Рішення № 6533360, 04.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.09 р.                     Справа № 14/310                               

за позовом Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”,

ЄДРПОУ 03337119, м.Донецьк в особі виробничої одиниці

„Єнакієветепломережа”, ЄДРПОУ 05540925, м.Єнакієве

до відповідача Дочірнього підприємства управління №116 Акціонерного товариства

закритого типу „Донбасстальконструкція”, ЄДРПОУ 01413454,

м.Єнакієве

про стягнення 27885 грн. 18 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Панасюк Н.П.-юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 21.10. по 27.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк в особі виробничої одиниці „Єнакієветепломережа”, м.Єнакієве, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Дочірнє підприємство управління №116 Акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція”, м.Єнакієве, про стягнення заборгованості в сумі 27885,18 грн., у тому числі основний борг в сумі 22899,20 грн., пеня в сумі 2351,25 грн., інфляція в сумі 2162,13 грн. та три проценти річних в сумі 472,60 грн.

В заяві від 15.10.2009р. №10/1-8352 позивачем повідомлено суд про припущення аріфметичної помилки при визначенні ціни позову у резолютивній частині позовної заяви та замість загальної ціни позову „22899,20 грн.” визначено ціну позову „27885,18 грн.”.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №111 від 08.10.2007р., акти на включення/відключення опалення, рахунки, акт звірки взаєморозрахунків, розрахунок суми заборгованості.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 20.10.2009р. №610, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на порушення відносно нього справи про банкрутство №5/90б. Одночасно, відповідач посилається на норми ч.4 ст.12, ч.2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” згідно з якими протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, а вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку для їх подачі не розглядаються та вважаються погашеними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

08.10.2007р. між сторонами був підписаний договір №111 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем у березні 2008р., за період з листопада 2008р. по лютий 2009р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 22899,20 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами на включення опалення від 30.10.2007р., 04.11.2008р. та актом на відключення опалення від 21.03.2008р.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до п.4.1 договору №111 від 08.10.2007р. розрахунок за теплову енергію відповідач здійснює щомісячно до 20 числа поточного місяця шляхом попередньої оплати у розмірі 60% від суми рахунку за попередній місяць. Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в період 3-х банківських днів після вручення рахунку відповідачу.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунки №111 від 14.03.2008р., №111 від 17.11.2008р., №111 від 15.12.2008р., №111 від 15.01.2009р. та №111 від 12.02.2009р.

Отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується відмітками останнього від 17.03.2008р., 18.11.2008р., 12.02.2009р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 22899,20 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Зокрема, згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 26.05.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 22899,20 грн.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з посилання на відсутність у нього обов’язку сплачувати заборгованість позивачу, внаслідок заявлення позовних вимог після закінчення строку, встановленого для пред’явлення вимог кредиторів, суд до уваги не приймає.

Зокрема, згідно із ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги, конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Конкурсними кредиторами згідно із ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або які визнані як конкурсні згідно з вказаним законом і зобов’язання яких не забезпечені заставою майна боржника.

Як встановлено судом, провадження у справі про банкрутство №5/90б Дочірнього підприємства управління №116 Акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція” було порушене ухвалою господарського суду Донецької області від 23.04.2007р.

Одночасно, вимоги позивача до відповідача за предметом позову у цій справі виникли після порушення справи про банкрутство №5/90б, внаслідок чого позивач не є конкурсним кредитором відповідача та на нього не розповсюджується дія норм ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 22899,20 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти цих позовних вимог є неправомірними, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 22899,20 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення за період з 11.04.2008р. по 10.08.2009р. три проценти річних в сумі 472,60 грн. та інфляцію в сумі 2162,13 грн. за період з квітня 2008р. по травень 2009р.

Згідно з п.5.3 договору №111 від 08.10.2007р. позивачем за період з 22.11.2008р. по 10.08.2009р. також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2351,25 грн.

Відповідач проти цих позовних вимог заперечує, посилаючись на норми ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” згідно з якими протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Як встановлено судом, ухвалою від 23.04.2007р. по справі №5/90б господарським судом Донецької області було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Дочірнього підприємства управління №116 Акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція”.

У відповідності до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, нарахування яких забороняється відповідно ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування трьох процентів річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно, у випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції (до яких відноситься, у тому числі, пеня), оскільки з цього моменту відсутня вина боржником у несплаті основаної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, враховуючи викладене, виходячи з того, що розрахунок суми інфляції та трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в сумі 472,60 грн. та інфляції в сумі 2162,13 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 2351,25 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 279,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 01,18 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк в особі виробничої одиниці „Єнакієветепломережа”, м.Єнакієве до Дочірнього підприємства управління №116 Акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція”, м.Єнакієве задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства управління №116 Акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція”, м.Єнакієве на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк в особі виробничої одиниці „Єнакієветепломережа”, м.Єнакієве основний борг в сумі 22899 грн. 20 коп., інфляцію в сумі 2162 грн. 13 коп. та три проценти річних в сумі 472 грн. 60 коп., всього заборгованість в сумі 25533 грн. 93 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 255 грн. 62 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 12 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Обласному комунальному підприємству „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк в особі виробничої одиниці „Єнакієветепломережа”, м.Єнакієве з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 01 грн. 18 коп.

Видати довідку.

В задоволенні решти позовних вимог Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк в особі виробничої одиниці „Єнакієветепломережа”, м.Єнакієве до Дочірнього підприємства управління №116 Акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція”, м.Єнакієве відмовити.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 04.11.2009р.

Суддя