Рішення № 6531151, 04.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2009Справа №2-24/5145-2009 За позовом Державного Акціонерного Товариства "Чорноморнафтогаз"( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський,52/1, ідентифікаційний код 00153117) До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Кримська 7, ідентифікаційний код 32417960 )

про стягнення 3 104 188,41 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Маслов В.М. – представник, довіреність №11/64 від 17.12.2008р., посвідчення № 151599 від 27.06.2001р.

Від відповідача – Кабанцов Р.О. – представник, довіреність 4-2009 від 04.01.2009р., посвідчення № 41 від 05.06.2008р.

Обставини справи: Державне Акціонерне Товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" про стягнення з відповідача на користь Державного Акціонерного Товариства "Чорноморнафтогаз" суми інфляційного відшкодування у розмірі 2710291,30 грн., трьох процентів річних у розмірі 393897,11 грн. – загальною сумою у розмірі 3104188,41 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зобов’язання щодо сплати стягнутої за рішенням Господарського суду АР Крим по справі № 2-16/8225-2006 на користь Державного Акціонерного Товариства "Чорноморнафтогаз" суми заборгованості виконано частково, у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за вказаним рішенням складає 4032872,26 грн.

Таким чином, підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" своїх зобов’язань за рішенням Господарського суду АР Крим по справі № 2-16/8225-2006, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування та три проценти річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти стягнення з нього зазначеної суми, оскільки вважає, що момент виконання зобов’язання з його боку щодо сплати 3 % річних та індексу інфляції не настав, так як позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не було пред’явлено вимогу щодо сплати зазначених сум. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду АР Крим від 22.05.2006 р. у справі №2-8225-2006 позов Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» був задоволений повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" була стягнута заборгованість за договором № 1107-ПГ-2005 від 29.12.2004 р. у сумі 4464532,40 грн. основної заборгованості, 232155,68 грн. індексу інфляції, 404468,64 грн. пені, 63842,81 грн. 3% річних, а всього – 5165017,53 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду АР Крим від 06.06.2006 р. у справі № 2-16/8225-2006 ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" надана відстрочка виконання рішення господарського суду до 01.09.2006 р.

Проте, на час подачі позову до суду вказана сума відповідачем у повному обсязі сплачена не була, що і стало приводом для нарахування на вказану суму інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами, та для звернення з позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2008 р. на користь позивача була надана субвенція на субсидії у розмірі 431660,00 грн., що тим самим зменшило суму основного боргу відповідача, який став складати 4032872,26 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, збитки від інфляції, а також 3 % річних підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов’язання.

Крім того, застосування положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

У зв'язку з чим, з набранням законної сили вищезазначеного судового рішення та спливу строку, на яке виконання рішення було відстрочено у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми за рішенням суду, а у випадку несплати цієї суми, також зобов’язання щодо сплати суми інфляційних та 3% річних за весь період часу, протягом якого рішення суду не виконувались.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду АР Крим від 22.05.2006 р. було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 4464532,40 грн.

Додатковим рішенням від 06.06.2006 р. надана відстрочка виконання рішення суду о 01.09.2006 р.

Зазначені рішення відповідно до ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України набрали законної сили, проте після спливу строку, на який надавалась відстрочення виконання рішення, тобто після 01.09.2006 р. відповідачем у повному обсязі виконано не було.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В порушення ст.33 ГПК України, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів виконання рішення господарського суду АР Крим від 22.05.2006р. у справі №2-8225-2006 .

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Щодо тверджень відповідача про те, що момент виникнення зобов'язання щодо сплати індексу інфляції та 3% річних залежить від наявності вимоги кредитора, яку, на думку відповідача, мав заявити позивач на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України, суд їх відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, та суперечать приписам ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід звернути увагу на Інформаційний лист Вищого господарського суду від 20.11.2008 № 01-8/685 у якому зазначено наступне.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Згідно зі статтями 598 -609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07).

Також, суд звертає увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 у справі “Дубенко проти України” (“Dubenko v. Ukraine”), яким визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувача в період виконавчого провадження (у даному випадку, взагалі за відсутністю виконання зобов’язання) порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3% річних у загальному розмірі 393897,11 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 2710291,30 грн., нарахованих на суму основного боргу у розмірі 4464532,40 грн. за період з 08.09.2006 р. по 29.12.2008 р. та на суму заборгованості у розмірі 4032872,26 грн. за період з 29.12.2008 р. по 08.09.2009 р., суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Кримська 7, ідентифікаційний код 32417960) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», 95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1; ідентифікаційний код 00153117; р/р 26000000131709 АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», МФО 384577) 393897,11 грн. річних, 2710291,30 грн. інфляційних витрат, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.