Ухвала суду № 65315127, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ К/800/38426/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та постанову Сумського окружного адміністративного суд від 03 червня 2015 року по справі № 818/1452/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сумський авторемонтний завод» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік ПАТ «Сумський авторемонтний завод», за результатами якої складено акт від 20 лютого 2015 року №639/1504/05422065 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 року №0003981503, та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 року №0003981503.

Постановою Сумського окружного адміністративного суд від 03 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік, додатку № 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» та уточнюючого розрахунку до декларації за плати за землю, додатку № 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» ПАТ «Сумський авторемонтний завод», за результатами якої складено акт від 20.02.2015 року за № 639/1504/05422065.

Відповідно до акта перевірки відповідачем було встановлено заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2014 року на суму 23642,14 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0003981503 від 13.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у загальному розмірі 35463,21 грн., у тому числі за основним платежем - 23642,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11821,07 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 76.1 ст. 71 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Разом із тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З вказаного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Враховуючи викладене, ДФС України у листі від 28.01.2015 року за №2463/7/99-99-22-02-04-17 «Про окремі питання проведення перевірок у 2015 - 2016 роках» зазначила, що при аналізі питання щодо наявності наведених у пункті 3 Прикінцевих положень Закону №71-VІІІ обмежень та визначення обсягу доходу за попередній календарний рік для суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів доцільно використовувати дані декларації з податку на прибуток за 2014 рік. До настання граничного терміну подання платниками податків декларацій з податку на прибуток за 2014 рік можливим є використання даних декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік).

Крім того, пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону №71-VIII встановлюється обмеження щодо проведення всіх видів перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, у тому числі камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток таких суб'єктів господарювання (листі ДФС України від 06.05.2015 року за № 16102/7/99-99-15-02-02-17 «Щодо проведення камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток підприємств у 2015 - 2016 роках»).

Як встановлено з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2013 рік, становить 768266,00 грн., а також за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2014 рік становить 1593306,00 грн., тобто, менше 20 мільйонів.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Судами встановлено, що позивач будь-яких заяв до ДПІ у м. Сумах щодо проведення перевірки не подавав.

До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл ДПІ у м. Сумах на проведення камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік ПАТ «Сумський авторемонтний завод».

Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та постанову Сумського окружного адміністративного суд від 03 червня 2015 року по справі №818/1452/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Борисенко І.В. підпис Юрченко В.П.