Ухвала суду № 65324413, 13.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/4130/15-ц Провадження № 22-ц/795/578/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Рябота В. І. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Губар В.С., Кузюри Л.В., при секретарі:Шапко В.М.,за участю:позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2015 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ „Альфа-Банк" суму заборгованості в розмірі 26 849 грн. 80 коп., а також судові витрати у розмірі 1218 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач була позбавлена можливості надати свої пояснення та докази по даній справі, оскільки належним чином не повідомлялась про розгляд вказаної справи судом. Взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту ОСОБА_5 виконувала до моменту блокування її картки за якою вона сплачувала кошти.

Крім того, відповідача не було повідомлено про ліквідацію банку та заміну кредитора у зобов'язанні, а тому виходячи з вимог п.2 ст.516 ЦК України вона має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Також ОСОБА_5 не визнає вимоги щодо стягнення пені, оскільки заборгованість утворилась внаслідок введення в банк тимчасової адміністрації, а згодом ліквідації, у зв'язку з чим платежі на погашення кредиту не приймались і відповідача не було повідомлено про нові реквізити для сплати кредиту та відсотків за договором.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином умов кредитного договору не виконувала, кредит у встановлені строки не повертала, а тому заборгованість у розмірі 26 849,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2014 року між ПАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №490922854, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит на наступних умовах: сума кредиту, валюта кредиту - 20 366,71 грн; процентна ставка за користування кредитом 39,9% річних; дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків 19.08.2019 року. Договором встановлено, що він складається з двох розділів, Розділ №1 „Базові умови кредитування" та Розділ №2 „Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ „Альфа-Банк", які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту щомісячний платіж за кредитом становить 787,90 грн (а.с.7).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом відповідачем кошти сплачувались нерегулярно і не завжди в належному розмірі, в зв'язку з чим станом на 12 жовтня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 26 849,80 грн, з яких: за кредитом - 20 141,61 грн, по відсотках - 4508,19 грн, штраф - 2200 грн (а.с.11).

16 жовтня 2015 року позивачем на адресу ОСОБА_5 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту в сумі 24 806 грн (а.с.13-15). Відсутність доказів вручення зазначеної вимоги відповідачу не позбавляє права банк звернутись до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п.4 кредитного договору, п.13 Розділу №2 Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ „Альфа-Банк", який складає невід'ємну частину укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, позичальник зобов'язується повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за його користування, та/або комісії, якщо сплата комісій передбачена Розділом №1 цього Договору та/чи інші платежі за цим Договором, у порядку, визначеному Договором; у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій, якщо сплата комісій передбачена Розділом №1 цього Договору та/або інших платежів за Договором сплатити банку штраф у розмірі 50,00 грн. за кожне допущене прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу. При цьому у випадку, якщо прострочення платежу триває 5 і більше календарних днів, додатково до штрафу, визначеному попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 150,00 грн. за кожний випадок допущеного прострочення платежу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що штраф за прострочку платежів було нараховано у відповідності до вказаних умов кредитного договору в розмірі 2 200 грн.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судом з відповідача пені, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись.

Таким чином, встановивши факт неналежного виконання умов кредитного договору з боку ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

При цьому апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Як позивачем, так і відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не було надано документів, які підтверджують факт відступлення права вимог за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, від ПАТ „Альфа-Банк" до ТОВ „Кредитні ініціативи", зокрема Договору факторингу від 21.06.2016 року, в зв'язку з чим не може бути прийнята судом до уваги довідка банку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем. До того ж зазначена довідка не підтверджує відсутність заборгованості ОСОБА_5 станом на 12 жовтня 2015 року.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо утворення заборгованості внаслідок введення в банку тимчасової адміністрації, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ „Альфа-Банк" не ліквідовано, в стані припинення не перебуває.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В порушення зазначених вимог закону ОСОБА_5 не надано доказів, що ПАТ „Альфа-Банк" було заблоковано її карточку і що платежі на погашення кредиту банком не приймались.

Відповідачем наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано. При цьому, в ньому враховано сплачені відповідачем кошти, які узгоджуються з наданими ОСОБА_5 копіями квитанцій.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, а саме ст.169 ЦПК України, на які вказує відповідач в своїй апеляційній скарзі, не вплинули на правильність судового рішення. При цьому, під час розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення судом було встановлено, що ОСОБА_5 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, проте судом не було знайдено правових підстав для скасування заочного рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: