Рішення № 6531099, 26.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2009Справа №2-7/4970-2009 За позовом Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) (65012, м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 25422297) До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, ідентифікаційний код 33131603)

Про стягнення 18700,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І. Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився (клопотання).

Від відповідача – не з’явився

Сутністьспору: Торговий дім «Пальміра» Дочірнє підприємство компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» 18700,00 грн.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані свої обов’язки за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №41 від 02.02.2009 р. та не здійснений розрахунок за поставлений товар, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» перед Торговим домом «Пальміра» Дочірнім підприємством компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) складає 18700,00 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу за відсутністю представника.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

02.02.2009 р. між Торговим домом «Пальміра» Дочірнім підприємством компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №41, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов’язується продати та доставити власними силами (в межах України) Покупцю сировину для використання харчовій промисловості в асортименті та в кількості, вказаній в Додатках, які є невід’ємною частиною цього договору, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кількість, асортимент та найменування товару, що поставляється відповідно до п. 1.1 Договору, вказується в Додатках, виходячи з наявності товару на складі у Продавця, та відображається в накладній, оформленій при відпуску товару.

Ціни на товари, що поставляються відповідно до п. 1.1 Договору, вказуються у відповідних накладних (п. 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору розрахунки за товари, що поставляються за цим договором, здійснюються покупцем з розстрочкою платежу 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного договору позивачем був переданий у власність відповідача товар на загальну суму 18700,00 грн., що підтверджується відповідними витратними накладними, в яких міститься підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару. Повноваження представника відповідача підтверджуються відповідним довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, заповненими відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.

Проте, вартість отриманого товару до часу подачі позову до суду відповідачем сплачена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив доказів оплати заборгованості у сумі 18700,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язку по повній та остаточній оплаті поставленого товару за договором купівлі – продажу 341 від 02.02.2009 р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, ідентифікаційний код 33131603) на користь Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) (65012, м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 25422297) заборгованість у розмірі 18700,00 грн., 187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.