Ухвала суду № 65334686, 06.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/2437/17 Головуючий 1-ї інстанції: Єфіменко Н.В.

Провадження №11-сс/790/365/17 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Курила О.М. та Міненкової Н.О.,

секретаря - Леськів Е.П.,

з участю прокурора - Твердохліба В.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20.02.2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №1201622000000528 від 12.05.2016 року про продовження строку тримання під вартою.

Продовжено підозрюваному ОСОБА_3 строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) в межах досудового розслідування на 30 днів до 25 березня 2017 року.

Визначено суму застави в розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) грн.

10 листопада 2016 року о 08-15 годині ОСОБА_3 в порядку ст.208 КПК України був затриманий на території залізничного вокзалу м.Одеса.

11 листопада 2016 року ОСОБА_3 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.

07 лютого 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.149 КК України.

12 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова підозрюваному ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів - до 08 січня 2017 року.

20 грудня 2016 року постановою першого заступника прокурора Харківської області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016220000000528 продовжений до 07 березня 2017 року.

26 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова підозрюваному ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою - до 23 лютого 2017 року.

15 лютого 2017 року постановою першого заступника прокурора Харківської області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000528 продовжений до 07 квітня 2017 року.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5, ч.1 ст.177 КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді судді Київського районного суду м.Харкова від 20.02.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №1201622000000528 від 12.05.2016 року про продовження строку тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1, який наполягав на задоволенні апеляції, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положеньст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя вказав, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відповідно до вимог п.4 ч.1ст.184 КПК Українивраховано наявність існування ризиків, передбаченихст.177 КПК України, а також, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і що суд вважає, що застосування відносно підозрюваного більш мяких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, які не перестали існувати, а тому продовжив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином в задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя, з дотриманням вимог ст.ст.177, 178 КПК Українина підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, вказавши в ухвалі про наявність ризиків вказаних в клопотанні.

Судова колегія приходить до висновку, що клопотання слідчого задоволено обгрунтовано і на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчим суддею оцінено всі обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що враховуються при обранні та продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів не повинен перевищувати дванадцяти місяців.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Прокурором доведена наявність обставин, які обєктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обовязків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недостатнім.

Наявність у підозрюваного ОСОБА_3 стійких соціальних звязків, утриманців, постійного місця проживання, роботи не спростовують висновків слідчого судді.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо неправильності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_3 цього альтернативного запобіжного заходу .

Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при визначенні ОСОБА_3 розміру застави, слідчим суддею застосовано норма права, яка зазнала змін 06 грудня 2016 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від06.12.2016було внесено зміни до ч.5 ст.182 КПК України, а саме слова "мінімальної заробітної плати" замінено словами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб".

За наведених обставин, судова колегія вважає можливим апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2017 року в частині визначення розміру застави скасувати, винести нову ухвалу в цій частині, якою визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі сто прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 160000 (сто шістдесят тисяч) гривень. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Посилання захисника ОСОБА_1 на факти викладенні в апеляційній скарзі на обставини затримання, судова колегія вважає такими що заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає необхідним в порядку вимог ст.206 КПК України доручити прокуратурі Харківської області провести дослідження фактів щодо законності затримання ОСОБА_3 та наявності правових підстав для проведення досудового розслідування після внесення 12.05.2016 року відомостей до ЄРДР за ч.2 ст.149 КК України викладених в апеляції захисника ОСОБА_1 від 24.02.2017 року.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20.02.2017 року в частині визначення розміру застави скасувати.

Винести нову ухвалу в цій частині, якою визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі сто прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 160000 (сто шістдесят тисяч) гривень.

В порядку виконання вимог ст.206 КПК України доручити прокуратурі Харківській області провести дослідження фактів викладених в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 від 24.02.2017 року щодо законності затримання ОСОБА_3 та наявності правових підстав для проведення досудового розслідування після внесення 12.05.2016 року відомостей до ЄРДР за ч.2 ст.149 КК України.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Копію дійсної ухвали разом з копією апеляції ОСОБА_1 направити до прокуратури Харківської області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді