинив новий злочин.

Виходячи з цього, керуючись ст.ст.367-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєннi злочину, що передбачений ч.2 ст.186 та призначити йому покарання, за цією статтею у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з 19,00 години 07 лютого 2017 року, тобто з часу обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зарахувавши у відповідності до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього увязнення в кількості один місяць девять днів, в строк відбування покарання із розрахунку однин день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, що на день ухвалення вироку, в цілому складає два місяці і вісімнадцять днів.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 залишити попередній тримання під вартою, продовживши його з 07.04.2017 року до дня набрання вироком законної сили але не більше ніж ще на два місяці, до 19,00 години 07.06.2017 року.

Речовий доказ по справі, а саме велосипед марки «TREK-3900», синього кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, залишити у власності потерпілого, що проживає за адресою вул.О. Пушкіна, 38 в м. Сторожинець, Чернівецької області.

На вирок суду може бути подана апеляцiйна скарга до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3, який перебуває під вартою в тому ж порядку і в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