Рішення № 65319937, 13.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1468/16-ц 13.03.2017 13.03.2017 13.03.2017

Провадження №22-ц/784/626/17

Справа № 489/1468/16-ц Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження №22ц/784/626/17 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

з участю:

-представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» - ОСОБА_3,

-відповідача - ОСОБА_4,

-представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_4 про розірвання договору житлового найму, виселення та стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку, -

у с т а н о в и л а :

28 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" (далі Товариство) предявило до ОСОБА_4 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

На підставі свідоцтва про право власності від 03 липня 2001 року воно є власником будинку гуртожитку літ. А-9 по вул. Космонавтів, 128 м. Миколаєва, загальною площею 6 575,5 кв.м.

01 серпня 2003 року між ним та ОСОБА_4 у простій письмовій формі, зі строком дії в один рік, з правом пролонгації ще на один рік, було укладено договір користування площею проживаючими в гуртожитку ТОВ «Ніконджитбудсервіс»".

За його умовами товариство зобовязувалося передати у користування ОСОБА_4 кімнату № 410, площею 11,7 кв. м, що знаходиться у названому гуртожитку, а та, у свою чергу, використовувати назване житло за призначенням і вносити плату за користування ним, за ставками, які включають і затрати за комунальні послуги, визначеними товариством.

Названий договір набрав чинності і сторони стали зобовязаними до виконання його умов.

Товариство належним чином виконало взятий на себе обовязок і чекало такої ж поведінки від протилежної сторони, проте та свого слова не дотрималася.

Після укладення договору ОСОБА_4 вселилася в кімнату, яку віднаймала та була в ній зареєстрована.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2005 року право власності на житлові приміщення в гуртожитку по вул. Космонавтів, 128 м. Миколаєва, а саме блок 408-410 загальною площею 46,6 кв. м визнано за ОСОБА_6

Це рішення набрало законної сили і є чинним й на час ухвалення оспорюваного рішення суду 1 інстанції.

На його підставі ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на названі приміщення, а 11 травня 2011 року, за письмовим договором, передав їх в управління та використання, в тому числі і зі здачею в найм або оренду третім особам, ТОВ "Ніконджитбудсервіс".

Весь цей час відповідач продовжувала проживати в спірній квартирі на тих же, що і раніше умовах, проте своє проживання в ній, а також спожиті комунальні послуги, вчасно та у повному обсязі не оплачує, заборгувавши товариству за період з 01 березня 2013 року і по 31 березня 2016 року 6 247 гривень 33 копійки.

Посилаючись на викладені обставини та на те, що відповідач відмовляється покрити борг добровільно, ТОВ "Ніконджитбудсервіс", з врахуванням уточнення, кінцево просило:

1) розірвати договір на користування житловою площею від 01 серпня 2003 року;

2) виселити ОСОБА_4 із займаної кімнати, без надання іншого житлового приміщення;

3)стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Ніконджитбудсервіс":

●заборгованість за користування найманим житлом за період з 01 березня 2013 року і по 30 вересня 2016 року у сумі 6458 гривень 88 копійок, 223 гривні 61 копійку,

●3 % річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 223 гривні 61 копійка;

? інфляційні за прострочення грошового зобовязання у розмірі 2 143 гривні 82 копійки, а також судові збір у розмірі 1929 гривень 20 копійок.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2017 року, ТОВ "Ніконджитбудсервіс" у задоволенні його позову відмовлено за його недоведеністю.

ТОВ "Ніконджитбудсервіс" подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі

Скаргу обґрунтовувало неповним зясуванням судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення позову, та неналежною оцінкою наданих ним доказів.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції у частині вирішення вимог про стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою, переданої у найм, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким названі вимоги задовольнити у повному обсязі.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Так, відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що для вчинення протилежних висновків законних підстав немає.

Колегія суддів судової палати не у повній мірі погоджується з установленими судом 1 інстанції фактами та правовідносинами, вважає його висновки щодо відмови у стягненні заборгованості з оплати за проживання та комунальні послуги, а також відмови у стягненні фінансових санкцій в порядку ст. 625 ЦК України помилковими.

Що ж до вирішення вимог про розірвання договору та виселення відповідача з спірного житла, то суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для такого, а тому в цій частині рішення є законним та обґрунтованим.

Так, із матеріалів справи вбачається, що у 1972 році будинок по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві прийнято в експлуатацію як гуртожиток та передано на баланс Миколаївського заводу конденсаторів.

З того часу, його статус як гуртожитку - не змінювався.

Наказом Мінмашпрому України від 24 лютого 1994 року на базі заводу конденсаторів було створено відкрите акціонерне товариство «Ніконд», а гуртожиток в процесі здійснення приватизації (корпоратизації) ввійшов до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Ніконд» (перейменоване в ПАТ «Ніконд»), з подальшим включенням гуртожитку до статутного фонду господарського товариства - ТОВ «Ніконджитбудсервіс», створеного 14 січня 2000 року.

З 31 січня 2000 року гуртожиток перебуває у власності на балансі та в управлінні Товариства, яке самостійно його утримує.

На підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 23 червня 2001 року, ТОВ «Ніконджитбудсервіс» отримало 03 липня 2001 року свідоцтво на право колективної власності на вказаний гуртожиток, загальною площею 6 575,5 кв.м, яке зареєстроване в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 03 липня 2001 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2005 року за позовом ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та співвласників нежитлових приміщень гуртожитку (фізичних осіб) лише визначені ідеальні частки співвласників. Зокрема встановлено, що ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником 9068/10000 часток гуртожитку.

1 серпня 2003 року, ОСОБА_4 та ТОВ «Ніконджитбудсервіс» уклали договір користування площею в гуртожитку (а.с. - 28), за умовами якого ОСОБА_4, як наймач була вселена в кімнату № 410 гуртожитку й була в ній зареєстрована.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2005 року право власності на житлові приміщення в гуртожитку по вул. Космонавтів, 128 м. Миколаєва, а саме блок 408-410 загальною площею 46,6 кв. м, було визнано за ОСОБА_6

Це рішення набрало законної сили і є чинним й на час ухвалення оспорюваного рішення суду 1 інстанції.

На його підставі ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на названі приміщення, а 11 травня 2011 року, за письмовим договором, передав їх в управління та використання, в тому числі і зі здачею в найм або оренду третім особам, ТОВ "Ніконджитбудсервіс", на умовах, визначених останнім.

На виконання цього договору, Товариство зберегло умови найму, одинакові для усіх мешканців гуртожитку, а саме, :

●використання кімнати за призначенням;

●своєчасне і у повному обсязі проведення оплати як за проживання в кімнаті, так і за спожиті комунальні послуги, за тарифами визначеними Товариством.

Позивач виконує умови договору, в той час як відповідач ухиляється від їх належного виконання.

Так, відповідно до Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків; ст.. 130 ЖК України, п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208 та п. 4 розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 27 березня 2001 року № 177 Про граничні розміри плати за проживання в гуртожитках робітників та службовців встановлено, що плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

При цьому, сама по собі зміна власника житлового фонду гуртожитку, не змінює правового механізму здійснення оплати, передбаченого законодавством.

Аналогічне правило передбачено договором, що існує між сторонами.

Зокрема, там зазначається, що витрати за комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею та окремо плата за них не стягується (пункти 2.3. і 4.1 договору).

Нарахування та здійснення оплати відповідачем за користування кімнатою № 410 проводилися у відповідності до вимог ч. 2 п. 38 Примірного положення про гуртожитки, а саме: громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відокремленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Оплата або ставка щомісячного платежу за користування житловими приміщеннями гуртожитку (до складу якої входить і вартість комунальних послуг на електроенергію, водопостачання, водовідведення, газопостачання, крім теплопостачання) з травня 2012 року встановлюється відповідними розпорядженнями власника житла, виходячи із фактичної собівартості комплексного обслуговування будинку - гуртожитку, із розрахунку:

- утримання 1 кв. м загальної площі будинку-гуртожитку помноженого на кількість кв. м приміщення, яке займає особа, плюс вартість комунальних послуг, спожитих у минулому році, що надаються на підставі договорів, укладених Товариством із спеціалізованими організаціями, які здійснюють обслуговування гуртожитку, згідно із тарифами, визначеними державою. При цьому вартість утримання 1 кв. м житлової площі визначається на підставі фактичних показників по утриманню будинку за попередній рік плюс податок на додану вартість.

Про зміну розміру щомісячного платежу Товариство письмово доводило до відома мешканців.

Така щомісячна ставка визначена у розмірах: з 1 березня 2013 року - 200 гривень, з 1 вересня 2013 року - 250 гривень, з 1 вересня 2016 року - 370 гривень.

ОСОБА_4 з цим була ознайомлена і його не оскаржувала, проте плату за проживання в гуртожитку вносила нерегулярно та у меншому розмірі, іноді невчасно, наслідком чого є утворення заборгованості за період з 01 березня 2013 року і по 30 вересня 2016 року у розмірі 6 458 гривень 88 копійок.

У звязку з цим, між сторонами виникали суперечності, які позивач робив спроби локалізувати та вичерпати.

Так, протягом 2013 - 2015 років Товариство неодноразово направляло відповідачеві повідомлення-претензії про наявність заборгованості, необхідність її погашення та пропозицію про укладення договору реструктуризації заборгованості (а.с. - 67) .

Зокрема, 31 жовтня 2014 року Товариство направило відповідачеві повідомлення про розірвання договору з підстав порушення його умов щодо оплати за користування гуртожитком, отримане нею 07 листопада 2014 року (а.с. 83).

15 березня 2016 року Товариство повторно направило ОСОБА_4 повідомлення про розірвання договору та необхідність звільнення займаних приміщень 25 березня 2016 року (а.с. - 86), при цьому, підстави розірвання договору в повідомлені не зазначені.

Ці повідомлення позивачем залишено без уваги.

28 березня 2016 року товариство звернулося до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи його, суд вважав недоведеним розмір боргу, в той час як в матеріалах справи достатньо доказів протилежному.

Так, у фактичному користуванні відповідача знаходиться кімната № 410, і та має заборгованість перед Товариством з оплати за користування нею в сумі 6458 гривень 88 копійок, яка утворилася за період з 01 березня 2013 року і по 30 вересня 2016 року.

Розмір цієї заборгованості визначено з урахуванням проплат, здійснених ОСОБА_4 за вказаний період.

Іншого матеріали справи не містять.

За такого, колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за користування гуртожитком, який визначений з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо порушення грошового зобов'язання, дія якої поширюється і на дані на грошові зобов'язання, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» слід стягнути - 6 458 гривень 88 копійок заборгованості з оплати за користування кімнатою 410 в гуртожитку по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві, за період з 01 березня 2013 року і по 30 вересня 2016 року; 223 гривні 61 копійку, що становлять 3% від заборгованої суми та 1 929 гривень 20 копійок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання, а всього - 8826 гривень 31 копійку.

Оскільки районний суд був іншої думки і у названій вимозі відмовив, то заборговані грошові суми та фінансові санкції на них слід стягнути з відповідача на користь позивача за судовим рішенням апеляційної інстанції.

Що ж до вирішення вимог про розірвання договору найму та виселення відповідача з займаної кімнати, то суд вирішив його вірно і підстав для скасування його в названій частині немає.

Дійсно, пунктом 2.2 договору передбачено право Товариства на його розірвання у випадку невнесення ОСОБА_4 плати за проживання протягом двох місяців з дня настання строку платежу та в інших випадках, передбачених цим договором.

Проте з врахуванням інвалідності відповідача, похилого віку, матеріального стану та реальних її можливостей з оплати за проживання, недоведеності позивачем того, що відповідач навмисно не оплачує своє проживання, хоча має для цього кошти, задоволення названих вимог було б необґрунтованим порушенням права особи на житло, гарантоване ст. 47 Конституцією України та ст. 9 ЖК України.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Згідно п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця, зокрема, у разі невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлено більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.

Названих обставин судами не встановлено, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні названих позовних вимог Товариства.

У звязку з тим, передбачене спірним договором право позивача розірвати договір у разі, якщо мешканець не вносить плату за проживання в гуртожитку протягом 2 місяців з дня настання строку платежу (п.2.2. договору), на думку колегії суддів, не має правового значення.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави, передбачені законом для розірвання договору найму, оскільки заборгованість по оплаті за житло виникла не у звязку з її невнесенням відповідачами за шість місяців, а у звязку із сплатою не в повному розмірі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, належним способом захисту майнових права позивача є стягнення заборгованості за користування житлом, що і було здійснено апеляційним судом по даній справі.

В частині вирішення вимог про розірвання договору та виселення рішення є вірним і підлягає залишенню в силі.

Разом з тим, в порядку ст.. 88 ЦПК України, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» слід стягнути 1 853 гривні 46 копійок на відшкодування судових витрат в обох судових інстанціях.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою, переданої у найм, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким названі вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» - 6 458 гривень 88 копійок заборгованості з оплати за користування кімнатою 410 в гуртожитку по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві, за період з 01 березня 2013 року і по 30 вересня 2016 року; 223 гривні 61 копійку, що становлять 3% від заборгованої суми та 1 929 гривень 20 копійок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання, а всього - 8826 гривень 31 копійку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» 1853 гривні 46 копійок на відшкодування судових витрат в обох судових інстанціях.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: Н.В.Самчишина

ОСОБА_7

Справа № 489/1468/16-ц Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження №22ц/784/626/17 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(вступна та резолютивна частини)

13 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

з участю:

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2017 року, ухвалену у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_4 про розірвання договору житлового найму, виселення та стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою, переданої у найм, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким названі вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» - 6 458 гривень 88 копійок заборгованості з оплати за користування кімнатою 410 в гуртожитку по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві, за період з 01 березня 2013 року і по 30 вересня 2016 року; 223 гривні 61 копійку, що становлять 3% від заборгованої суми та 1 929 гривень 20 копійок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання, а всього - 8826 гривень 31 копійку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» 1853 гривні 46 копійок на відшкодування судових витрат в обох судових інстанціях.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: Н.В.Самчишина

ОСОБА_7