Ухвала суду № 65314501, 07.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 722/2001/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Побережна О.Д.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

07 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області із позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2017 року у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №767238, винесеної 22.10.2016 року на 158 км. автодороги Житомир-Могилів-Подільський поліцейським роти ДПС ГУНП у Вінницькій області Шевелем О.В., позивача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 210D», д.р.н. НОМЕР_1, який не пройшов вчасно обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху України.

Позивач не заперечує, що вказаний автомобіль не проходив обов`язковий технічний контроль, однак вважає, що чинним законодавством не передбачено проходження даного контролю щодо даного транспортного засобу. Крім того, на думку позивача відповідач порушив порядок притягнення до адміністративної відповідальності, адже одразу виніс постанову без складання протоколу та без участі адвоката позивача. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду із позов про скасування постанови Серії ПС2 №767238 від 22.10.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена повноважною особою та з дотриманням положень чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

В силу п.31.3 «б» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року 33353-ХІІ передбачено, що обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи, (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форм власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року №137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу" та ст.35 ЗУ «Про дорожній рух» передбачена періодичність проходження обов`язкового технічного контролю вантажних автомобілів, вантажопідйомністю до 3,5 т. із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Оскільки транспортний засіб, яким керував позивач є вантажним автомобілем, вантажопідйомністю до 3,5 т. та експлуатується ним більше двох років, відповідно до зазначених положень законодавства він підлягає обов`язковому технічному контролю кожні два роки. Тобто позивач, експлуатуючи транспортний засіб, який не пройшов вчасно обов`язковий технічний контроль, допустив порушення п.31.3 «б» Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Передбачає адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо доводів позивача про порушення поліцейським роти ДПС ГУНП у Вінницькій області Шевелем О.В. вимог ст.ст.258, 276, 279 КУпАП колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст.258 цього кодексу.

Стаття 258 КУпАП містить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема частиною другою визначено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №25-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, в тексті даного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, положеннями ч.5 даної статті передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав у разі оспорення нею постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена шляхом її оскарження до суду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.