Постанова № 65309230, 10.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/69/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Лук'янова О. В.

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Новіцький Е. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017 року. року. Суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Новіцький Е.Й., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його адвоката Язана О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, 08.11.2016 приблизно о 01 год. 00 хв. в м. Кропивницький по вул. провулок Центральний, 3/1, керував транспортним засобом ГАЗ «Соболь», державний номерний знак НОМЕР_2 та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування свої вимог апелянт вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Також вказує на те, що судом також не було взято до уваги його пояснення про те, що він не керував транспортним засобом з ознаками або в стані алкогольного сп'яніння, в момент керування автомобілем не був зупинений працівниками поліції, при цьому вимога останніх про проходження ним огляду на стан сп'яніння була висловлена йому через деякий час після керування ним автомобілем. У зв'язку з чим, на думку апелянта, факт попереднього керування ним транспортним засобом, як ознака, що підлягає встановленню для кваліфікації дій особи щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, не може бути підставою для кваліфікації його дій за ст. 130 КУпАП.

Крім того зазначає, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом та одночасно не були присутніми під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, водночас жоден з них не пояснював, що він відмовився від проходження огляду саме керуючи транспортним засобом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його адвоката Язана О.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення

Вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції було виконано.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Даний висновок районного суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, які були дослідженні судом першої інстанції, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія АП2 № 464919 від 08.11.2016 року, яким зафіксовано, що 08.11.2016 близько 01 год. 00 хв. в м. Кропивницький в провулку Центральний, 3/1, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом ГАЗ «Соболь», державний номерний знак НОМЕР_2, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (а.с. 1);

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, згідно яких 08.11.2016 в їх присутності, водій ОСОБА_3 керував автомобілем ГАЗ «Соболь», державний номерний знак НОМЕР_2 та відмовився від запропонованого поліцейськими огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу так і в закладі охорони здоров'я, а також від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 3, 5);

- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з камер спостереження, якими зафіксовано події, що відбулися 08.11.2016 в провулку Центральний, із зворотної сторони будівлі Кіровоградської міської ради. Відеозаписом датованим «08-11-2016» з позначенням перебігу часу підтверджується керування ОСОБА_3 транспортним засобом ГАЗ «Соболь», державний номерний знак НОМЕР_2, та участь останнього у дорожньо-транспортній пригоді, а саме наїзд на клумбу.

Окрім цього, суд першої інстанції правильно обґрунтував своє рішення допитаними у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, в яких останні підтвердили керування ОСОБА_3 транспортним засобом в час та місці зазначеному у протоколі та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а також поясненнями самого ОСОБА_3 в частині керування саме ним транспортним засобом.

Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачає обов'язок водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З огляду на викладене, вважаю, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки це підтверджується вищевказаними доказами по справі, які суд дослідив в повному обсязі.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 про те, що він не керував транспортним засобом з ознаками або стані алкогольного сп'яніння, в момент керування автомобілем не був зупинений працівниками поліції, є необґрунтованими.

Так, відповіднодо відеозаписів з камер спостереження, 08.11.2016 близько 01 год. в м. Кропивницький у провулку Центральний, біля будівлі Кіровоградської міської ради, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобомГАЗ «Соболь», державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив наїзд на перешкоду - вазон (клумбу для квітів), розташовану біля в'їзду у двір міської ради. В подальшому, в той момент коли він сидів за кермом автомобіля до нього підійшли працівники поліції та запропонували продути йому спеціальний технічний засіб алкотестер «Драгер», на що останній відмовився. Водночас ОСОБА_3 відмовився від запропонованого працівниками поліції проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.

За вказаних обставин, посилання апелянта про те, що вимога працівників міліції про проходження ним огляду на стан сп'яніння була висловлена йому через деякий час після керування ним автомобілем жодним чином не впливає для кваліфікації дій особи щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не вказували, що він відмовився від проходження огляду саме керуючи транспортним засобом, то вони не спростовують висновків щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, встановлених судом першої інстанції,

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що в його в діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду .

Таким чином, з огляду на наведене, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

При призначенні адміністративного стягнення, судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП повно та всебічно враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, а тому вважаю, що призначене правопорушнику районним судом адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, за наведених вище обставин справи є необхідним та достатнім для запобігання й попередження вчинення останнім нових правопорушень в подальшому.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, а тому постанову суду першої інстанції залишає без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2017 року, якою ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області Е.Й. Новіцький