Рішення № 6531231, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009Справа №2-15/4331-2009 За позовом Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченко, 12, ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» (9600, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Спортивна, 12, ідентифікаційний код 09324419) До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бойка Михайла Петровича (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 78, ідентифікаційний номер 2881113297)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Бойко Галина Володимирівна (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 78, ідентифікаційний номер 2828113923)

Про стягнення 36179,32 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Рублевський А.В., довіреність № 1-1940 від 05.06.2009 р., у справі

Від відповідача – Олєйник О.С., довіреність № 265 від 02.04.2009 р., у справі

Від третьої особи – Олєйник О.С., довіреність № 54 від 26.01.2009 р., у справі

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до Господарського суду АР Крим в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бойка Михайла Петровича про стягнення 36179,32 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за кредитним договором № 07-460 к від 10.09.2007 р. СПД Бойко Галині Володимирівні були надані кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн. на споживчі цілі. Позивач зазначив, що з метою забезпечення виконання зобов’язання СПД Бойко Г.В. між банком та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Бойком Михайлом Петровичем був укладений договір поруки № 07-460 к від 10.09.2007 р. та договір застави товарів в обороті № 07-460 к від 10.09.2007 р. Проте, оскільки позичальник СПД Бойко Г.В. порушує строки здійснення платежів, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, керуючись пунктами 3.1, 3.4 договору поруки, направив до поручителя вимогу про погашення суму заборгованості СПД Бойко Г.В. за користування кредитом, який відповідачем був залишений без задоволення. З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з поручителя Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бойка Михайла Петровича заборгованість за кредитним договором № 07-460 к від 10.09.2007 р. у сумі 36179,32 грн., в тому числі 23155,39 грн. заборгованості по кредиту, 1876,87 грн. заборгованості по процентам, 5870,00 інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання по кредиту, 5277,06 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків, звернувши стягнення на заставлене майно, згідно договору застави товарів в обороті № 07-460 від 10.09.2007 р., а саме: індивідуально невизначене майно, тканини на суму 125000,00 грн., яке належить СПД Бойку М.П. на праві власності та зберігається за адресою: 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Гекало, 22/2, магазин.

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.08.2009 р. до участі у справі було залучено Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичну особу Бойко Галину Володимирівну у якості тертої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні 27.10.2009 р. представником відповідача наданий відзив на позов, в якому він з позовними вимогами в розмірі 36179,32 грн. погоджується в повному обсязі. Просить суд надати розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців.

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.10.2009 р. було замінено позивача у справі Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України правонаступником Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим».

          Третя особа Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Бойко Галина Володимирівна письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим» (Банк) та фізичною особою - підприємцем Бойко Галиною Володимирівною (Позичальник) був укладений кредитний договір № 07-460к. (а.с. 10-12)

Згідно пункту 2.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 50000,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором.

Видача кредиту підтверджується випискою з позичкового рахунку 20627501362350.

Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору фізична особа - підприємець Бойко Г.В. прийняла на себе зобов'язання повернути кредитні кошті в повному обсязі не пізніше 09 вересня 2008 року.

Термін повернення кредиту повинен був відбуватися за наступним графіком:

грудень 2007 р. - 12500,00 грн.;

березень 2008 р. - 12500,00 грн.;

червень 2008 р. - 12500,00 грн.;

09 вересня 2008 р. - 12500,00 грн.;

Відповідно пунктів 3.2, 3.3 Кредитного договору плату за користування кредитом встановлено Банком в розмірі 18%. Нарахування відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованої за кредитом.

Пунктами 4.2.1, 4.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно графіку, встановленому пунктом 2.2 Кредитного договору, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а також суми передбаченої Договором неустойки.

Проте, Позичальником Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Бойко Галиною Володимирівною зобов'язання по поверненню кредиту у встановлений термін та сплаті процентів за користування кредитом не виконане належним чином, у зв'язку з чим станом на 10.08.2009 р. за Позичальником утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 23155,39 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку 20627501362350, заборгованість по відсоткам 1876,87 грн., які в добровільному порядку не були сплачені.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не було представлено доказів повної оплати заборгованості за кредитним договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Бойко Галиною Володимирівною зобов'язань по оплаті заборгованості по кредиту в розмірі 23155,39 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути суму несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 1876,87 грн. за кредитним договором № 07-460к від 10.09.2007 р.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 1876,87 грн. станом на 10.08.2009 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню.

Крім того, позивач просить суд стягнути суму інфляційних витрат у зв’язку з простроченням виконання боржником обов’язків за договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, дійшов висновку про його обґрунтованість, та оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість по кредиту у розмірі 23155,39 грн., сума інфляційних втрат за прострочення по кредиту за період з 01.09.2008 р. по 31.07.2009 р. у розмірі 5870,00 грн., визнається судом такою, що підлягає стягненню.

Отже, матеріалами справи підтверджуються 29025,39 грн. заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції.

Крім того, позивач просить суд стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредиту у розмірі 5114,50 грн., за прострочення виконання зобов’язань по відсотках у розмірі 162,56 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 5.3 Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту Позичальник повинен сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне виконання зобов’язання по кредиту у розмірі 5114,50 грн. за період з 10.09.2008 р. по 09.08.2009 р. за кредитним договором № 07-460 від 10.09.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, сума пені за несвоєчасне виконання зобов’язання по процентам у розмірі 162,56 грн. за період з 06.07.2008 р. по 09.08.2009 р. за кредитним договором № 07-460 від 10.09.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, загальна сума, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з позичальника (третьої особи) фізичної особи - підприємця Бойко Галини Володимирівни станом на 10.08.2009 р. з урахуванням пені, індексу інфляції та основного зобов'язання складає 36179,32 грн., в тому числі заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції простроченої заборгованості у розмірі 29025,39 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 1876,87 грн., пеня, нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за період з 10.09.2008 р. по 09.08.2009 р. у розмірі 5277,06 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 07-460к від 10.09.2007 р Банком були укладені з СПД Бойком Михайлом Петровичем наступні Договори:

- договір поруки №07-460к від 10.09.2007 р. (а.с. 13-14), СПД Бойко Михайло Петрович поручився у разі невиконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором №06-460к від 10.09.2007 р виконати зобов'язання Позичальника перед Банком щодо повернення кредиту у сумі 50000,00 грн., сплаті нарахованих за користування кредитом процентів, неустойки( штрафу, пені), збитків завданих Кредиторові;

- договір застави товарів в обороті №07-460к від 10.09.2007 р.(а.с. 15-16), згідно якому у заставу Банку Відповідачем передано товари в обороті, а саме: індивідуально невизначене майно, тканини згідно Додатку 1, які за домовленістю сторін оцінено 125000,00 грн., яке належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується накладною №1 від 03.08.2007р., накладною №1 від 23.08.2007 р., та зберігається за адресою: 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Гекало, буд. 22/2, магазин.

Предмет застави 11.09.2007 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер - 5639651, контрольна сума - 864В01ВВЕЗ. (а.с. 18)

Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова(субсидіарна) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, збитків.

Пункт 2.2 Договору поруки передбачає, що у випадку невиконання або прострочення виконання Позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й Позичальник.

Пунктами 3.1, 3.4 Договору поруки передбачено: у випадку невиконання зобов'язань Позичальником у строки, визначені Кредитним договором, Кредитор зобов'язаний звернутися з письмовою вимогою на адресу Поручителя.

Поручитель не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання вимоги Кредитора, зобов'язаний погасити суму у розмірі, визначеному пунктом 2.1 цього Договору.

Позивач письмово повідомив Відповідача (лист № 02-1018 від 11.1 1.2008р.) (а.с. 30) щодо погашення заборгованості Позичальника за кредитним договором № 07-460к від 10.09.2007 р. та звернення стягнення на заставне майно у судовому порядку у разі не виконання прийнятих на себе зобов'язань. Повідомлення було отримано Відповідачем 02.12.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 31)

У термін, передбачений пунктом 3.4 Договору поруки поручителем заборгованість за Кредитним договором погашена не була.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що Заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави, якщо у разі настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані.

Відповідно до вимог статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 Цивільного кодексу України передбачено, що Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави, якщо зобов'язання не буде виконане в установлений термін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно пункту 5.1 Договору застави заставодержатель набуває право стягнення на предмет застави та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання Заставодавцем зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору строки суми кредиту, та/або при несплаті або часткової несплаті у передбачені строки сум відсотків за користування кредитом; та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитним договором

Пунктами 5.2.2 -5.2.3 Договору застави передбачено, що Заставодержатель може безпосередньо звернутися до господарського суду з позовом про звернення стягнення на заставне майно та його реалізацію.

За рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації заставного майна, заставодержатель має право задовольнити: а) свої вимоги, що випливають із Кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог. До сум вказаних вимог входить: несплачена сума кредиту відповідно до умов Кредитного договору; несплачені суми відсотків за користування кредитом; несплачені суми неустойки (пені, штрафів), передбаченої Кредитним договором; б) свої вимоги щодо відшкодування збитків, у тому числі і не отриманих доходів, що понесені Заставодержателем внаслідок не повного та/або несвоєчасного виконання Заставодавцем зобов'язань за Кредитним договором; в) свої вимоги щодо отримання сум штрафів, які передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих йому Заставодавцем шляхом невиконання умов цього договору; г) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат, понесених ним під звернення, стягнення та/або реалізації заставленого майна, у тому числі витрати по сплаті державного мита та інші господарські витрати, а також витрати по утриманню, збереженню та переміщенню Майна, якщо таке збереження, утримання або переміщення проводилося за рахунок Заставодержателя.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині звернення стягнення у розмірі 36179,32 грн. на передане в заставу майно відповідача, підтверджуються матеріалами справи, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Кошти, отримані за рахунок продажу предмету застави, повинні перераховуватись для погашення заборгованості за кредитним договором № 07-460к від 10.09.2007 р.

Відповідачем у судовому засіданні сума заборгованості визнана в повному обсязі.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

          Крім того, відповідачем було заявлено клопотання відстрочити виплату заборгованості на 6 місяців.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бойка Михайла Петровича (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 78, ідентифікаційний номер 2881113297) на користь Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченко, 12, ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» (9600, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Спортивна, 12, ідентифікаційний код 09324419) 36179,32 грн. за кредитним договором № 07-460к від 10.09.2007 р. шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору застави товарів в обороті № 07-460к від 10.09.2007 р. майно, а саме: індивідуально невизначене майно – тканини на суму 125000,00 грн., яке належить Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі Бойку Михайлу Петровичу (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 78, ідентифікаційний номер 2881113297) на праві власності, та зберігається за адресою : 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Гекало, 22/2, магазин.

3.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бойка Михайла Петровича (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 78, ідентифікаційний номер 2881113297) на користь Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченко, 12, ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим» (9600, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Спортивна, 12, ідентифікаційний код 09324419) 361,79 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.