Постанова № 65312771, 21.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року о 14 год. 10 хв.Справа № 808/3689/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, м.Запоріжжя,

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №530-13 від 27.10.2016.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що не погоджується з податковим повідомленням-рішення форми "Ф" №530-13 від 27.10.2016 оскільки оскаржуване рішення суперечить вимогам податкового законодавства. Так, позивач зазначає, що 04.11.2016 нею отримано вказане податкове повідомлення-рішення, яким нараховано орендну плату за земельну ділянку, що перебуває в користуванні у позивача згідно Договору оренди від 29.01.2010. Позивачкою щомісяця сплачується орендна плата на умовах договору, а саме у розмірі 45626 грн. 85 коп., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року. Однак, Запорізькою ОДПІ в супереч умов договору оренди, застосовано для розрахунку орендної плати коефіцієнт функціонального призначення у розмірі 2,5. Вважає, що нарахована сума орендної плати не відповідає умовам договору та є більшою ніж в два рази. Крім того, в наданих додаткових письмових поясненнях (вх. №2958 від 02.02.2017) посилається на Договір іпотеки №172 від 21.12.2007 згідно якого нежитлові приміщення, що розміщені на орендованій земельній ділянці, були передані в іпотеку ЗАТ «ПроКредитБанк» в рамках забезпечення зобов'язань по кредитному договору. Та оскільки ЗАТ «ПроКредитБанк» скористався своїм правом на задоволення забезпечених вимог шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване приватним нотаріусом 04.02.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 13125574, позивачка з 04.02.2016 не є орендарем згідно Договору оренди від 29.12.2010. Наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного рішення.

Представник позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 21.02.2017 не прибув, подав суду клопотання про розгляд справи буз участі позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх. №122 від 04.01.2017). Зокрема зазначив, що громадянка ОСОБА_1 має в користуванні земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 29.12.2009, загальною площею 0,2659 га за адресою АДРЕСА_1 Вказана земельна ділянка, згідно даних декларацій платника єдиного податку позивачка використовує для надання в оренду. Тому, при обчисленні суми плати за землю, яка знаходиться в користуванні позивачки, повинен застосовуватись коефіцієнт функціонального призначення землі у розмірі 2,5, як для земель комерційного призначення. З урахуванням даного коефіцієнта орендна плата із вищезазначеної земельної ділянки становить 180172 грн. 64 коп. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 21.02.2017 не прибув, про причини неявки суд не повідомив. В матеріалах справи наявні клопотання представника відповідача вх. №123 від 04.01.2017 (а.с. 30) та вх.. №2954 від 02.02.2017 у яких представник відповідача просить суд розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути та справу на основі наявних матеріалів справи у письмовому провадженні. Відповідно до приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Розглянув матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, судом встановлені наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2009, між позивачкою (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавець) укладено Договір оренди землі (а.с. 8-13).

Відповідно до якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничої бази, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 25, площа земельної ділянки 0,2659 га.

Договір оренди зареєстрований 29.01.2010 за №041026100132.

Укладення договору оренди, було пов'язане з придбанням позивачкою нежитлових приміщень за вказаною адресою (виробничої бази) яка складається з адміністративної будівлі, складу, майстерні, гаражів та інших технічних споруд.

Згідно пояснення позивачки, на даний час земельна ділянка та приміщення використовуються нею особисто для ведення підприємницької діяльності та нікому в оренду не здаються.

Пунктом 9 Договору оренди, визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 45626,85 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року.

Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Комунарського району.

Згідно Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель №763/86-16 від 11.02.2016, виданого Управлінням Держгеокадастру у Запорізькому районі встановлено, що цільове призначення земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя вул.Барикадна, 25 визначено, як землі промисловості, коефіцієнт функціонального призначення Кф - 1,20.

30 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №4839-12, яким визначено позивачці суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 180 172 грн. 64 коп. за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 25, площею 0,2659 га.

При розрахунку розміру орендної плати, вказаної в податковому повідомлення-рішенні, податковий орган застосував коефіцієнт функціонального призначення збільшений до 2,5, як для земель комерційного призначення.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення №4839-12 від 30.06.2016. Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області №987/14/08-01-10-01-13 від 10.10.2016, яке залишено без змін Рішенням Державної фіскальної служби України №12163/К/99-99-11-02-01-14 від 16.11.2016, скаргу частково задоволено, податкове повідомлення - рішення №4839-12 від 30.06.2016 скасовано в частині надмірно визначеного розміру орендної плати з фізичних осіб на суму 8137 грн. 47 коп., в іншій частині залишено без змін.

