Постанова № 65314506, 07.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/4155/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Іщенко І.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

07 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Пендерецького П.В.,

представника відповідача: Бурлака Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Чернівецькій області на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління поліції охорони в Чернівецькій області НПУ, головного Управління НПУ в Чернівецькій області, Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1, 2, 3) про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач у вересні 2016 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом в якому просив: визнати дії посадових осіб Управління поліції охорони в Чернівецькій області НПУ щодо призначення і виплати ОСОБА_2, 16.08.1983 р-н. одноразової грошової допомоги протиправними, визнати за ним право такої допомоги; зобов'язати Управління поліції охорони в Чернівецькій області НПУ виплатити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу у розмірі кратного місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.11.2016 позов задоволено частково.

Визнано дії посадових осіб Управління поліції охорони в Чернівецькій області НПУ щодо призначення і виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги протиправними.

Зобов'язано Управління поліції охорони в Чернівецькій області НПУ виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу у розмірі кратного місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення, а саме 206 700 грн.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Управління поліції охорони в Чернівецькій області НПУ на користь ОСОБА_2 551, 20 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили колегію суддів її задовольнити.

Позивач та представник позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції правил предметної підсудності апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Спір в даній справі виник щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до положень Закон України "Про міліцію", Порядку № 850, яка пов'язана з проходженням публічної служби, і не являється соціальною допомогою в розумінні ч. 1 ст. 18 КАС України. Крім того, відповідачі входять до системи органів виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються органами державної влади в розумінні ч. 2 ст. 18 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, в т.ч. чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Крім того п. ч. 1 ст. 22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.

З аналізу наведених норм та враховуючи, правовий характер спірних правовідносин що, слід дійти висновку, що дану адміністративну справу мав розглядати окружний адміністративний суд, а місцевий суд повинен був повернути адміністративний позов позивачеві (до відкриття провадження) або передати адміністративну справу на розгляд до окружного суду (після відкриття провадження) і не мав повноважень її розглядати, тобто був неповноважним. Що в свою чергу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 (розгляд і вирішення справи неповноважним судом) є самостійною підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у ВДСО при УМВС України у Чернівецькій області з серпня 2004 року по липень 2013 року на посаді міліціонера - водія спеціального підрозділу груп затримання ВДСО при УМВС України у Чернівецькій області.

19.12.2011 під час несення служби старший сержант міліції ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 припиняючи хуліганські дії з боку невідомих осіб, отримав черепно-мозкову травму голови, струс головного мозку, перелом кісток носу без зміщення та забій м'яких тканин обличчя.

31.07.2013 згідно Наказу ВДСО при УМВС від 30.07.2013 за № 85 о/с за станом здоров'я ОСОБА_2 був звільнений зі служби. Враховуючи його стан здоров'я, Чернівецька обласна МСЕК визнала його інвалідом 3-ї групи при 45% стійкої втрати професійної працездатності і видала відповідні довідки.

26.11.2015 постановою № 5/т Військово-лікарської комісії ДУ "ТМО ВМС України по Чернівецькій області" визнано що травма отримана ним під час виконання службових обов'язків.

30.06.2016 листом № 366/43/44/7/01 управління поліції охорони повідомив на письмове звернення позивача про виплату йому одноразової допомоги при звільненні, що матеріали для виділення коштів з Державного бюджету ще 10.10.2015 направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент звільнення перебував у розпорядженні ВДСО УМВС України в Чернівецькій області, запис про звільнення у його трудовій книжці зроблено на підставі наказу ВДСО УМВС України в Чернівецькій області, тому з огляду на приписи ст. 9 Закону № 2262-ХІІ адміністративний позов про стягнення одноразової грошової допомоги з відповідачів є обґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 (далі - Закон № 565-XII ) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №707), пунктом 1 якого передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №850 від 21.10.2015 (набрала чинності 31.10.2015), якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), згідно з п. 2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про національну поліцію".

Разом з тим, абз.3 пункт 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 "Про Національну Поліцію" передбачає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності законом України "Про Національну Поліцію".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 70 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.

Особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Як вже зазначалось, 26.11.2015 постановою № 5/т Військово-лікарської комісії ДУ "ТМО ВМС України по Чернівецькій області" визнано що травма отримана ним під час виконання службових обов'язків, а тому оскільки право позивача на отримання грошової допомоги виникло після набрання чинності Порядком №850 (набрав чинності 31.10.2015), до спірних правовідносин слід застосовувати саме Порядок №850.

Згідно п. 1. Порядку №850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (п.п. 2 п. 3 Порядку №850).

Положеннями п. 7. Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога уразі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно п. 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку).

Таким чином, зазначеним Порядком чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме МВС України.

З врахуванням наведеного, відповідно до ухвали апеляційного суду від 17.01.2017 МВС України залучено до участі в справі в якості другого відповідача.

З матеріалів справи слідує, що згідно наказу ВДСО УМВС України у Чернівецькій області від 30.07.2013 № 85 о/с, позивач, на час звільнення перебував у розпорядженні Відділу Державної Служби охорони Управління МВС України в Чернівецькій області, запис про звільнення у його трудовій книжці зроблено на підставі наказу ВДСО УМВС України в Чернівецькій області.

30.05.2016 Управлінням поліції охорони в Чернівецькій області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції та згідно Порядку №850 матеріали надіслано до Міністерства внутрішніх справ України.

При цьому, 21.07.2016 на адресу Управлінням поліції охорони в Чернівецькій області надійшла відповідь Міністерства внутрішніх справ України №15/2-2394 від 29.06.2016 що видатки на забезпечення діяльності Державної Служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ України не передбачені та про повернення помилково надісланих матеріалів позивачу.

Враховуючи вищевикладене, та те, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється зокрема Міністерством внутрішніх справ України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство внутрішніх справ України на виконання п.9 Порядку №850, зобов'язане у місячний строк прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установлено законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, ОСОБА_2 та надіслати вказане рішення разом із зазначеними документами керівникові Управління поліції охорони в Чернівецькій області, а також у відповідності до п. 10 Порядку № 850 у строк не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, виділити і перерахувати на розрахунковий рахунок Управління поліції охорони в Чернівецькій області грошові кошти необхідні для виплати одноразової грошової допомоги, для подальшого їх перерахування Управлінням поліції охорони в Чернівецькій області на особистий рахунок ОСОБА_2

Разом з тим, слід зазначити, що вимога про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо непризначення та невиплати одноразової грошової допомоги та про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачем не заявлялася.

Проте, за правилами частин 2, 3 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, вихід за межі позовних вимог можливий, коли він пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Таким чином враховуючи встановлені обставини та норми права які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо непризначення та невиплати одноразової грошової допомоги позивачу, та зобов'язання Управління поліції охорони в Чернівецькій області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а Міністерство внутрішніх справ України зобов'язати прийняти рішення про призначення і виплату позивачу такої допомоги, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України апеляційний суд вважає за можливе і доцільне вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача.

Також апеляцій суд вважає, що оскільки позивачем хоч і визначено в адміністративному позові як другого відповідача - головне Управління НПУ в Чернівецькій області, однак позовна вимога до останнього не поставлена, і в спірних правовідносинах, судом не встановлено порушенням ним прав позивача, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, а саме по клопотанню позивача про відшкодування судових витрат, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

При цьому, виходячи з положень статті 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу: у судовому засіданні; під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Системний аналіз статей КАС України дозволяє прийти до висновку про те, що поняття вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням охоплює такі окремі процесуальні дії за участі суду та сторін у справі, які неможливо вчинити в межах судового засідання, однак які підлягають обов'язковій фіксації в процесуальному порядку відповідно до вимог КАС України шляхом винесення відповідних ухвал, складання протоколів тощо. Так, згідно з частинами 1, 2 статті 45 КАС України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол. Інша стаття 46 КАС України встановлює форму протоколу про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання та передбачає зазначення в ньому опису ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів.

Зважаючи на це, про вчинення окремої процесуальної дії поза межами судового засідання завжди складається протокол про вчинення такої процесуальної дії, який фіксує її перебіг за участі складу суду, сторін та інших учасників судового розгляду, які знаходяться на місці вчинення таких дій.

Таким чином, надання правової допомоги адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права у вигляді правових консультацій, формування доказової бази, пошук судової практики, написання позовної заяви (клопотань, пояснень), їх подання до суду не можуть вважатись окремими процесуальними діями поза судовим засіданням в розумінні Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Згідно матеріалів справи, представник позивача брав участь у судовому засіданні в суді першої інстанції в січні 2017 року. Доказів участі представника позивача в окремих процесуальних діях поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді матеріали справи не містять.

Окремо суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" не передбачено можливість стягнення витрат на правову допомогу, пов'язану з підготовкою матеріалів для подання до адміністративного суду.

З урахуванням вимог КАС України та Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для компенсації апелянту судових витрат.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової, про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо непризначення та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установлено законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, ОСОБА_2.

Зобов'язати Управління поліції охорони в Чернівецькій області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у визначений пунктом 8 Порядку 15-денний строк документи, передбачені пунктом 7 Порядку, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установлено законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, ОСОБА_2.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України у визначений пунктом 9 Порядку місячний строк прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установлено законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, ОСОБА_2, надіслати вказане рішення разом із зазначеними документами керівникові Управління поліції охорони в Чернівецькій області, а також у відповідності до п. 10 Порядку у строк не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, виділити і перерахувати на розрахунковий рахунок Управління поліції охорони в Чернівецькій області грошові кошти необхідні для виплати одноразової грошової допомоги, для подальшого їх перерахування Управлінням поліції охорони в Чернівецькій області на особистий рахунок ОСОБА_2.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову та апеляційної скарги відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 березня 2017 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.