Вирок № 65308647, 15.03.2017, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1360/16-к

Провадження № 1-кп/349/23/17

В И Р О К

іменем України

15 березня 2017 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Могили Р.Г.,

секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016090210000236 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Шараповка Новооскольського району Бєлгородської області Російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина Російської федерації, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який не працює, раніше судимого вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2016 року за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.3 ст.185 КК України, з урахуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 4 (чотири) дні, звільненого з під варти в залі суду у зв'язку із закінченням строку відбуття покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю:

прокурора Шувара М.Т.

представника потерпілої особи ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 повторно, поєднано з проникненням у інше приміщення, таємно викрав чуже майно (крадіжку).

Злочин вчинено при таких обставинах.

ОСОБА_1, будучи раніше судимим за вчинені злочини проти власності, в період непогашеної судимості 29 серпня 2016 року , маючи намір вчинити крадіжку грошових коштів з церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що в с.Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області, близько 20 години приїхав рейсовим автобусом з м. Тернополя до с.Лопушня Рогатинського району Івано-Франківської області та пішов в напрямку с.Верхня Липиця .

Прийшовши до вказаного населенного пункту , дочекавшись темряви та взявши із собою ліхтарик, він приблизно о 23 годині прийшов на територію церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що в с.Верхня Липиця. З метою віднайдення додаткових засобів для злому вхідних дверей церкви , ОСОБА_1 підійшов до вхідних дверей приміщення дзвіниці, витягнув руками рекіш навісного замка та відчинив їх. Зайшовши усередину він відшукав дерев'яну дошку, металеву трубу та металевий пожежний гак, які в подальшому використав для проникнення в приміщення храму. Підійшовши до центральних дверей церкви він за допомогою принесених речей підважив їх та відчинив.

Проникнувши в приміщення храму він за допомогою ліхтарика освітив приміщення, де з лівої сторонни від Тетраподу у залі побачив металеву скриньку для пожертв , з якої таємно викрав грошові кошти у сумі 200 грн.

В подальшому , у кімнаті паламаря ОСОБА_1 виявив металевий сейф, з якого таймно викрав грошові кошти релігійної громади у сумі 8 594,00 грн.

Всього, ОСОБА_1 таємно викрав з церкви Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату, що в с.Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області грошові кошти в сумі 8 794,00 грн, чим заподіяв релігійній громаді майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні та повністю підтвердив обставини вчиненного ним злочину. Не заперечив встановлені фактичні обставини кримінального провадження. Пояснив, що після відбуття покарання він неодноразово перебував у с.Верхня Липиця та дізнався від жителів села, що у церкві Різдва Пресвятої Богородиці наявні постійні пожертви на храм. 29 серпня 2016 року ввечері рейсовим автобусом він приїхав до села та вчинив крадіжку грошових коштів із металевої скриньки для пожертв та металевого сейфу, що знаходились в приміщенні церкви. У вчиненому щиро розкаюється, просив вибачення у представника релігійної громади - пароха церкви ОСОБА_3 за вчинений злочин. При призначенні покарання просив суд застосувати ст.69 КК України. Також зазначив, що народився на території Російської федерації, а тому реєстрація його народження здійснена в Росії. В подальшому з матір'ю переїхав проживати в Україну. Вважає себе громадянином Російської федерації, а тому постановлені вироки щодо ОСОБА_1, як громадянина України не можуть бути доказами його судимості. Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2016 року ухвалений щодо нього, однак він не набрав законної сили.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за обставин, які викладені у обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин , які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками повторного, таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням в інше приміщення кваліфіковано правильно, а його вина у вчиненому злочині доведена .

Признаючи обвинуваченому покарання суд виходить з наступного.

За змістом ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу винного, який раніше був судимим за вчинення злочинів проти власності , належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив аналогічний злочин; по місцю проживання характеризується невизначено, неодружений, є особою молодого віку , на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання вини.

Обставини, які обтяжують покарання згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд приходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції ч.3 ст.185 КК України.

Таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст.50 КК України.

Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01 липня 2016 року, який оскаржено в апеляційному порядку і який не набрав законної сили, а також вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року, який теж не набрав законної сили не враховується судом при призначенні покарання.

Статтями 537, 539 КПК України передбачено порядок вирішення судом питань , пов'язаних під час виконання вироків, в тому числі про застосування покарання за наявності кількох вироків.

Під час судового провадження релігійна громада храму Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату пред'явила цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування 8 794,00 грн. майнової шкоди, завданої його неправомірними діями.

До початку судового розгляду представник цивільного позивача - парох церкви ОСОБА_3 заявив про відмову від позову, оскільки релігійна громада пробачає обвинуваченому у вчиненні крадіжки грошових коштів .

Статтею 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом (ст. 129 КПК України), але якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані (що має місце в даному випадку), до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи вище наведене та керуючись п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України суд приймає відмову представника позивача від позову та закриває провадження у справі за позовом релігійної громади храму Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 8 794,00 грн.

Питання речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України , а процесуальних витрат відповідно до ст.124 КПК України.

Під час досудового розслідування та судового провадження запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368 -370, 373- 374 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дати ухвалення вироку, з 15 березня 2017 року.

Провадження у справі за цивільним позовом релігійної громади храму Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 8 794,00 грн. закрити у зв'язку з відмовою представника цивільного позивача від позову та прийняттям відмови судом.

Речові докази:

- конверт із зліпком знаряддя злому, який знаходиться на зберіганні у кімнаті речових доказів Рогатинського відділення поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області - знищити;

- металевий багор червоного кольору та металевий прут, які там же зберігаються - повернути релігійній громаді храму Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату, що за адресою: с.Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області;

- конверт із слідами пальців рук, конверт із слідом долоні руки, конверт із слідом підошви взуття, конверт із купюрою номіналом 5 (п'ять ) гривень зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь держави з зарахуванням на рахунок 31112115700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківська область, код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходу 24060300, процесуальні витрати за експертизу №1.3-879/16 від 26 жовтня 2016 року в сумі 1 100,50 грн., за експертизу №1.3-877/16 від 27 жовтня 2016 року в сумі 527,76 грн. та за експертизу №1.2-2122/16 від 17 листопада 2016 року в сумі 880,40 грн., всього на загальну суму 2 508,66 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Р.Г. Могила