Постанова № 6530596, 29.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 жовтня 2009 р. № 18/122-09

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В.,

суддівДанилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. (доповідач),

розглянувши

касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постанову від 29.07.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№18/122-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доЗакритого акціонерного товариства "МТЕК"

проВизнання недійсними положень договору За участю представників сторін:

Від позивача- Пащук В.В. (дов. №720 від 09.07.09)

Від відповідача- Шмідт М.Г. (дов. від 28.10.09)

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року (суддя Петрова В.І.) відмовлено в задоволенні позову ДП "Придніпровська залізниця" про визнання недійсним п.3.2 договору фінансового лізингу від 25.10.06 року № ПР/В-061352/НЮ в редакції додаткової угоди №4 від 06.11.08. Рішення обґрунтоване відповідністю встановленого сторонами порядку визначення ціни та проведення розрахунків вимогам ст.524 ЦК України та відсутністю в законодавстві заборони визначення грошових зобов’язань в іноземній валюті.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.09 у складі: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В., Чимбар Л.О. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

ДП "Придніпровська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову по даній справі скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована невідповідністю викладених в рішенні та постанові висновків обставинам справи, порушення судами норм матеріального та процесуального права. В скарзі позивач зазначає про невідповідність положень оспорюваного п.3.2 договору фінансового лізингу від 10 травня 2007 року № ПР/В-071137/НЮ положенням п.п.1.4 та 12.2 договору, вимогам ч.2 ст.189 та ч.2 ст.198 ГК України, Фінансовим планам залізниці та положенням ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.10.2006 року між позивачем - Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (лізингоодержувачем) та відповідачем -Закритим акціонерним товариством "МТЕК" (лізингодавцем) було укладено договір фінансового лізингу № ПР/В-061352/НЮ, згідно з умовами якого лізингодавець зобов'язувався набути у власність п'ятсот чотирьохвісних напіввагонів нового покоління моделі 12-7023-01 ТУ У 35.2-05763814-065:2005 у продавця (виробника) - ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" - відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, та передати їх у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору вартість одиниці майна, що передається у лізинг становить 254 400 грн., в т.ч. ПДВ - 42 400 грн. за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долару США становить 50 376 доларів США 24 центи за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладання цього договору, що дорівнює 505 гривень за 100 доларів США.

Відповідно до пункту 3.2 договору розмір, термін та прядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю по кожній партії майна, що передається в лізинг, встановлюється Графіком лізингових платежів (додаток № 3 до цього договору). Сплата лізингових платежів, здійснюється лізингоодержувачем по еквіваленту розрахованому у доларах США (додаток № 3) у гривнях за офіційним курсом НБУ долару США до гривні на момент сплати лізингового платежу.

Додатковою угодою № 4 від 06.11.2008 року сторони внесли зміни до окремих положень договору фінансового лізингу № ПР/В-061352/НЮ від 25.10.2006 року, зокрема, виклали в новій редакції пункт 1.5 договору, яким його було доповнено згідно додаткової угоди № 3 від 27.06.2007 року. Відповідно до нової редакції пункту 1.5 сума цього договору станом на 27.06.2007 року становила 199 747 210,42 грн., включаючи вартість майна -132 786 000 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 22 131000 грн. Зазначена вартість майна є базовою для розрахунку розміру лізингових платежів. Розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, визначається відповідно до п. 3.2 цього договору. Остаточна сума цього договору визначається як загальна сума лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити у порядку, визначеному у п. 3.2 цього договору.

Також додатковою угодою № 4 від 06.11.2008 року було викладено у новій редакції пункт 3.2 договору, відповідно до якого лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у Загальному графіку лізингових платежів (додаток № 9 до цього договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цього договору, визначається за відповідною формулою. В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної ваг. майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий наступний за ним, робочий день.

Господарськими судами встановлено, що сторонами при укладенні договору фінансового лізингу № ПР/В-061352/НЮ від 25.10.2006 року та при подальшому внесенні змін до окремих умов цього договору, в тому числі шляхом укладення додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 року були належним чином погоджені умови щодо визначення ціни і варті переданого в лізинг майна, загальної суми договору та порядку визначення розміру лізингових платежів. Судами також встановлена взаємопов*язаність та узгодженість пункту 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 року положенням пункту цього договору.

Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасник господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкт господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валю-відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Як вбачається з положень пунктів 1.3, 1.5, 3.2 договору фінансового лізингу № ПР/В- 061352/НЮ від 25.10.2006 року (в чинній редакції), вартість одиниці майна, що передається в лізинг, загальна сума договору, а також зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виражені у гривнях, що свідчить про відповідність цих положень договору вимогам ст.ст.189, 198 Господарського кодексу України.

Згідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, додаткове визначення сторонами в пункті 1.3 договору грошового еквіваленту вартості одиниці майна в доларах США та закріплення в пункті 3.2 договору порядку розрахунку розмірів лізингових платежів з урахуванням їх корегування залежно від зміни офіційного курсу долару США до гривні на дату здійснення платежу, не є порушенням вимог чинного законодавства.

Що стосується посилання касатора на невідповідність положень п.3.2 договору фінансового лізингу № ПР/В-061352/НЮ від 25.10.2006 вимогам ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо неможливості визначення правової природи валютного корегування внаслідок відсутності в договорі положень про включення до лізингових платежів компенсації відсотків по кредиту, воно не приймається до уваги, оскільки господарськими судами при розгляді справи встановлено, що позивачем не доведено, що відповідне корегування являє собою компенсацію відсотків по кредиту.

З урахуванням наведеного, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу касатора, що відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.          

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову від 29.07.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №18/122-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська