Ухвала суду № 65306367, 14.03.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12358/15-ц

Провадження № 2-з/201/66/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ходаківський М.П., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, треті особи: Пята дніпропетровська державна нотаріальна контора, Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, усунення від права на спадкування за заповітом та за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває указана цивільна справа.

ОСОБА_2 в інтересах позивача у справі ОСОБА_1 06 березня 2017 року звернувся до суду із вказаною заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просить з метою забезпечення наведеного позову призупинити дію свідоцтва про право власності за заповітом від 07 березня 2014 року на 48/100 частин домоволодіння за адресою: вул. Достоєвського, 7, у м. Дніпрі, яке видане ОСОБА_4 Сьомою державною нотаріальною конторою, заборонити відповідачу ОСОБА_4 проживання у домоволодінні за указаною адресою та знаходження на території домоволодіння за адресою: вул. Достоєвського, 7, у м. Дніпрі і проведення там будь-яких ремонтних або будівельних робіт.

Ці вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 з 14 березня 2014 року по теперішній час регулярно здійснює протиправні дії щодо позивачів та їх представників, що підтверджується матеріалами кримінальних проваджень № 12016040650000055, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, № 12016040650001717, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, актом СМЕ на імя ОСОБА_3 від 13 вересня 2016 року, багаторазовими зверненнями до правоохоронних органів з приводу хуліганських дій ОСОБА_4, а також тим, що він постійно погрожує знищити домоволодіння, пошкодити його стіни та газову магістраль. Посилається також і на те, що домоволодіння за указаною адресою наразі не розподілено на частини і проживання в одному будинку зазначених осіб може призвести до незворотних наслідків і є небезпечним як для життя і здоровя позивачів, так і для збереження спірного майна.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року указану заяву про вжиття заходів забезпечення позову залишено без руху та надано заявнику строк для усунення указаних в ухвалі недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали 13 березня 2017 року надійшла заява про усунення визначених в ухвалі суду недоліків.

Приписами ст. 153 ЦПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ч. 3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Пунктом 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Ураховуючи вищезазначені положення цивільного процесуального законодавства, а також зважаючи на те, що представник позивача просить суд призупинити дію свідоцтва про право власності на майно і заборонити відповідачу ОСОБА_4 проживати та знаходитися на території домоволодіння і проводити у ньому ремонтні роботи, тобто здійснити дії, які не передбачені приписами законодавства, суперечать праву особи на використання та розпорядження належним йому майном, а надані представником позивача докази в обгрунтування заявленої ним правової позиції з приводу необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі доводять лише існування наразі певних кримінальних проваджень без постановленого у них вироку, яким би було доведено винуватість відповідача ОСОБА_4, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити, оскільки її задоволення призведе до непропорційного та невиправданого втручання у право власності відповідача на спірне домоволодіння та право користування ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 208- 210, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, треті особи: Пята дніпропетровська державна нотаріальна контора, Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, усунення від права на спадкування за заповітом та за законом відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя М.П. Ходаківський