Рішення № 6531225, 03.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2009Справа №2-2/1023-2009 за позовом - ВАТ "Запоріжнерудпром" (69600, м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 12-а, МСП -551) до відповідача - Приватного підприємства "МП Адоніс" (95051, АР Крим, м.Сімферополь, провулок Елеваторний, буд. 10А)

про стягнення 1 197 820, 51 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Іззетова – представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АРК із позовом до відповідача про стягнення суми боргу у розмірі 1015665,37грн., пені за прострочення оплати поставленого товару у розмірі 79885грн.08коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору від 15.02.2008 р. №44 та специфікацій позивач поставив відповідачу товар. Зобов’язання по постачанню товару виконано позивачем у повному обсязі, однак, відповідачем станом до 10.2.2009 р. сума боргу не сплачена, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 24.3.2009р, надав суду заяву про збільшення позовних вимог від 19.03.2009 р. №184, якою просить суд стягнути з відповідача ще й суму індексації заборгованості у розмірі 89706грн.20коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 12563,86грн., що разом складає – 102270,06грн.

Представник позивача у судовому засіданні 18.6.2009 р. надав суду заяву від 18.6.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 799046грн.85коп., пені за прострочення терміну оплати поставленої продукції на момент подання позову в розмірі 79885грн.08коп., суму індексації заборгованості у розмірі 71726грн.48коп., 3% річних у сумі 9951грн.12коп, на підставі того, що під час розгляду справи 17.4.2009р між позивачем, ТОВ «Кримстройторг» та ПП «МП Адоніс» укладено договір про перевід боргу за оплату товару на суму 209618грн52коп, у зв’язку з чим грошові зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки №44 від 15.5.2008р у розмірі 209618грн52коп має ТОВ «Кримстройторг».

29 вересня 2009 року у судовому засіданні інтереси позивача представляла Лапіна, а інтереси відповідача Іззетова, довіреності у справі.

Представник позивача 29.9.2009 р. через канцелярію ГС АР Крим передав суду клопотання, яким просить суд продовжити строк розгляду справи, у зв’язку із тим, що тривають переговори щодо врегулювання спору.

Представник позивача у тому ж судовому засіданні заявив клопотання про відкладення слухання справи на листопад, відповідач проте заявленого клопотання не заперечує.

29 вересня 2009 року у судовому засіданні оголошувалась перерва на 03.11.2009р, після перерви судове засідання було продовжене.

2 листопада 2009 року до суду від позивача надійшов лист №1141 від 29.10.2009р, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 799046грн85коп основного боргу, 79885грн08коп пені, 71726грн48коп інфляційних, 9951грн12коп річних, а також просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

03 листопада 2009 року у судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги у повному об’ємі, що відображено у протоколі судового засідання.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжнерудпром", як постачальником, та Приватним підприємством "МП Адоніс", як покупцем, було укладено договір поставки №44 від 15.5.2008р, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується на умовах та у порядку визначеному договором поставити, а покупець оплатити та прийняти наступний товар: щебінь та відсів виробництва ВАТ "Запоріжнерудпром".

Відповідно до п.4.2 договору датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції про прийняття товару до перевезення. Право власності на товар переходить до покупця на станції відправлення з моменту прийняття товару залізницею до перевезення, що підтверджується видатковою накладною на товар.

Ціна на товар зазначається у специфікації. Загальна сума договору на момент укладення складає 210000,00грн. з урахуванням ПДВ 20% (п.5.1, 5.4 договору).

Відповідно до п6.1 та 6.2 договору Розрахунки за поставку партії товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дати поставки. Фактом оплати кожної партії товару вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

На виконання умов договору та специфікацій №2 від 04.6.2008р, №3 від 20.8.2008р та №4 від 25.9.2008р позивач у період з 19.8.2008р по 09.10.2008р поставив відповідачу щебінь (товар) у кількості 8869,30тн. на загальну суму 1015 665грн37коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме залізничними квитанціями: №45255090 від 09.10.2008, №45255089 від 09.10.2008р, №45255084 від 08.10.2008р, №45255085 від 08.10.2008р, №45255079 від 07.10.2008р, №45255078 від 07.10.2008р, №45255073 від 06.10.2008р, №45255072 від 05.10.2008р, №45255070 від 04.10.2008р, №45255063 від 03.10.2008р, №45255061 від 02.10.2008р, №45255007 від 17.9.2008р, №45255013 від 19.9.2008р, №45255021 від 22.9.2008р, №45255028 від 24.9.2008р, №45254940 від 19.9.2008р, №45254940 від 19.8.2008р.

Але Приватне підприємство "МП Адоніс" зобов’язання по оплаті належним чином не виконало, поставлений позивачем товар повністю не оплатило, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість, яка на момент розгляду спору склала 799046грн85коп, та яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаєморозрахунків станом на 22.9.2009р підписаним та скріпленим печатками сторін.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення строків оплати.

Отже, у частині стягнення 79885грн08коп пені за період з 03.9.2008р до 10.02.2009р позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору поставки №44 від 15.5.2008р, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач спрямовував на адресу відповідача претензію №1764 від 12.11.2008р з вимогою погасити заборгованість по договору поставки №44 від 15.5.2008р, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідач не довів належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Отже, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань по договору поставки №44 від 15.5.2008р щодо оплати отриманого товару у розмірі 799046грн85коп та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Більш того, відповідач у судовому засіданні що відбулося 03.11.2009р, повністю визнав позовні вимоги, що відображено у протоколі судового засідання.

Таким чином, позов про стягнення 799046грн85коп основного боргу, 79885грн08коп пені, 71726грн48коп інфляційних, 9951грн12коп річних обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 06.11.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача від 18.6.2009р про зменшення розміру позовних вимог.

2.          Прийняти заяву відповідача про визнання позову у повному об’ємі.

3.          Позов задовольнити.

4.          Стягнути Приватного підприємства "МП Адоніс" (95051, АР Крим, м.Сімферополь, провулок Елеваторний, буд. 10А, ЄДРПОУ 23894543, п/р 2600839406861 у Діамант банк м.Київ, МФО 320854) на користь ВАТ "Запоріжнерудпром" (69600, м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 12-а, МСП – 551, ЄДРПОУ 00292333, п/р 2600210142101 в АКБ «ЮНЕКС» м.Київ, МФО 322539) 799046грн85коп основного боргу, 79885грн08коп пені, 71726грн48коп інфляційних, 9951грн12коп річних, 9 606грн09коп державного мита, 94грн.63коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.