Постанова № 65313548, 23.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. № 820/6876/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Бондаренка Я.О.,

представника відповідача - Перепелиці Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Головного Управління Держпраці у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати припис Головного Управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним Управлінням Держпраці у Харківській області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої складено акт №20-01-4306/2027. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято припис № 20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016 та винесено постанову про накладення штрафу № 20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм чинного законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 15.11.2016 № 01.01-07/1337 та направлення на перевірку від 15.11.2016 № 01.01.-94/02.03/2822 в період з 18.11.2016 по 24.11.2016 Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області.

Результати перевірки оформлені актом №20-01-4306/2027.

Перевіркою встановлено порушення ст. 98 КЗпП України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оплату праці" в частині не здійснення оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено припис №20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016 та постанову №20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016 про накладення штрафу у розмірі 1450 грн.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Суд зазначає, що Державна служба України з питань праці здійснює перевірки відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390 (далі-Порядок № 390).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку № 390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки.

Абзацом 4 пункту 3 Порядку № 390 передбачено, що інспектор може проводити позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача стало звернення ОСОБА_3 до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013" підпункт 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 викладено у наступній редакції: у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських).

Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.10.16 на момент проведення перевірки перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 за березень 2016 року відповідно до вимог Постанови КМУ № 77 не проведено.

Як зазначив представник позивача, листами від 08.06.2016 №36-2996, від 09.06.2016 № 36-3026, від 23.06.2016 № 36-3230/1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надало до ФДМУ інформацію відносно незабезпеченості нарахованої заробітної плати (включно з необхідністю перерахунку за березень 2016 року) плановими асигнуваннями травня, розрахунок місячного фонду оплати праці у 2016 році з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" та необхідністю проведення перерахунку заробітної плати за березень 2016 року, пропозиції про внесення змін до річного кошторису на 2016 рік.

Фонд державного майна, на підставі звернень регіональних відділень, звернувся до Міністерства фінансів з листом, щодо збільшення бюджетних призначень. Листами від 11.08.2016 № 31-08010-05- 14/23497, від 07.09.2016 № 31-08010-05-14/23497 Міністерство фінансів зауважило, що питання забезпечення виконання Закону України "Про державну службу" в частині встановлення належного рівня заробітної плати має вирішуватися централізовано по всіх державних органах.

Як зазначив представник відповідача, про стан проведення розрахунків фінансовою службою щомісяця проводилося інформування співробітників відділення. 31.10.2016 регіональному відділенню затверджено довідку про зміни до кошторису установи в частині збільшення видатків на оплату праці.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних та позабюджетних доходів.

Відповідно до цієї статті норми бюджету є приоритетними перед нормами, що регулюють питання оплати праці незалежно від юридичної сили, якими такі норми встановленні. Дія угод, а також чинність умов колективного договору можлива лише у межах в наявних асигнувань.

Поширення на регіональне відділення як установи що фінансується з бюджету, угод, а також про чинність умов колективного договору можлива лише в межах затвердженого кошторису та плану асигнувань.

Відповідно до ч. 1 статті 51 Бюджетного кодексу України проводити фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії, інші види заохочень, винагород, матеріальну допомогу та індексацію можливо лише у межах фонду заробітної плати. Отже, законодавством передбачено, що бюджетні установи нарахування та виплату сум заробітної плати проводять у межах фінансових ресурсів, тобто кошторису установи на відповідний рік.

Частиною 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Проводити виплати за минулі бюджетні періоди можливо лише за наявності заборгованості, зареєстрованої за такими виплатами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2014 №228 затверджені основні вимоги до виконання кошторису бюджетної установи, а саме: розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що 10.02.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 55 від 03.02.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509", якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Так, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509) визначений механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до абз.2 п. 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи про накладення штрафу уповноважена особа на підставі акта приймає відповідне рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області станом на час проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 за березень 2016 року не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України № 77, у зв'язку із чим порушено ст. 98 КЗпП України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оплату праці".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Головного Управління Держпраці у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников