Ухвала суду № 65314271, 09.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 876/1528/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Білозірська» до Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Білозірська» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області індексний номер 26495576 від 26.11.2015 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області індексний номер 26495576 від 26 листопада 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. ОСОБА_2 вказав, що порядок проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно норм цього закону державний реєстратор під час вирішення питання про державну реєстрацію або відмову у такій реєстрації повинен перевірити подані йому документи на відповідність їх вимогам, встановленим Законом України «Про держану реєстрацію речовимх прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за наслідком такої перевірки прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. При цьому визначено чіткий перелік підстав такої відмови та зазначено про недопустимість відмови з підстав, що прямо не передбачені. При прийнятті рішення державний реєстратор звертався до відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області із запитом про надання інформації щодо наявності чи відсутності реєстрації договору про орену спірної земельної ділянки, на що отримано письмову відповідь про відсутність такої реєстрації. В оскаржуваній постанові суд зробив невірний висновок, що відповідь стосується відсутності державної реєстрації права оренди, а не договору оренди.

З аналізу норм законодавства, зокрема, ст. 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» слідує, що поняття «реєстрація договору» і «реєстрація права оренди» є тотожними. Крім того, у відповіді вказано про відсутність реєстрації, однак не вказано чого саме, а тому в даному випадку необхідно виходити із формулювання запиту реєстраційної служби, зміст якого зводиться саме до надання інформації про реєстрацію договору. Формулювання «реєстрація права оренди» з'явилося в чинному законодавстві з 1 січня 2013 року і саме тоді до підрозділів Держгеокадастру не входить функція реєстрації договорів чи права оренди, а, відповідно, надана інформація не могла стосуватися реєстрації права оренди, а стосувалася реєстрації договору оренди. Також підтвердженням відсутності реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки на момент вчинення реєстраційних дій слугував Витяг з Державного земельного кадастру. Отже оскаржуване рішення відповідача є законним і підстав для задоволення позову немає.

У судове засідання сторони не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,80 га, яка знаходиться на території Білозірської сільської ради Лановецького району Тернопільської області. Цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

10.03.2006 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Агрофірма «Білозірська» (орендар) укладено договір оренди № 261 вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років.

Відповідно до пункту 43 Прикінцевих положень договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію даного договору оренди землі було проведено 26.06.2007 року структурним підрозділом Тернопільської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

26 листопада 2015 року Лановецьким районним управлінням юстиції Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право 12231180, дата державної реєстрації 24.11.2015 року, підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26495576 від 26.11.2015 року; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки строком на 10 років; кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Згідно копії Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі за 2007 рік 26.06.2007 року за реєстраційним номером 040765202924 зареєстровано договір оренди землі, укладений ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Агрофірма «Білозірська» (орендар), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, розмір 3,80 га, термін договору оренди - 10 років.

Разом з тим, ця ж земельна ділянка є предметом договору оренди, який укладено 24.11.2015 року з ОСОБА_2

ОСОБА_2О звернувся до державного реєстратора Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області та подав пакет документів для реєстрації оренди земельної ділянки площею 3,80 га, що знаходиться на території Білозірської сільської ради Лановецького району Тернопільської області іншого речового права на підставі договору, укладеного між ним та ОСОБА_1

Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи, сформованої по реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 до проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, державним реєстратором було направлено запит до відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області щодо наявності чи відсутності існуючих та чинних договорів оренди земельної ділянки за відповідним кадастровим номером.

На цей запит було надано відповідь про відсутність даних щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Державним реєстратором Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12231180 від 24.11.2015 року, а саме проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) на підставі договору від 01.10.2015 року.

Оцінюючи законність цього рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону № 1952-IV рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає державний реєстратор, який також встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з вимогами пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (ЗК України), в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди позивачем, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з вимогами частини другої статі 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (частина друга статті 126 ЗК України).

Чинна на даний час редакція частини другої статті 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, з змінами і доповненнями (тут і надалі - в редакції Закону на час прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено у частинах третій та четвертій статті 3 Закону № 1952-IV, права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021, який діяв до 01.01.2013 року, тобто на момент укладення договору оренди землі № 261 від 10.03.2006 року, реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалася у такій Книзі записів.

Згідно з пунктом 10 Порядку записи розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

Як встановлено судом, державна реєстрація договору оренди землі № 261, укладеного 10.03.2006 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «Білозірська», проведена у відповідності до наведених вище вимог у відповідній Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Договір оренди землі № 261 від 10.03.2006 року є чинним, строк дії вищевказаного договору оренди на момент здійснення спірної реєстрації не закінчився, достроково такий не був розірваний, записи про розірвання або припинення договору оренди землі № 261 від 10.03.2006 року у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відсутні.

Отже, відповідач зареєстрував право оренди земельної ділянки, в той час як вже існувало право оренди цієї ж земельної ділянки на підставі чинного договору, укладеного позивачем у 2006 році.

З 01.01.2013 року внесено ряд змін до законодавства, зокрема, з частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України виключені положення, які передбачають набуття чинності договором з моменту його державної реєстрації, та виключені статті 18 і 20 Закону України «Про оренду землі», які передбачали набуття договорами оренди чинності з моменту їхньої реєстрації. Разом із тим, змінами в статті 125 Земельного кодексу України та статтю 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту її реєстрації.

Однак, оскільки до 2013 року реєстрації підлягали договори оренди, відповідач повинен був з'ясувавти факт наявності чи відсутності зареєстрованих таких договорів у відповідних органів, які здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

Крім того, відповідно до листа Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами» з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема, виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

У листі Державної реєстраційної служби України від 06.06.2014 року № 9300/05-15-14 «Щодо проблемних питань, які виникають при проведенні державної реєстрації речових прав на земельні ділянки» зауважено, що пункт 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV передбачає можливість у разі проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, направлення державними реєстрами прав запитів до органів виконавчої влади, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, не лише в електронному, а й у паперовому вигляді для отримання інформації, необхідної для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.

Судом встановлено, що державним реєстратором Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області направлявся запит до відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області щодо наявності/відсутності чинних на момент прийняття спірного рішення договорів оренди земельної ділянки.

Отримана відповідь містила інформацію про відсутність зареєстрованого права оренди на земельну ділянку за запитуваним кадастровим номером, проте відомості про зареєстровані договори оренди даної земельної ділянки до 01.01.2013 року відділом Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області державному реєстратору не були надані, та повторно державним реєстратором під час проведення державної реєстрації речового права не витребовувались.

Таким чином, оскаржуване рішення державного реєстратора Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області № 26495576 від 26.11.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушує права ПСП Агрофірма «Білозірська», оскільки у цьому випадку допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку. При цьому, першочергове право оренди виникло саме у позивача на підставі договору оренди земельної ділянки № 261 від 10.03.2006 року, державна реєстрація якого проведена 26.06.2007 року.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правильними.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування немає.

За клопотанням апелянта ухвалою суду було відстрочено сплату судового збору до вирішення справи. Отже, оскільки судове рішення залишено без змін, судовий збір необхідно стягнути з апелянта.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 819/3536/15 - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у розмірі 1339 (тисячу триста тридцять дев'ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.В. Гуляк

Повний текст виготовлено 14 березня 2017 року.