Рішення № 65316785, 01.03.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.2017 Справа № 905/2559/16

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

суддів Попова О.В., Курило Г.С.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАДЖ»

до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус - 2015», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Заможна Україна»

про розірвання договорів та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача1: не з'явився,

від відповідача2: не з'явився,

від третьої особи1: не з'явився,

від третьої особи2: не з'явився,

від третьої особи3: не з'явився,

від третьої особи4: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАДЖ» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про розірвання договорів, зобов'язання вчинити певні дії.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 16, 317, 319, 386, 630, 651 Цивільного кодексу України, статей 20, 179, 181, 184 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є власником нежитлової будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна. Надання житлово-комунальних послуг відносно вказаної будівлі здійснюється на підставі договору, укладеного з Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства».

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір в порядку, встановленому законом.

Послуги надаються споживачу згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, обов'язковість якого встановляється «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року (надалі по тексту - Правила).

Зазначив, що відповідно до пункту 32 Правил договір може бути розірвано достроково, зокрема, в разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця та переходу права власності (користування) на квартиру (будинок садибного типу) іншій особі.

Позивач не вбачає необхідності у водопостачанні, водовідведенні та централізованому опаленні будівлі, яка належить йому на праві власності, з огляду на що вважає за необхідне зобов'язати відповідача припинити надання цих послуг відносно будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125.

На думку позивача, ухиляючись від розірвання договору внаслідок зміни власника та продовжуючи надавати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідач порушує його права як власника будівлі на вільне користування та розпорядження власністю.

З огляду на вищевикладене, керуючись нормами статті 16 Цивільного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх прав. Просив зобов'язати відповідача припинити надання послуг та розірвати договори про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125.

26 вересня 2016 року через канцелярію суду від представника відповідача - Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що права позивача не порушені. Доказів на підтвердження укладання з позивачем договорів та звернення до відповідача про поновлення порушених прав позивачем не надано. Просив відмовити в задоволенні позову з підстав необґрунтованості.

28 вересня 2016 року від представником позивача подано до суду заяву про витребування доказів в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, в якій останній просив витребувати: у КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» копії чинних договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, правоустановчі документи на будівлю.

Ухвалою суду від 28 вересня 2016 року клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України задоволено.

05 жовтня 2016 року представником позивача надано через канцелярію суду заяву про залучення в якості інших відповідачів Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таурус - 2015». Просив зобов'язати КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» припинити надання послуг та розірвати договори про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. будівельників, 125. Зобов'язати Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» припинити надання послуг та розірвати договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до вказаної будівлі.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року заяву позивача задоволено, залучено у якості інших відповідачів Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015».

16 листопада 2016 року від представника відповідача Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» клопотання про витребування доказів, зі змісту якого вбачається, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будівлі за адресою: донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 не укладено, про що повідомлено позивача листом №4250/04. З огляду на що просив витребувати відповідні договори у позивача.

Також, Комунальним комерційним підприємством «Маріупольтепломережа» наданий відзив на позовну заву, в якому зазначив, що листом від 11 жовтня 2016 року №4250/04 позивача повідомлено, що поставка теплової енергії на об'єкт за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 не здійснюється, відповідні договори купівлі - продажу теплової енергії на вказану будівлю не укладались. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17 листопада 2016 року за заявою представника позивача, в порядку пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про припинення надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 та розірвання договорів.

17 листопада 2016 року Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на виконання вимог ухвали суду надані наступні документи: заяву ТОВ «Вендіторе» на укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з 27 вересня 2016 року в будівлю за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125; заяву ТОВ «Таурус-2015» про розірвання договору про надання послуг з централізованого водопостачанням та водовідведення; договір про надання послуг централізованого водопостачання, водовідведення від 29 вересня 2016 року №6275, укладеного між КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та ТОВ «Вендіторе»; договір про надання послуг централізованого водопостачання, водовідведення від 23 липня 2015 року №6275, укладеного Комунальним підприємством з ТОВ «Таурус-2015» з додатками; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; акти прийому-передачі нерухомого майна в оренду; договір оренди; договір суборенди.

Судом дослідженні та долучені до матеріалів справи вищезазначені документи.

Ухвалою суду 13 грудня 2016 року за клопотання представника позивача продовжений строк розгляду спору на 15 днів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 грудня 2016 року, справа розглядалась в наступному складі: головуючий суддя Кучерява О.О., судді Курило Г.Є., Кротінова О.В.

24 січня 2017 року представником позивача через канцелярію суду надана роздруківка інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 січня 2017 року.

Довідка досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26 січня 2017 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Заможна Україна», в якості іншого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендіторе».

01 лютого 2017 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсними договорів про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення будівлі №6275 від 23 липня 2015 року, укладеного між КП «Маріупольське ВУВКГ» та ТОВ «Таурус-2015», договору оренди нежитлових приміщень №10 від 08 вересня 2016, договір суборенди нежитлового приміщення від 14 вересня 2016 року, договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення будівлі №6275 від 29 вересня 2016 року, укладеного між КП «Маріупольське ВУВКГ» та ТОВ «Вендіторе».

У зв'язку із перебуванням судді Кротінової О.В. у відпустці, проведено зміну складу судової колегії. Відповідно до протоколу від 01.03.2017 року справа розглядається у складі головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Попова О.В., Курило Г.Є.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Представник відповідача - Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, але 03 лютого 2017 надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус - 2015» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надходило.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надходило.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у їх відсутність не надходило.

Відповідно до приписів пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами у відсутність представників сторін.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2016 року між Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання, водовідведення №6275 на об'єкт, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 (надалі по тексту - договір).

За умовами договору, КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» як Виконавець зобов'язується забезпечувати надання на об'єкт Абонента послуги з централізованого водопостачання, водовідведення (забезпечення холодною водою, приймання стічних вод), що відповідають нормам якості, в межах гранично допустимих концентрацій забруднюючих речових у стічних водах, а Абонент, в свою чергу, бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати за надані йому послуги, та виконувати інші умови договору (том 1, а.с.157-158).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року і вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення дії договору не буде отримано від однієї із сторін про відмову від даного договору або перегляду його умов. У разі перегляду цього договору він діє на умовах до підписання сторонами нового договору та узгодження розбіжностей (пункт 8.1 договору).

Як встановлено судом пропозицій щодо припинення дії договору сторонами не заявлено, тому він є чинним на момент розгляду справи.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи свідоцтва про право власності на придбану будівлю від 24 квітня 2015 року (том1, а.с. 109) та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №78640547 від 23 січня 17 року (том2 а.с. 7-9), саме Позивач є власником нежитлової будівлі, загальною площею 10586,6кв.м., розташованої за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, факт права власності позивача на спірне майно, як набутого у власність з 24 квітня 2015 року встановлений декількома судовими рішеннями, зокрема, рішенням господарського суду Донецької області від 12 травня 2016 року по справі №905/443/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАДЖ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУРУС-2015» про витребування з чужого незаконного володіння та користування та зобов'язання звільнити нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, пр. Будівельників, будинок 125 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАДЖ» на праві власності задоволені.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУРУС-2015» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАДЖ» про зобов'язання ТОВ «ФАДЖ» припинити дії, що порушують право ТОВ «ТАУРУС-2015» на користування нежитловим приміщенням, та визнати право користування «ТОВ ТАУРУС-2015» на нежитлове приміщення - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року рішення господарського суду Донецької області від 12 травня 2016 року у справі №905/443/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня 2016 року рішення господарського суду Донецької області від 12 травня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2015 року у справі №905/443/15 залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійснені іншим судом.

Суд, вирішуючи спір за первісним позовом в справі № 905/443/15 виходив з доведеності в межах даної справи прав позивача, як власника майна - нежитлової будівлі, загальною площею 10586,6 кв. м., що розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125 в розумінні статей 319, 321 Цивільного кодексу України.

Позивач, як власник нерухомого майна звернувся до суду за захистом своїх прав, в порядку статті 16 Цивільного кодексу України, з позовом про розірвання договорів про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення у будівлю, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 та припинення надання відповідних послуг.

Як встановлено під час розгляду справи, Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» укладались договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендіторе».

При цьому, на час розгляду справи договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, укладений між Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» розірваний.

Отже, при наданні оцінки вимогі про розірвання договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, суд розглядає саме договір, укладений між Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендіторе».

Частинами 3, 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи вимоги Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Так, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позов, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 652 ЦК України, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Враховуючи те, що норми діючого законодавства на право його розірвання, а також ініціювання питання розірвання правочину (в тому числі, в судовому порядку) закріплюють за сторонами договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фадж» не є стороною угоди, позовні вимоги про розірвання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, на підставі якого КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» надаються передбачені даним договором послуги у будівлю за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, будинок 125 не підлягають задоволенню через неналежне обрання способу захисту права.

Водночас, при розгляді іншої вимоги про припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення до будівлі, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, суд вбачає за необхідне надати правову кваліфікацію цьому ж договору, виходячи з наступного.

За приписами пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як вказано вище, нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Будівельників, 125, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фадж» з 24 квітня 2015 року, про що свідчить свідоцтво про право власності на придбану будівлю та встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 12 травня 2016 року у справі №905/443/15.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» для укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення мало довести правомірність користування об'єктом нерухомості та, як наслідок, наявність права на отримання послуг.

Для оцінки наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» прав суборендаря суд, ухвалою витребував у відповідачів відповідні правовстановлюючі документи.

На виконання вимог суду, Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» додано до матеріалів справи копії документів, які при укладанні договору надані ТОВ «Вендіторе» в підтвердження прав користування спірним об'єктом.

Так, до матеріалів справи надано копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, станом на 08 вересня 2016 року; договір оренди нежитлових приміщень від 08 вересня 2016 року №10, укладеного між фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заможна Україна»; договір суборенди нежитлового приміщення від 14 вересня 2016 року, укладеного між Товариством з обмежено відповідальністю «Заможна Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендіторе».

Станом на 01 березня 2017 року належним чином засвідчених копій та оригіналів (для огляду) вищевказаних документів суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» обґрунтовує право суборенди будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Будівельників, 125 договорами від 08 вересня 2016 року та 14 вересня 2016 року, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Заможна Україна» та оренди, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Заможна Україна» з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (том1, а.с.171-175).

Тобто, відповідач3, в якості доказів користування майном навів договори з особами, які не мали належних прав на об'єкт нерухомості станом на час укладання у 2016 році, оскільки право власності вже перейшло до позивача.

Таким чином, поза межами доведення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» належними та допустимими доказами, залишилось правові підстави користування майном.

За відсутності таких підстав (як-то отримання у користування майна з належним власником - позивачем через низьку правочинів), відповідач3, відповідно був позбавлений права на укладання договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідачами всупереч вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України вказаного факту не спростовано.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стаття 215 Цивільного Кодексу України).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України вбачається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи недоведеність відповідачем3 правомірного користування нерухомим майном, за висновками суду, договір про надання послуг централізованого водопостачання, водовідведення від 29 вересня 2016 року №6275 на об'єкт, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 є недійсним.

При цьому, відсутність правовідносин між ТОВ «Таурус-2015» з КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» щодо водопостачання та водовідведення, внаслідок розірвання договору №6275 від 23 липня 2015 року (том1, а.с. 159-160), не потребує оцінки цього договору в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, як такого, що не пов'язаний з предметом позовних вимог про припинення послуг з водопостачання та водовідведення.

За приписами частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фадж» є власником, та речові права на майно не передані іншим особам, тому саме позивачу належить право визначати потребу чи відсутність потреби у послугах з водопостачання та водовідведення.

Як слід, позовні вимоги про зобов'язання Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про припинення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125 підлягають задоволенню.

Стосовно заяви позивача, в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, про визнання недійсними договору оренди нежитлових приміщень №10 від 08.09.2016, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ТОВ «Заможна Україна» та договору суборенди нежитлового приміщення від 14.09.2016, укладеного між ТОВ «Заможна Україна» та ТОВ «Вендіторе», суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на відсутність впливу на захист інтересів позивача як власника майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Будівельників, 125 на результати розгляду даної справи, суд вважає, що задоволення заяви позивача є недоцільним.

Враховуючи в сукупності всі обставини справи, суд вбачає, що фактично вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» в межах спору відсутні. Тобто, зазначена особа є неналежним відповідачем, а тому в позовних вимогах позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» суд відмовляє.

Відповідно до пункту 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що звернення позивача з позовом до суду обумовлене винними діями відповідача3, господарський суд вважає за необхідне покласти судовий збір в сумі 1378грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендіторе».

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає покладенню на відповідача3.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАДЖ» до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус - 2015», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Заможна Україна» про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» припинити надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення у будівлю за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125.

Визнати недійсним договір про надання централізованого водопостачання, водовідведення від 29 вересня 2016 року №6275, укладеного між Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендіторе».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендіторе» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, 56, офіс 24, ЄДРПОУ 40628504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд 6Д, офіс 43, ЄДРПОУ 39105598) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн.

У судовому засіданні 01 березня 2017 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.О. Кучерява

Суддя О.В. Попов

Суддя Г.Є. Курило