Постанова № 65314022, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3299/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Бєлової Л.В.,

Коротких А.Ю.,

При секретарі Закревськіій І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.08.2016 № 10-08-14-14/5086, в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 та 10..

Постановою окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року даний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Київській області від 08 серпня 2016 року № 10-08-14-14/5086, адресовану Державному спеціалізованому підприємству " Чорнобильський спецкомбінат" в частині виконання пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 та 10.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби на користь Державного спеціалізованого підприємства " Чорнобильський спецкомбінат" судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що вимога в частині оскаржуваних пунктів не породжує для позивача прав та обов'язків, оскільки відшкодування виявлених під час ревізії підконтрольної установи збитків, завданих державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги; такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у червні 2016 року посадовими особами Державної фінансової інспекції в Київській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2016 року. За результатами ревізії 01 липня 2016 року складено акт №2.

За результатами ревізії Державна фінансова інспекція в Київській області дійшла висновку, що позивач порушив вимоги чинного законодавства. Керуючись положеннями пункту 1 ч.1 статті 8, пункту 7 статті 10, ч.2 статті 15 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», підпункту 15 пункту 6, пункту 7 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №310, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, відповідач надіслав позивачу лист від 08 серпня 2016 року № 10-08-14-14/5086 «Про усунення порушень», в якому вимагав усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що висновки Північного офісу Держаудитслужби порушення позивачем законодавства є необґрунтованими, тому оскаржувана вимога відповідача від 08 серпня 2016 року № 10-08-14-14/5086 в частині виконання пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 та 10 є протиправною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно) визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства та має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом .

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14); від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, справа № 21-89а14 відповідно).

Відповідно до ч. 1 статті 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що у вимозі відповідача від 08 серпня 2016 року року № 10-08-14-14/5086 лише зазначено виявлені збитки, вона спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а завдані збитки не можуть бути примусово стягнуті на підставі такої вимоги, колегія суддів дійшла висновків щодо правомірності спірної вимоги Північного офісу Держаудитслужби та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Бєлова Л.В.