Рішення № 6531194, 04.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2009Справа №2-24/5311-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан-1" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна,12, /95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна,35, ідентифікаційний код 24497531) до відповідача - Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Морякової Марини Олексіївни ( 95001, АР Крим, м. Сімферополь, Фабричний спуск, б. 16, кв. 3)

про стягнення 1 496,64 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кириленко О.С. – представник, довіреність №3 від 01.09.2009р., паспорт СМ 654552 від 09.11.2004р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан-1" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Морякової Марини Олексіївни про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан-1" суми заборгованості за накладними у розмірі 1340,19 грн., за несвоєчасне виконання зобов’язань, суми пені у розмірі 80,84 грн., за прострочення грошового зобов’язання грошової суми у розмірі 48,61 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим стала несплата Суб’єктом підприємницької діяльності Фізичною особою - підприємцем Моряковою Мариною Олексіївною у строк поставленого за накладними № УМ-0001474 на суму 1046,17 грн., № УМ-0001475 на суму 150,28 грн., № УМ-0001479 на суму 143,74 грн. товару.

Таким чином, на підставі неналежного виконання відповідачем свої зобов’язань, посилаючись на норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Морякової Марини Олексіївни штрафні санкції.

У судовому засіданні 13 жовтня 2009 р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Морякової Марини Олексіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан-1" суми заборгованості за накладними у розмірі 1340,19 грн., за несвоєчасне виконання зобов’язань, суми пені у розмірі 169,47 грн. за прострочення грошового зобов’язання грошової суми у розмірі 95,13 грн., покласти на відповідача судові витрати: державне мито у розмірі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Вказані уточнення, по суті, є збільшенням позовних вимог на підставі перерахування суми пені та інфляційних втрат станом на 01.09.2009р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.10.2009 р. зазначені збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також представником позивача були надані пояснення відносно механічної описки у тексті позову, так у позові зазначено «… заборгованість перед ТОВ підприємством «Союз-Д2» у розмірі 1340,19 грн.», тоді як потрібно читати «… заборгованість перед ТОВ "Монблан-1" у розмірі 1340,19 грн.».

Зазначені пояснення прийняті судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позовом не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до накладних № УМ -0001474 від 11.02.21009 р., № УМ -0001475 від 11.02.2009 р., № УМ -0001476 від 11.02.2009 р. ТОВ "Монблан-1" передав у власність Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Морякової Марини Олексіївни товар на загальну суму 1340,19 грн., який був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис зазначеної особи у накладних, а також генеральна довіреність від 02.01.2009 р. , що діє до 31.12.2009 р., на зазначену особу на отримання товаро – матеріальних цінностей від позивача (а.с.13-16, 41).

21.05.2009 р. за вих. № 209 позивачем на адресу відповідача була відправлена вимога про зобов’язання сплатити суму заборгованості за отриманий товар по вищенаведеним накладним (а.с.39).

Відправлення підтверджується відповідною поштовою квитанцією та описом вкладення у поштове відправлення (а.с.6).

Зазначена вимога була отримана відповідачем особисто 23.05.2009 р., про що свідчить поштове повідомлення, додане до матеріалів справи (а.с.7).

Проте, відповідач обов’язок щодо сплати отриманого товару не виконав, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі вартості отриманого товару 1340,19 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан-1" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось, така вимога була відправлена на адресу відповідача та отримана останнім, але сума заборгованості сплачена не була.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зобов’язання по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1340,19 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи був наданий підписаний з боку обох сторін акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що відповідач підтвердив наявну за ним заборгованість за отриманий товар згідно накладних від 11.02.2009 р. (а.с.40).

Крім того, позивач, відповідно до заяви про зміну позовних вимог, просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 73,92 грн. за період з лютого 2009 р. по червень 2009 р., а також 3 % річних у розмірі 21,21 грн. за період з 19.02.2009 р. по 01.09.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як було встановлено судом, прострочення зобов’язання щодо оплати отриманого товару за відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня отримання вимоги, тобто з 31.05.2009 р.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня (Лист Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Позивачем був нарахований індекс інфляції за період з лютого 2009 по червень 2009 р., проте судом було встановлено, що прострочення зобов’язання щодо оплати наданих послуг сталося з 31.05.2009 р., а отже відповідно до наведених Рекомендацій, у даному випадку індекс інфляції повинен бути розрахований тільки за червень 2009 р. та складатиме 1340,19 грн. * 101,1% (індекс інфляції у червні 2009 р.) – 1340,19 грн. = 14,74 грн.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача індекс інфляції у розмірі 14,74 грн., а у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 59,18 грн. індексу інфляції, нарахованого за період з лютого 2009 р. по травень 2009 р. р., слід відмовити через невірний розрахунок останнього позивачем.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, прострочення зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, тобто з 31.05.2009 р., тоді як позивачем 3 % річних нараховані за період з 19.02.2009 р. по 01.09.2009 р.

Враховуючи викладене, сума річних підлягає перерахуванню за період з 31.05.2009 р. по 01.09.2009 р. за 94 дня прострочення платежу та зменшенню: 1340,19 грн. ( сума заборгованості) * 3 % * 94 дн. (кількість днів прострочення)/365 = 10,35 грн.

В частині стягнення 10,86 грн. річних у задоволенні позову відмовлено.

Позивач також просить суд, відповідно до заяви про зміну позовних вимог, стягнути з відповідача 169,47 грн. пені.

Позовні вимоги в цій частині позивач мотивує посиланням на Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З цього приводжу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач доказів укладення такого правочину не надав, тоді як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення 169,47 грн. пені слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Морякової Марини Олексіївни ( 95001, АР Крим, м. Сімферополь, Фабричний спуск, б. 16, кв. 3; ідентифікаційний код 20037782439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан-1" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна,12, /95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна,35, ідентифікаційний код 24497531) 1340,19 грн. заборгованості, 10,35 грн. 3 % річних, 14,74 індексу інфляції, 86,78 грн. державного мита та 200,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 169,47 грн. пені, 59,18 грн. індексу інфляції, 10,86 грн. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.