Рішення № 6533624, 04.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.09 р.                     Справа № 7/199                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк

До відповідача: Мар’їнського комунального підприємства „Промінь” м.Мар’їнка

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожитий природний газ – 1332251, 08 грн., пені – 158668, 43 грн., інфляційних – 69402, 72 грн., 3% річних – 25890, 97 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Дерев’ягіна Л.П. – дов.

У судовому засіданні 26.10.2009р.в порядку ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 04.11.2009р.

СУТЬ СПОРУ:                     

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Мар’їнського комунального підприємства „Промінь” м.Мар’їнка про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – 1332251, 08 грн., пені – 158668, 43 грн., інфляційних – 69402, 72 грн., 3% річних – 25890, 97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №10-4009(08)Б від 30.09.2008р. з додатковими угодами; акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2009р., від 31.03.2009р., від 28.02.2009р., від 31.01.2009р., від 31.12.2008р., від 30.11.2008р.

Позивач надав заяву №856/03 від 26.10.2009р. про виправлення описки у тексті позову та зазначив, що відповідачем по справі є саме Мар’їнське комунальне підприємство „Промінь”.

У відзиві від №719 від 24.09.2009р. відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 1322, 251, 09 грн.

У судовому засіданні 28.09.2009р. відповідач повідомив про часткову сплату суми боргу у розмірі 10000 грн. а також про намір здійснити між сторонами взаємозалік на залишкову частину основного боргу, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У відзиві №769 від 20.10.25009р. відповідач просить припинити провадження у справі у зв’язку із погашенням суми основного боргу.

Клопотаннями б/н від 26.10.2009р. відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій, а саме не стягувати 100% нарахованої позивачем пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.

Позивач проти клопотання заперечив також посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №10-4009(08)Б від 30.09.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

Відповідно до п.11.1 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 30.04.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки з 01.10.2008р. по 30.04.2009р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі-газ) в обсязі, вказаному в п.2 Договору.

Пунктом 2.1 Договору з урахуванням додаткової угоди №3 від 30.04.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень передбачено, що за період з 01.10.2008р. по 31.01.2009р. постачальник передає покупцю газ в наступному обсязі: у жовтні – 142,5 тис.куб.м., у листопаді 2008р. – 190,0 тис.куб.м., у грудні 2008р. – 237,5 тис.куб.м., у січні 2009р. – 205,0 тис.куб.м., у лютому 2009р. – 200,0 тис.куб.м., у березні 2009р. – 200,0 тис.куб.м., у квітні 2009р. – 150,0 тис.куб.м.

Обсяги газу, який планується поставити можуть змінюватись протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат (п.2.2. Договору).

Остаточний розрахунок за спожитий фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа на ступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у жовтні 2008р. – квітні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами приймання – передачі за вказаний період, та обома сторонами у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стовно оплати отриманого газу виконав не у повному обсязі, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 1332251, 08 грн.

В ході розгляду справи судом з’ясовано, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 1332251, 08 грн. погашена відповідачем 16.10.2009р., що підтверджено наявними в матеріалах справи випискою банку та платіжними дорученнями №559 від 16.10.2009р., №560 від 16.10.2009р. та обома сторонами у судовому засіданні.

Таким чином, сума боргу оплачена відповідачем після подачі позовної заяви до суду (позивач з позовом до суду звернувся 14.09.2009р.), у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1332251, 08 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.12.2008р. по 05.08.2009р. 3% річних в сумі 25890, 97 грн. та за грудень 2008р. по червень 2009р. інфляційні в сумі 69402, 72грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 17920, 83 грн.;

інфляційні – 69402, 72грн.

Таким чином, сума інфляційних підлягає стягненню у повному обсязі у сумі 69402,72грн., 3% річних – частково у сумі 17920, 83 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 158668, 43 грн. за період з 05.02.2009р. по 05.08.2009р.

Пеня перерахована судом у відповідності до приписів чинного законодавства і умов договору та складає 136245,04 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені 100%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду акти про наявність та обсяг заборгованості минулих років, а також заборгованості, яка утворилась у 1 кварталі 2009р., що не погашена станом на 21.09.2009р., копію постанов про накладення арешту на кошти МКП „Промінь”, довідку про наявність на підприємстві заборгованості перед Управлінням Пенсійного Фонду України в сумі 1130 тис.грн., а також по податках в сумі 656 тис.грн.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, враховуючи той факт, що відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, являється комунальним підприємством із значною дебіторською та кредиторською заборгованістю, а також з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково та вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 10%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 122620, 57 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк до Мар’їнського комунального підприємства „Промінь” м.Мар’їнка про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – 1332251, 08 грн., пені – 158668, 43 грн., інфляційних – 69402, 72 грн., 3% річних – 25890, 97 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Мар’їнського комунального підприємства „Промінь” (85600, Донецька область, м.Мар’їнка, вул.Чапаєва, 1, ЗКПО 32166834) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (83017, М.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України м.Донецька, МФО 335106, ЗКПО 25987823) – 3% річних у сумі 17920, 83 грн., інфляційні у сумі 69402, 72грн., пеню у сумі 122620, 57 грн., державне мито у сумі 15558, 20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231, 48 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1332251, 08 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя