Рішення № 65315491, 09.03.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.2017р. Справа №5006/8/126/2012(5023/3532/12)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ, код ЄДРПОУ 00039019

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 31650052

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м.Барвінкове, код НОМЕР_1

про стягнення страхового відшкодування в сумі 85244,11 грн, 3% річних в сумі 5983,44 грн, інфляційних втрат в сумі 7757,21 грн, пені в сумі 31284,59 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Попов О.В.

Суддя: Сажнева М.В.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Матвійчук О.О. - за дов.

від відповідача: Зощенко О.С. - за дов.

від третьої особи: ОСОБА_4 - за дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувались перерви з 21.09.2016р. по 19.10.2016р., з 25.01.2017р. по 22.02.2017р., з 22.02.2017р. по 09.03.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м.Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк про стягнення страхового відшкодування в розмірі 85244,11 грн, 3% річних - 5983,44 грн, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 31284,59 грн, інфляційних - 7757,21 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження по справі №5023/3532/12, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1, м.Барвінкове.

Згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2012р. справу №5023/3532/12 було передано за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2013р. (головуючий суддя Бокова Ю.В., судді: Сгара Е.В., Уханьова О.О.) у справі №5006/8/126/2012(5023/3532/12) позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 85244,11 грн, судовий збір в сумі 1704,89 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову і прийнято нове, про відмову в позові, в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016р. попередні судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції зазначав про необхідність врахування умов договору страхування стосовно того, яка особа у спірних правовідносинах мала звертатись із заявою про виплату страхового відшкодування, чи повноважна особа за вказаною нормою права та за умовами договору її подала, та у разі наявності таких повноважень дослідити на чию користь така особа просила виплатити страхове відшкодування і дати таким вимогам належну правову оцінку.

Одночасно, постанова Вищого господарського суду України від 13.07.2016р. містить висновок про те, що суду належало дослідити чи було дотримано особою, яка звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування, вимоги п.9.1.9 договору страхування щодо надання відповідачу листа вигодонабувача за договором, дослідити цей лист у разі його видачі на предмет визначення у ньому особи, яка має право отримати страхове відшкодування, і в залежності від встановлених обставин справи визначитись, чи виникло у відповідача прострочення на оплату саме перед позивачем. Від дослідження вказаних обставин залежить вирішення спору у частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Підставами для скасування рішень попередніх судових інстанцій слугували, також, висновки касаційного суду про те, що судами обох інстанцій не враховано та не досліджено умови п.10.7 договору добровільного страхування наземного транспорту, згідно яких на відповідача, або на уповноважену ним особу (аварійного комісара) покладено обов'язок скласти кошторис, до якого включаються і роботи із дефектовки. Отже саме відповідач мав довести необхідність зменшення страхового відшкодування на суму придатних для подальшого використання залишків пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля. Окрім того, як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, судами попередніх інстанцій не було досліджено наявний в матеріалах справи звіт експертного дослідження №159/27 від 18.04.2013р., відповідно до якого вартість матеріального збитку нанесеного страхувальнику автомобіля Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яке сталось 06.03.2012р., складає 139240 грн.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 08.08.2016р. справу №5006/8/126/2012(5023/3532/12) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк було прийнято до провадження (суддя Паляниця Ю.О.) та призначено до розгляду в судовому засіданні 01.09.2016р. Згідно з ухвалою від 01.09.2016р. розгляд справи було відкладено на 21.09.2016р.

У судовому засіданні 21.09.2016р. строк вирішення спору було продовжено, а також оголошено перерву до 19.10.2016р.

Згідно з ухвалою від 19.10.2016р., на підставі ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність передання справи на автоматичний розподіл з метою визначення судової колегії для розгляду справи.

Виходячи зі змісту протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, 19.10.2016р. для розгляду справи №5006/8/126/2012(5023/3532/12) було визначено колегію у складі: головуючого судді Паляниці Ю.О., суддів Ніколаєвої Л.В., Сажневої М.В.

На підставі ухвали від 20.10.2016р. справу прийнято до провадження вказаним складом суду, розгляд справи призначено на 15.11.2016р. У судовому засіданні 15.11.2016р. розгляд справи відкладено на 19.12.2016р.

У зв'язку з перебуванням судді Ніколаєвої Л.В. у відпустці, 19.12.2016р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого відбулась заміна відсутньої судді на суддю Філімонову О.Ю.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2016р. розгляд справи було призначено на 25.01.2017р.

У зв'язку з перебуванням судді Філімонової О.Ю. у відпустці, 13.01.2017р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого відбулась заміна відсутньої судді на суддю Попова О.В.

Ухвалами від 08.08.2016р., 01.09.2016р. сторони та третю особу було зобов'язано, зокрема, надати пояснення по суті спору з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2016р.

У поясненнях б/н від 21.09.2016р. позивач наполягав на задоволенні позовних вимог та зазначав, що він є вигодонабувачем за договором №57766-20-02 від 14.08.2007р., укладеним між відповідачем та третьою особою, наявність обставин настання страхового випадку за вказаним правочином, а також відмови Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» у виплаті належного Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» страхового відшкодування. Крім того, з огляду на те, що з моменту звернення страхувальника з заявою про виплату страхового відшкодування відповідач не вчинив дій, спрямованих на виконання власних договірних зобов'язань щодо такої виплати, за твердженням позивача, стягненню з відповідача також підлягають 3% річних, інфляційні збитки та пеня.

У відзиві №5279 від 12.09.2016р. на позовну заяву з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2016р. відповідач зазначав, що з заявою на виплату страхового відшкодування зверталась ОСОБА_1, а не Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». При цьому, за твердженням відповідача, обов'язок страхувальника, визначений п.9.1.9 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р., щодо надання листа вигодонабувача з вказівкою особи, якій належить виплатити страхове відшкодування, ОСОБА_1 на етапі прийняття рішення страховиком про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування виконано не було. За вказаних обставин, на думку відповідача, прострочення виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування у відповідача перед позивачем відсутнє, з огляду на що відсутні підстави для застосування норм ст.625 Цивільного кодексу України, а також нарахування неустойки.

Одночасно, у відзиві та клопотанні №4938 від 31.08.2016р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» останнє наполягало на проведенні судової автотоварознавчої експертизи з метою з'ясування питання вартості залишків автомобіля Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, придатних для подальшого використання.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.08.2016р. відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з цим, на момент первісного розгляду справи відповідач був зареєстрований у м.Донецьку, що підтверджується, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.09.2012р.

Відтак, при прийнятті цього рішення суд враховує вказані зміни реєстраційних даних відповідача. При цьому, суд зауважує, що наявність обставин зміни місцезнаходження в процесі розгляду справи не я такими, що зумовлюють передання справи за підсудністю.

Третя особа у поясненнях б/н від 19.10.2016р. зазначала, що на її думку, з заявою про виплату страхового відшкодування мав звертатись саме страхувальник. При цьому, виплата страхового відшкодування повинна була здійснюватись на користь вигодонабувача. Крім того, третя особа повідомила суд про те, що залишки транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди 06.03.2010р. були переміщені до м.Новомосковськ (вул.Новоселівська, 3).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

14.08.2007р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №861/27/39-18/7-90, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20604 доларів США. Відповідно до п.7.3 цього договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

14.08.2007р. між позивачем (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено договір застави №861/27/39-18/7-132, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає в заставу Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №861/27/39-18/7-90 від 14.08.2007 р. транспортний засіб марки Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, 2007-го року випуску.

Відповідно до п.2.1.7 договору застави №861/27/39-18/7-132 від 14.08.2007р. заставодавець зобов'язаний застрахувати предмет застави протягом 1 робочого дня від дати укладення цього договору на користь заставодержателя за пакетом «повне КАСКО» на термін дії договору кредиту.

За правилами п.2.4.11 договору застави №861/27/39-18/7-132 від 14.08.2007р. заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок сум страхового відшкодування у разі знищення, пошкодження або зіпсування предмету застави та не надання заставодавцем належної заміни.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

14.08.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (організаційно-правову форму якого змінено на публічне акціонерне товариство) (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №57766-20-02, за умовами якого відповідач застрахував третій особі (вигодонабувачу) майнові інтереси у відповідності з чинним законодавством, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, 2007-го року випуску. За умовами п.1.3 договору, застрахований транспортний засіб є предметом договору застави, який є забезпеченням зобов'язань страхувальника перед Дзержинським відділенням ХВД АКБ «Укрсоцбанк» (вигодонабувачем) за кредитним договором.

Строк дії договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. було встановлено з 16.08.2007р. до 13.08.2014р. включно (п.4.6 вказаного договору).

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п.п.4.1.1, 4.1.6 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. страховим випадком є пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП - події, яка сталася під час руху транспортного засобу, у результаті якого спричинено шкоду застрахованому засобу. Франшиза при повній загибелі транспортного засобу у результаті страхового випадку, зазначеному у п.4.1.1 договору, складає 7% - 10199 грн.

06.03.2010р. приблизно о 14 годині по вул.Леніна, в м.Барвінкове Харківської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, 2007-го року випуску, що належить третій особі, під керуванням водія ОСОБА_5

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водія зазначеного автомобіля було госпіталізовано до хірургічного відділення Барвінківської Центральної районної лікарні з діагнозом: закритий перелом в/3-с/3 лівого стегна зі зміщенням уламків та кутової деформації. При цьому, даних про алкогольне сп'яніння у водія не виявлено, про що видано відповідно довідку.

06.03.2010р. о 14:10 год. здійснено повідомлення до чергової частини Барвінківського РВ ГУ МВСУ в Харківській області. Дана пригода була зареєстрована того ж дня у ЖРЗПЗ №263 і на місце події виїжджала слідчо-оперативна група, яка склала протокол огляду місця пригоди; схему ДТП; відібрала пояснення у водія транспортного засобу ОСОБА_5

20.04.2010р. ОСОБА_1 звернулась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, у якій було викладено обставини настання дорожньо-транспортної пригоди 06.03.2010р. В графі «Виплату страхового відшкодування прошу скерувати на реквізити» будь-які відомості зазначені не були.

Разом з цим, на підставі страхового акту №1925-02 від 17.05.2010р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з посиланням на приписи п.п.11.1.3, 11.8, 11.7 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. страховик дійшов висновку про те, що страховий випадок виник з вини страхувальника, внаслідок чого страхова виплата не підлягає відшкодуванню.

ОСОБА_1, посилаючись на те, що страховик в односторонньому порядку відмовився від виконання договірного зобов'язання, чим порушив її право на отримання страхового відшкодування, звернулась до Київського районного суду м.Харкова із позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в особі представництва у м.Харкові, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18.04.2011р. у справі №2018/2-725/11, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2011р., було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» страхове відшкодування в сумі 85244,11 грн, 3% річних - 1331,21 грн, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 16196,38 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2011р. вказані судові рішення у справі №2018/2-725/11 були скасовані, позовну заяву третьої особи залишено без розгляду.

Посилаючись на норми ст.985 Цивільного кодексу України Вищий спеціалізованний суд України в своїй ухвалі від 26.10.2011р. зазначив, що оскільки за договором страхування вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», який не уповноважував ОСОБА_1 представляти його інтереси в даному спорі, то Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» і має право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто договір страхування наділяє вигодонабувача правами страхувальника.

Відтак, посилаючись на безпідставне невиконання страховиком обов'язку за договором страхування щодо своєчасної виплати належної до сплати суми страхового відшкодування по страховому випадку 06.03.2010р., позивач як вигодонабувач за договором страхування №57766-20-02 від 14.08.2007р., звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст.8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

В силу норм ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктами 10.1, 10.2 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. передбачено, що страхове відшкодування сплачується страховиком на підставі письмової заяви страхувальника (його представника) та страхового акту про визнання випадку «страховим», що складається страховиком на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір спричинених збитків. Страхове відшкодування сплачується лише після того, як повністю будуть встановлені причини страхового випадку і сума збитку. Страхове відшкодування може бути виплачене частками у декілька етапів (згідно заяви страхувальника), якщо у страховика є на те обґрунтування. Страхувальник зобов'язаний надати страховику всі необхідні документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, перелік яких наведений у п.9 договору. У разі не надання зазначених документів страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, що не підтверджений такими документами.

Згідно з пунктами 10.6, 10.6.2 договору у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу, внаслідок якого відсутня технічна можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, що виникли у результаті настання страхового випадку, або якщо вартість таких робіт перевищує 75% дійсної вартості цього засобу на момент настання страхового випадку (повна загибель транспортного засобу) страхувальник має право звернутись до страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований засіб на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування у повному обсязі. Страховик у кожному конкретному випадку залишає на власний розсуд вирішення питання про прийняття відмови страхувальника від застрахованого засобу. У разі відмови страховика задовольнити заяву страхувальника про відмову від прав на застрахований транспортний засіб (або за відсутності такої заяви), розмір спричинених збитків дорівнює меншій сумі з: 1) дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання; 2) страхової суми транспортного засобу за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання.

За матеріалами справи, внаслідок ДТП 06.03.2010р. відбулась повна загибель застрахованого автомобіля, у зв'язку з чим при розрахунку спричинених страхувальнику збитків необхідно враховувати умови п.10.6.2 договору страхування та п.4.1.6 договору (франшиза): від страхової суми на момент вчинення ДТП (п.3.2 договору) необхідно відняти суму утилізаційної вартості пошкодженого авто та розмір франшизи.

Згідно з п.3.1, 3.2 договору страхування №57766-20-02 від 14.08.2007р. сторони встановили, що заявлена вартість транспортного засобу на момент страхування складає 145700 грн, а страхова сума за договором на відповідні роки страхування складає: перший рік - 145700 грн, другий рік - 131130 грн, третій рік - 118017 грн, четвертий рік - 106215,30 грн, п'ятий рік - 95593,77 грн, шостий рік - 86034,39 грн, сьомий рік - 77430,95 грн.

Звертаючись до суду з розглядуваним позовом, враховуючи зміст п.10.6.2 вказаного договору, позивач розрахував та заявив до стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 85244,11 грн відповідно до наступного розрахунку:

118017,00 грн - 19370,16 грн - 8261,19 грн - 3084,34 грн - 2057,14 грн = 85244,11 грн,

де 118017 грн - страхова сума згідно з п.3.2 договору страховання на третій рік страхування;

19370,16 грн - вартість залишків, придатних для використання;

8261,19 грн - безумовна франшиза згідно з п.п.4.1.4 та 4.2 договору страхування;

3084,34 грн. - сума страхового відшкодування, яка виплачена ОСОБА_1 відповідачем 26.09.2008р.;

2057,14 грн. - сума страхового відшкодування, яка виплачена ОСОБА_1 відповідачем 26.09.2008р.

На підтвердження суми вартості залишків, придатних для використання (19370,16 грн), позивачем до матеріалів справи було надано звіт №03/08/10 від 06.08.2010р. про оцінку вартості пошкодженого дорожнього транспортного засобу (виконавець Фізична особа-підприємець ОСОБА_6).

Водночас, відповідач представив до матеріалів справи звіт №58 від 26.08.2010р. автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу (виконавець Фізична особа-підприємець ОСОБА_7.), згідно з яким вартість працездатних складових пошкодженого транспортного засобу дорівнює 40836,40 грн.

При первісному розгляді справи місцевим судом та судом апеляційної інстанції було надано оцінку звітам №58 від 26.08.2010р., №03/08/10 від 06.08.2010р. та зазначено про їх невідповідність ОСОБА_8 проведення товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом №1335/5/1159 від 24.07.2009р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України. Зауважень щодо висновків судів у цій частині Вищим господарським судом України в постанові від 13.07.2016р. висловлено не було.

Разом з цим, скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищий господарський суд України серед іншого зазначав, що судами обох інстанцій не враховано та не досліджено умови п.10.7 договору добровільного страхування наземного транспорту, згідно яких на відповідача, або на уповноважену ним особу (аварійного комісара) покладено обов'язок скласти кошторис, до якого включаються і роботи із дефектовки. Отже, саме відповідач мав довести необхідність зменшення страхового відшкодування на суму придатних для подальшого використання залишків пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля. Окрім того, як зазначав суд касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій не було досліджено наявний в матеріалах справи звіт експертного дослідження №159/27 від 18.04.2013р., відповідно до якого вартість матеріального збитку нанесеного страхувальнику автомобіля Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яке сталось 06.03.2012р., складає 139240 грн.

За приписами п.10.7 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) складають кошторис збитків (кошторис відновлення, аварійний сертифікат), в який включається вартість запасних частин, деталей, матеріалів з урахуванням або без урахування зносу згідно з п.5.1 та п.10.7.1 договору) та ремонтних робіт, робіт з дефектовки. Кошторис збитків складається на підставі експертного дослідження автотоварознавчої експертизи (проведеної згідно з вимогами діючої на момент настання страхового випадку ОСОБА_8 проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України з застосуванням середньориночних цін діючих на момент настання страхового випадку) або рахунка СТО згідно з п.5.2 та п.10.7.1 договору. Вказані документи мають містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, необхідних для використання під час ремонту. Вартість частин та деталей, що замінюються при виконанні ремонту транспортного засобу, береться в рахунок суми збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені у стан, придатний для подальшого використання або затрати на такий ремонт перевищують затрати з їх заміни на нові. У разі визначення розміру завданого збитку на підставі рахунка СТО страховик має право перерахувати суму страхового відшкодування на р/р СТО.

Страховик належних та допустимих доказів вартості залишків, придатних для використання пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля до матеріалів справи не надав. При цьому, у відзиві та клопотанні №4938 від 31.08.2016р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» останнє наполягало на проведенні судової автотоварознавчої експертизи з метою з'ясування питання вартості залишків автомобіля Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, придатних для подальшого використання.

Наразі, при первісному розгляді справи, Донецьким апеляційним господарським судом ухвалою від 21.10.2013р. було призначено судову автотоварознавчу експертизу у справі №5006/8/126/2012(5023/3532/12). На вирішення експерта суд поставив наступне запитання: «Яка вартість залишків, придатних для подальшого використання транспортного засобу Dodge Caliber НОМЕР_2, відповідно до протоколу (акту) огляду транспортного засобу №03/08/10 від 06.08.2010р. станом на момент цього огляду?».

Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку експертизи №2420 від 11.03.2014р., експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. ОСОБА_8 зазначив, що вартість утилізації залишків автомобіля НОМЕР_2, визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, що залишились. Перелік технічно справних працездатних складників КТЗ визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування, згідно п.7.20 ОСОБА_8 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Вартість технічно справних складників визначається відповідно до вимог п.7.36 та підпунктів 8.5.10-8.5.12 пункту 8.5 ОСОБА_8 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зазначені витрати, окрім вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування складників, мають бути здані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки. В наданих додаткових матеріалах справи вказано, що дефектування автомобіля НОМЕР_2, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» не проводилось.

Виходячи з цього, як зазначав експерт, перелік працездатних складових, вказаних в протоколі (акті) огляду транспортного засобу та встановлених під час огляду 06.08.2010р., складений на підставі візуального огляду без проведення діагностування та дефектування складників на спеціалізованому ремонтному підприємстві з врахуванням вимог, встановлених нормативно-технічною документацією. Згідно наданих матеріалів інформація щодо вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше) технічно справних складників, а також суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів і прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку відсутня. З огляду на викладене, експерт повідомив, що надати відповідь на поставлене питання не надається можливим.

За таких обставин, за висновками суду, відповідачем не доведено необхідність зменшення страхового відшкодування на суму придатних для подальшого використання залишків пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля. Наразі, з огляду на наведене вище, неможливість проведення судової експертизи з зазначеного спірного питання обумовлена саме діями відповідача.

Разом з цим, при первісному розгляді справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. було призначено судову експертизу, на вирішення експерту поставлено наступне питання: «Який розмір матеріальної шкоди, що завдана власнику автомобіля Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.03.2010 р.?».

Згідно зі звітом експертного дослідження №159/27 від 18.04.2013р. Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість матеріального збитку нанесеного страхувальнику автомобіля Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яке сталось 06.03.2012р., складає 139240 грн.

Вказана сума за вирахуванням безумовної франшизи (10199 грн) та сум страхового відшкодування, які, за твердженням позивача, виплачені згідно з п.п.4.1.4 та 4.2 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. ОСОБА_1 (3084,34 грн та 2057,14 грн), є фактично більшою (123899,52 грн), ніж заявлена позивачем до стягнення (85244,11 грн). Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 85244,11 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.12.1 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом виплати страхувальнику (вигодонабувачу) пені в сумі 0,1% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 5983,44 грн за період з 31.03.2010р. по 31.07.2012р., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 31284,59 грн за період з 31.03.2010р. по 31.07.2012р., а також інфляційні за аналогічний період в сумі 7757,21 грн

Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції зазначав про необхідність враховування умов договору страхування стосовно того, яка особа у спірних правовідносинах мала звертатись із заявою про виплату страхового відшкодування, чи повноважна особа за вказаною нормою права та за умовами договору її подала, та у разі наявності таких повноважень дослідити на чию користь така особа просила виплатити страхове відшкодування і дати таким вимогам належну правову оцінку.

Одночасно, постанова Вищого господарського суду України від 13.07.2016р. містить висновок про те, що суду належало дослідити чи було дотримано особою, яка звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування, вимоги пункту 9.1.9 договору страхування щодо надання відповідачу листа вигодонабувача за договором, дослідити цей лист у разі його видачі на предмет визначення у ньому особи, яка має право отримати страхове відшкодування, і в залежності від встановлених обставин справи визначитись, чи виникло у відповідача прострочення на оплату саме перед позивачем. Від дослідження вказаних обставин залежить вирішення спору у частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з п.7.4.1 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. страхувальник (вигодонабувач) мають право при настанні страхового випадку, отримати від страховика виплату страхового відшкодування у відповідності до умов цього договору.

За правилами п.п.8.1.6, 10.22 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний для отримання страхового відшкодування надати страховику повний комплект документів, перелічених в р.9. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком особам, зазначеним страхувальником, якщо інше не передбачене листом вигодонабувача.

Серед переліку документів, визначених у р.9 договору, передбачено надання страхувальником листа вигодонабувача з зазначенням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування (п.9.1.9 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р.).

За таких обставин, положення договору передбачають, що з заявою на виплату страхового відшкодування мав звертатись страхувальник. У цій заяві повинно було бути визначено особу, якій належить здійснити виплату. При цьому, до заяви страхувальника мало бути додано лист вигодонабувача з зазначенням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування. Саме лист вигодонабувача є вирішальним документом при визначенні особи, якій належить здійснити відповідну виплату.

Як зазначалось, 20.04.2010р. ОСОБА_1 звернулась до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, у якій було викладено обставини настання дорожньо-транспортної пригоди 06.03.2010р. При цьому, в графі «Виплату страхового відшкодування прошу скерувати на реквізити» будь-які відомості зазначені не були.

При новому розгляді справи, відповідач наполягав на тому, що серед наданих страхувальником Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» документів, був відсутній лист вигодонабувача.

Ухвалою суду від 08.08.2016р. позивача було зобов?яано надати письмові пояснення щодо наявності обставин складання листа вигодонабувача про виплату страхового відшкодування за договором №57766-20-02 від 14.08.2007р. у зв'язку з настанням страхового випадку 06.03.2010р. Крім того, третю особу було зобов?язано надати докази надання страховику повного комплекту документів, який встановлений п.9.1 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р., зокрема, листа вигодонабувача; письмові пояснення щодо відсутності у заяві на виплату страхового відшкодування відомостей про реквізити, на які слід здійснити виплату страхового відшкодування; докази узгодження зі страховиком виплати страхового відшкодування на користь вигодонабувача (страхувальника).

Позивач та третя особа стверджували, що з настанням страхового випадку страхувальником було надано страховику всі, визначені договором №57766-20-02 від 14.08.2007р., документи. Проте, доказів на підтвердження надання страховику листа вигодонабувача та взагалі його складання всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем та третьою особою до матеріалів справи представлено не було.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення, суд виходить з того, що ОСОБА_1 не було дотримано вимоги пункту 9.1.9 договору страхування №57766-20-02 від 14.08.2007р. щодо надання відповідачу листа вигодонабувача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Пунктом 9.2 договору №57766-20-02 від 14.08.2007р. передбачено можливість для страховика вимагати від страхувальника надання інших документів, ніж визначені у р.9 договору. Проте, це є правом, а не обов'язком страховика, яке пов'язано з витребуванням документів про причини та обставини страхового випадку, а не з?ясуванням особи, якій належить здійснити виплату страхового відшкодування.

Таким чином, за наведених обставин, хоча у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» і виникло право на отримання страхового відшкодування за випадком 06.03.2010р., проте, позивачем та третьою особою не було вчинено всіх дій, з наявністю яких договір №57766-20-02 від 14.08.2007р. пов?язує можливість здійснення фактичної виплати відповідних коштів. При цьому, суд зазначає, що позивач, як вигодонабувач за спірним правочином, не був позбавлений права та можливості звернутись до відповідача з вимогою про виплату на його користь, оскільки це в його інтересах.

З огляду на наведене, вирішуючи питання про стягнення 3% річних - 5983,44 грн, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 31284,59 грн, інфляційних - 7757,21 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, розглядуваний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 85244,11 грн, 3% річних - 5983,44 грн, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 31284,59 грн, інфляційних - 7757,21 грн підлягає частковому задоволенню, а саме на суму страхового відшкодування у розмірі 85244,11 грн.

Клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою з'ясування питання вартості залишків автомобіля Dodge Caliber, державний номер НОМЕР_2, придатних для подальшого використання, залишається судом без задоволення, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За змістом постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні положення містить п.1 листа №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду «Про деякі питання призначення судових експертиз».

Предметом розгляду у цій справі є питання наявності підстав стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, страхового відшкодування в розмірі 85244,11 грн.

Як зазначалось судом вище, внаслідок ДТП 06.03.2010р. відбулась повна загибель застрахованого автомобіля, у зв'язку з чим при розрахунку спричинених страхувальнику збитків необхідно враховувати умови п.10.6.2 договору страхування та п.4.1.6 договору (франшиза): від страхової суми на момент вчинення ДТП (п.3.2 договору) необхідно відняти суму утилізаційної вартості пошкодженого авто та розмір франшизи. Страхова сума та франшиза чітко визначені умовами договору. Одночасно, вартість залишків пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, які придатні для подальшого використання, підлягає додатковому визначенню.

При цьому, необхідність зменшення страхового відшкодування на суму придатних для подальшого використання залишків пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля підлягає доведенню саме відповідачем.

На наведеному також наголошував Вищий господарський суд України у постанові від 13.07.2016р.

Разом з цим, як зазначалось, при апеляційному розгляді справи було вирішено питання призначення судової експертизи з метою встановлення вартості залишків, придатних для подальшого використання транспортного засобу Dodge Caliber НОМЕР_2.

Проте, згідно з повідомленням №2420 від 11.03.2014р., експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. ОСОБА_8 зазначив про неможливість надання висновку експертизи з поставленого питання. Наразі, виходячи зі змісту цього повідомлення неможливість проведення судової експертизи була обумовлена саме діями відповідача.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для призначення судової автотоварознавчої експертизи по справі, внаслідок чого розглядуване клопотання відповідача залишається судом без задоволення.

Клопотання №7467 від 23.11.2016р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача також залишається судом без задоволення з урахуванням документально підтвердженої поважності причин пропуску представником позивача судових засідань у справі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 1704,89 грн, сплачений Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за подання позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати на проведення судової експертизи в сумі 2448 грн, яка була призначена ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2013р., покладаються на відповідача.

Витрати на проведення судової експертизи в сумі 1764 грн, що була призначена ухвалою господарського суду Донецької області від 09.01.2013р., належить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, як платника згідно з квитанцією №050059007 від 23.04.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в розмірі 85244,11 грн, 3% річних - 5983,44 грн, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 31284,59 грн, інфляційних - 7757,21 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, код ЄДРПОУ 00039019) страхове відшкодування в розмірі 85244,11 грн, а також судовий збір в сумі 1704,89 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 (64701, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати на проведення судової експертизи в сумі 1764 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 09.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.03.2017р.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя М.В. Сажнева

Суддя О.В. Попов