Постанова № 65312783, 10.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року № 810/2362/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - суддя Виноградова О.І., суддів: Василенко Г.Ю., Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Іванківське лісове господарство" до Вишгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

27 липня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося державне підприємство "Іванківське лісове господарство" (далі - позивач) з позовом до Вишгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнання відмови відповідача 1 та відповідача 2 у прийнятті розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р. (далі - розрахунок за ІV квартал 2013 р.) протиправними;

- зобов'язання відповідача 2 прийняти до Порталу прийому звітності "МДЗ України" розрахунок за 2013 р.;

- зобов"язання відповідача 1 внести до картки особового рахунку платника податків показники, зазначені у розрахунку за 2013 р. у сумі 828 847 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 140-141).

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2016 р. та 10 березня 2017 р. відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (т. 1 а.с. 96, т. 2 а.с. 117).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 7 лютого 2014 р. позивачем було подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - в електронному вигляді), в якому самостійно було визначено збір за спеціальне використання лісових ресурсів у сумі 828 847 грн 00 коп. Крім того, 10 лютого 2014 р. позивачем було подано до відповідача 1 цей же розрахунок на паперових носіях. Зазначена у розрахунку сума збору була добровільно сплачена позивачем до Державного бюджету України у січні-лютому 2014 р. У подальшому відповідачем 1 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2013 р., за результатами якої 8 жовтня 2014 р. складено акт перевірки № 2060/10-08-22-00/00992088. На підставі даного акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003702201, в якому ним було самостійно визначено позивачу суму грошового зобов'язання - збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок, 828 847 грн 00 коп. та нараховано штраф у сумі 207 382 грн 00 коп.

Вважає прийняття цього податкового повідомлення-рішення наслідком протиправної відмови відповідача 1 у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р., поданого в електронному вигляді та на паперових носіях (т. 1 а.с. 4-8).

Відповідач 1 позов не визнав, письмових заперечень проти позову не подавав. У судовому засіданні в його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем дійсно подавався розрахунок за розрахунок за ІV квартал 2013 р. в електронному вигляді, проте, він не був прийнятий, про що було зазначено у квитанціях № 1, направлених на адресу позивача. Вважає правомірною відмову у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р., поданого в електронному вигляді. Стосовно підстав для відмови у прийняття розрахунку за цей період, поданого на паперових носіях, жодних пояснень суду не надав (т. 1 а.с. 94-95).

Відповідач 2 письмових заперечень проти позову не подавав.

1 березня 2017 р. позивач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів 1,2 проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

2 березня 1998 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 091640 (т. 1 а.с. 10).

У період з 20 серпня по 1 жовтня 2014 р. відповідачем 1 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2013 р., за результатами якої складено акт перевірки № 2060/10-08-22-00/00992088 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 19-21).

У п. 3.5.2.1.12 "Правильність обчислення повноти і своєчасності перерахування до державного бюджету збору за спеціальне використання лісових ресурсів" названого акту перевірки, перевіряючі зазначили, що позивачем не подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. (т. 1 а.с. 20).

Водночас, у п. 3 розділу 4 "Висновок" зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.п. 330.1.1, 330.1.2 п. 330.1 ст. 330, п.п. 331.1, 331.10 ст. 331 ПК України, в результаті чого було занижено збір за спеціальне використання лісових ресурсів за деревину, заготовлену в порядку рубок головного користування, за ІV квартал 2013 р. на суму 828 847 грн 00 коп. (а.с. 20 на звороті).

На підставі даного акту перевірки, відповідачем 1 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003702201, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок у сумі 1 036 229 грн 00 коп., з яких: 828 847 грн 00 коп. за основним платежем, 207 382 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зокрема, фінансові санкції були нараховані на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України (у разі якщо контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов'язання).

Враховуючи, що позивач вважає, що безпосередньо протиправна відмова відповідача 1 у прийнятті ним розрахунку за ІV квартал 2013 р. у подальшому стала підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0003702201, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані:

- Податковим кодексом України (далі - ПК України) (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин);

- Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011 (далі - Інструкція);

- Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 р. № 765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі - Порядок);

- Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затвердженими наказом ДПС України від 14 червня 2012 р. № 516 (далі - Методичні рекомендації).

Так, порядок прийняття податковими органами податкової звітності врегульовано п. 46.1 ст. 46, п.п. 49.3, 49.8-49.11 ст. 49 ПК України.

Згідно з вимогами ст. 329 ПК України платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Відповідно до вимог ст. 330 ПК України об'єктом оподаткування збором є:

- деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

- деревина, заготовлена під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);

б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;

- другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

- побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

- використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору з названого податку встановлені ст. 331 ПК України.

Як убачається з п. 332.1 ст. 332 ПК України, суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно з вимогами п. 332.2 ст. 332 ПК України сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Відповідно до вимог п. 334.1 ст. 334 ПК України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Як убачається з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з вимогами п. 7.5 Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Процедура перенесення інформації з документів податкової звітності до електронних баз контролюючих органів визначена Методичними рекомендаціями.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І. Щодо позовних вимог, викладених у п. 1 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог (про визнання протиправною відмови відповідача 1 та відповідача 2 у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р.).

Зокрема, стосовно позовних вимог до відповідача 1, судом встановлено таке.

7 лютого 2014 р. позивач подав до відповідача 1 в електронному вигляді розрахунок за ІV квартал 2013 р., у якому самостійно визначив суму податкового зобов'язання - збір за спеціальне використання лісових ресурсів у сумі 828 847 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 26-27).

У цей же день о 17 год 27 хв. до позивача з Порталу прийому звітності МДЗ України версія 2.2.1.4 засобами електронного зв'язку надійшла квитанція № 1, де у графі "результат обробки" було зазначено, що "Документ доставлено до Міністерства доходів і зборів України "ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ" (т. 1 а.с. 28).

Через 10 хвилин, о 17 год 37 хв., з названого Порталу на адресу позивача надійшла ще одна квитанція під тим же номером - № 1, де у графі "результат обробки" було зазначено, що "Документ доставлено до Міністерства доходів і зборів України "ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО" (т. 1 а.с. 29).

Квитанція № 2, направлення якої передбачено п. 7.5 Інструкції, до позивача не надходила.

Крім того, 10 лютого 2014 р. позивачем було подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. на паперових носіях, де у п. 5 розділу "Показники" було зазначено, що позивачем нараховано збір за звітній квартал, усього (р.3-4) 827 847 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 23).

Названий розрахунок було прийнято відповідачем 1, що підтверджується вхідним штампом відповідача 1 на тексті розрахунку (т. 1 а.с. 23).

До того ж позивачем добровільно було сплачено збір за звітній квартал, зокрема:

- згідно платіжного доручення від 31 січня 2014 р. № 9829 плата за користування лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р. в сумі 180 000 грн 00 коп. була внесена на рахунок ГУ ДКСУ Київської області (т. 1 а.с. 24);

- згідно платіжного доручення від 14 лютого 2014 р. № 9971 плата за користування лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р. в сумі 648 847 грн 00 коп. була внесена на рахунок ГУ ДКСУ Київської області (т. 1 а.с. 25).

У період з 20 серпня по 1 жовтня 2014 р. відповідачем 1 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2013 р., за результатами якої 8 жовтня 2014 р. було складено акт перевірки № 2060/10-08-22-00/00992088 (т. 2 а.с. 88-111).

Як вже зазначалося, у п. 3.5.2.1.12 "Правильність обчислення повноти і своєчасності перерахування до державного бюджету збору за спеціальне використання лісових ресурсів" названого акту перевірки, було зазначено, що позивачем не подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. (т. 1 а.с. 20).

При вирішенні справи судом враховано, що порядок прийняття розрахунку за ІV квартал 2013 р. врегульовано нормами ПК України, а саме тими, якими врегульовано порядок прийняття податкової декларації.

Зокрема, згідно з вимогами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як убачається з п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до вимог п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з вимогами п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті, посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Наведене свідчить, що процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Як убачається з п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Водночас, ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України.

Згідно з вимогами п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з вимогами п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог п. 48.4 ст. 48 ПК України в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Судом встановлено, що позивачем було:

- 7 лютого 2014 р. самостійно визначено суму грошового зобов'язання - збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р. у сумі 828 847 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 26-27);

- 7 лютого 2014 р. самостійно подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. (у сумі 828 847 грн 00 коп.) в електронному вигляді (т. 1 а.с. 26-27);

- 10 лютого 2014 р. самостійно подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. (у сумі 828 847 грн 00 коп.) на паперових носіях (т. 1 а.с. 23);

- 31 січня та 14 лютого 2014 р. самостійно сплачено до Державного бюджету України збір за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р. у сумі 828 847 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 24, 25).

Слід зазначити, що перелічені дії позивачем було вчинено за шість місяців до дати проведення відповідачем 1 перевірки та складання акту перевірки (який містив висновок щодо неподання розрахунку за ІV квартал 2013 р.) (т. 2 а.с. 88-111).

При вирішенні справи судом враховано, що відмова відповідача 1 у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р., надісланого позивачем в електронному вигляді, підтверджується повторною квитанцією № 1 ("Документ доставлено до Міністерства доходів і зборів України "ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО"") (т. 1 а.с. 29).

Юридичний статус цієї квитанції, за наявності первинної квитанції №1 ("Документ доставлено до Міністерства доходів і зборів України "ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ"), визначити неможливо, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено можливості направлення платнику податків двох квитанцій під одним і тим же номером (№ 1) протилежного змісту.

При цьому, як вже зазначалося, квитанція № 2, направлення якої є обов'язковим згідно з вимогами п. 7.5 Інструкції, відповідачем 1 на адресу позивача не направлялася.

Водночас, відповідачем 1 не було надано жодного доказу на підтвердження дотримання ним вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України, а саме, на підтвердження надання ним позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті його розрахунку із зазначенням причин такої відмови.

Отже, фактично відповідачем 1 було здійснено відмову у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р., поданого в електронному вигляді, з причин, не передбачених ст. 49 ПК України.

Крім того, 10 лютого 2014 р. позивачем особисто було подано до відповідача 1 розрахунок за ІV квартал 2013 р. на паперових носіях, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача від цієї дати (а.с. 23).

Згідно з вимогами п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зокрема, у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, судом було встановлено, що письмового повідомлення про відмову у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р. із зазначенням причин такої відмови відповідач 1 позивачу не надавав.

Наведене свідчить, що відповідачем 1 не було виконано вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України, а отже, фактично допущено протиправну бездіяльність.

Як убачається з постанови Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2016 р. (справа № 805/1753/15-а), вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Як вже зазначалося, згідно з вимогами п. 46.1 ст. 46 ПК України порядок подачі розрахунку аналогічний порядку подачі податкової звітності.

Враховуючи наведену правову позицію Вищого адміністративного суду України, Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем 1 було протиправно відмовлено позивачу у прийнятті розрахунку на паперових носіях.

З урахуванням викладеного суд вважає протиправною відмову відповідача 1 у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р., поданого в електронному вигляді та на паперових носіях, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному конкретному випадку, з метою забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів сторін суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог:

- визнати розрахунок за ІV квартал 2013 р., поданий в електронному вигляді, таким, що поданий позивачем у день його фактичного отримання відповідачем 1, а саме, 7 лютого 2014 р.;

- визнати розрахунок за ІV квартал 2013 р., поданий на паперових носіях, таким, що поданий позивачем у день його фактичного отримання відповідачем 1, а саме, 10 лютого 2014 р.

Водночас, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача 1 на те, що у прийняті розрахунку за ІV квартал 2013 р., поданого в електронному вигляді, було правомірно відмовлено у спосіб направлення на адресу позивача двох квитанцій під № 1 (протилежного змісту), оскільки такий спосіб податковим законодавством не передбачений.

Стосовно позовних вимог до відповідача 2, викладених у п. 2 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог, судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, розрахунок за ІV квартал 2013 р. був надісланий позивачем в електронному вигляді та поданий на паперових носіях лише до одного податкового органу, а саме, до відповідача 1.

Зазначена податкова звітність позивачем до відповідача 2 не подавалася, отже, останній не вчиняв дій щодо її прийняття/неприйняття.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги до відповідача 2 про визнання протиправною відмови у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІ. Стосовно позовних вимог, викладених у п. 1 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог (про зобов'язання відповідача 2 прийняти до Порталу прийому звітності "МДЗ України" розрахунок за ІV квартал 2013 р. та про зобов"язання відповідача 1 внести до картки особового рахунку платника податків показники, зазначені у розрахунку за ІV квартал 2013 р. у сумі 828 847 грн 00 коп.), судом встановлено таке.

Згідно з вимогами п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи, що судом було встановлено факт протиправної відмови відповідача 1 у прийнятті розрахунку позивача за ІV квартал 2013 р., зазначена податкова звітність має вважатися поданою позивачем у день її фактичного отримання відповідачем 1.

Крім того, відповідно до п. 1 розд. ІІ "Порядок ведення інтегрованої картки платника" Порядку (в редакції, яка діяла на дату подання позивачем розрахунку), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з вимогами п. 1 розд. ІІІ "Облік нарахованих сум платежів" Порядку нарахуванню в інтегрованій картці платника, зокрема, підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником.

Крім того, згідно з вимогами п 5.1 Методичних рекомендацій обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію.

Відповідно до вимог п. 5.4 Методичних рекомендацій за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Як убачається з п. 5.6 Методичних рекомендацій, імпорт до АІС "Облік податків і платежів" інформації про грошові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, виконується підрозділом прогнозування, аналізу, обліку та звітності на підставі реєстрів нарахованих сум.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки:

- визнання протиправною відмови відповідача 1 у прийняття розрахунку за ІV квартал 2013 р. є достатнім способом захисту порушених прав і законних інтересів позивача;

- подана позивачем звітність вважається прийнятою відповідачем 1 у день її подання та на нього покладається обов'язок внести дані з такої звітності до відповідних баз згідно з п. 1 розділу ІІІ "Облік нарахованих сум платежів".

Стосовно клопотання позивача про стягнення на його користь судового збору у сумі 1378 грн 00 коп., судом встановлено таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем за звернення з позовною заявою до суду, було сплачено судовий збір у сумі 2756 грн 00 коп. (за 2 немайнові вимоги).

У подальшому, 9 грудня 2016 р. позивачем було збільшено позовні вимоги - заявлено 2 нові позовні вимоги до відповідача 2 (т. 1 а.с. 140-141).

Проте, названі нові позовні вимоги позивачем оплачені судовим збором не були, а отже, суд при вирішенні справи зобов'язаний стягнути судовий збір з позивача за вимоги до відповідача 2 про:

- визнання протиправної відмови відповідача 2 у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р.;

- зобов'язання відповідача 2 прийняти до Порталу прийому звітності "МДЗ України" розрахунок за ІV квартал 2013 р.

Таким чином, з позивача підлягає стягненню судовий збір за зазначені 2 немайнові позовні вимоги до відповідача 2 в сумі 2756 грн 00 коп.

Водночас, у зв'язку з тим, що судом задоволено позовні вимоги частково, а саме, в частині визнання протиправною відмови відповідача 1 у прийнятті розрахунку за ІV квартал 2013 р., підлягає присудженню на користь позивача судовий збір у сумі 1378 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Вишгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у прийнятті податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р., поданого 7 лютого 2014 р. державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992088) в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Визнати протиправною відмову Вишгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у прийнятті податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р., поданого 10 лютого 2014 р. державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992088) на паперових носіях.

Визнати податковий розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р., поданий державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992088) в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку таким, що поданий 7 лютого 2014 р.

Визнати податковий розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІV квартал 2013 р., поданий державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992088) на паперових носіях, таким, що поданий державним підприємством "Іванківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992088) 10 лютого 2014 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" до Державного бюджету України судовий збір у сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн 00 коп.

Стягнути на користь Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у сумі 1378 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Виноградова О.І.

Судді: Василенко Г.Ю.

Лиска І.Г.