27 жовтня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №530-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 172 035 грн. 17 коп. за 2016 рік (а.с. 7).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішення №530-13 від 27.10.2016, а саме із розміром грошового зобов'язання у сумі 172 035 грн. 17 коп. та застосуванням при розрахунку суми орендної плати коефіцієнту функціонального призначення 2,5 замість 1,2 позивач звернулась до суду із цим позовом.

Суд, розглянув матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані докази, надавши їм юридичну оцінку, дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на таке.

Розбіжності в розмірі розрахованої плати за землю позивачем самостійно та визначеній спірним податковим повідомленням-рішенням, обумовлені застосуванням різного розміру коефіцієнтом функціонального призначення, який використовується при розрахунку грошової оцінки земельної ділянки.

Так, позивач застосовував коефіцієнт 1,2, як для земель промисловості, відповідач застосував коефіцієнт 2,5, як для земель комерційного призначення.

Суд не погоджується з позицією та поясненнями представника відповідача про необхідність застосування до спірної земельної ділянки коефіцієнта функціонального призначення в розмірі 2,5, а відповідно і збільшеного розміру грошової оцінки землі та орендної плати, виходячи з наступного.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 06.10.98 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон N 161), статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону № 161 встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону № 161).

Згідно зі статтею 21 Закону № 161, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю, це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 288.1 - 288.5 ст. 288 ПК України платниками податку є землекористувачі, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Таким чином, на розмір орендної плати впливає нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена відповідно до вимог законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами;

Нормативним документом, яким було регламентовано (на момент виникнення правовідносин) механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів є Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 (далі Порядок №18/15/21/11).

Пунктом 1.3 Порядку №18/15/21/11 встановлено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 3.1 Порядку №18/15/21/11 визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пунктом 3.5 Порядку №18/15/21/11 передбачено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Встановлено, що позивач вже зверталася до суду з оскарженням податкового повідомлення-рішення, яким було визначено грошове зобов'язання з орендної плати за попередній податковий звітний період, а саме за 2015 рік. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2015 по справі №808/5145/15 задоволено вимоги ОСОБА_1 скасовано спірне податкове повідомлення-рішення. Висновки суду ґрунтуються на тому, що згідно рішення Запорізької міської ради №82/85 від 24.06.2009 земельна ділянка, яка використовується позивачем надавалась для розташування виробничої бази. Дане функціональне призначення земельної ділянки також визначено в п.1 договору оренди землі від 29.12.2009. Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації на земельній ділянці розміщено ряд нежитлових приміщень, які використовуються позивачкою для розміщення майстерні з пошиття одягу. Таке використання відповідає видам діяльності позивачки. Згідно Додатку 1, таблиці 1.1 Порядку №18/15/21/11 категорія земель текстильної промисловості та пошиття одягу за функціональним використанням відноситься до земель промисловості із значенням коефіцієнта функціонального призначення в розмірі 1,2. Таким чином, позивачем при самостійному розрахунку орендної плати вірно застосовано коефіцієнт функціонального призначення 1,2 для визначення розміру грошової оцінки землі, яка відповідає фактичному використанню та даним земельного кадастру. В свою чергу, застосування відповідачем коефіцієнту функціонального призначення в розмірі 2.5 суперечить Додатку 1, таблиці 1.1 Порядку №18/15/21/11.

Посилання відповідача на використання спірної земельної ділянки, для надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, суд вважає безпідставним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Предметом даного спору є нарахування плати за землю у вигляді орендної плати за 2016 рік.

Згідно до ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Податковий орган наділений повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, тобто, в даному випадку, Запорізька міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі №21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна орендарем функціонального призначення земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, застосували коефіцієнт 1,2 до ставки земельного податку, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд приходить до висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі з урахуванням визначених у ньому Кф.

Суд зазначає, що відповідач не в праві втручатися у відносини сторін договорів оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача відсутнє право змінювати Кф з 1,2 на 2,5, зазначене відноситься до виключної компетенції сторін, між якими укладений договір оренди землі.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №530-13 від 27.10.2016, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд приймає до уваги посилання позивача на Договір іпотеки №172 від 21.12.2007, згідно якого нежитлові приміщення, що розміщені на орендованій земельній ділянці, були передані в іпотеку ЗАТ «ПроКредитБанк» в рамках забезпечення зобов'язань по кредитному договору та на факт того, що ЗАТ «ПроКредитБанк» скористався своїм правом на задоволення забезпечених вимог шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване приватним нотаріусом 04.02.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 13125574 (а.с. 51). В свою чергу відповідно до ч.5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» N 898-IV від 05.06.2003 (в редакції чинній на час ііснування спірних відносин), до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. З вищенаведених приписів Закону вбачається, що з 04.02.2016 право оренди на відповідну земельну ділянку перейшло від позивачки до ЗАТ «ПроКредитБанк».

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адіністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №530-13 від 27 жовтня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1720 грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова