Ухвала суду № 65304094, 14.03.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 663/923/16-ц Головуючий в І інстанції: Ведмідська Н.І.

Номер провадження: №22-ц/791/338/17 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визначення частки в праві власності на спадкове майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом та з урахуванням уточнень просив:

---визнати, що частка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, в праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та в праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку площею 0,0699 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, становить 1/2 ;

--- визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0699 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1, кадастровий номер ділянки НОМЕР_1.

Позов обґрунтований наступним. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (батько позивачки ОСОБА_4), протягом встановленого строку позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Її брат ОСОБА_3 (син померлого) звернувся із заявою про відмову від спадщини на її користь. Однак, у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно було відмовлено, оскільки воно придбано ним в шлюбі з ОСОБА_2, право власності на будинок зареєстровано на останню, тоді як частка у праві власності спадкодавця не виділена. Крім того, у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Також зазначено, що померлий ОСОБА_6 був приватним підприємцем, мав дохід, також у власності мав дві квартири в м.Миколаєві (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3), які продав відповідно 27.10.2003 та 05.10.2005 року, а виручені кошти пішли на купівлю спірного будинку. Відповідачкою ОСОБА_2 не доведено, що спірний будинок куплений лише за її власні кошти.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що вона особисто придбала вказаний будинок за власні кошти, також вказала, що її чоловік ОСОБА_6, за час їх спільного проживання, сплачував аліменти, а його діти жодного разу не відвідали батька.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2016 року позов задоволено частково, визначено, що частка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, в праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та в праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку площею 0,0699га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель за цією ж адресою становить 1/2; визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку в праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0699га для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських будівель.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що перед купівлею 23.11.2005 року нею спірного будинку дійсно її чоловік ОСОБА_6 продав свою власну квартиру АДРЕСА_3. Однак виручені кошти пішли на покриття отриманої у 2005 році ним раніше у свого знайомого позики для купівлі автомобіля, на спірну квартиру вказані кошти не витрачалась навіть частково. У свою чергу вказана квартира №15 була куплена ОСОБА_6 на кошти, отримані від продажу попередньої квартири АДРЕСА_2, а остання - від продажу попередньої квартири АДРЕСА_4. Крім того, заявниця вважає, що позивачка не надала жодного доказу, який би свідчив про те, що вказаний житловий будинок було придбано за власні кошти ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

ОСОБА_6, який є батьком ОСОБА_4 (а.с.11 т.1) та ОСОБА_3 (визнається сторонами), помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10,12, 124, 126 т.1).

Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу від 19.09.2000 року, ОСОБА_6 розірвав 01.08.2000 року шлюб із ОСОБА_7 (яка є матір'ю позивачки та її брата ОСОБА_3) (а.с.14, 11 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ОСОБА_6 одружився 19.05.2001 року із відповідачкою ОСОБА_2 (а.с.13 т.1). Під час шлюбу у подружжя народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 дочка ОСОБА_3 (а.с.127 т.1).

Згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2005 року ОСОБА_2 купила жилий будинок АДРЕСА_1. Будинок придбано за 23910грн. (а.с.15, 16, 41, 92, 93, 117 т.1). Пункт 21 Договору купівлі-продажу зазначає, що він укладений за згодою чоловіка відповідачки - ОСОБА_6

Згідно розпорядження міського голови м.Скадовська від 19.02.2016 року № 19-р «Про перейменування топонімів міста Скадовська» назву АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1 (а.с.18 т.1).

Після придбання будинку відповідачка ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку яка виділена для обслуговування будинку та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0699га (а.с.125 т.1).

Позивачка ОСОБА_4 та її брат ОСОБА_3 у встановлений строк звернулися із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно позивачці відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.17 т.1). ОСОБА_3 відмовився від спадщини на користь сестри ОСОБА_4 (а.с.169-170, 171, 182 т.1).

Як вбачається із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_5 (а.с.91 т.1).

06.06.2002 року спадкодавець продав квартиру АДРЕСА_4 за 2000грн., яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.1994 року (а.с.260, 261 т.1).

07.06.2002 року спадкодавець придбав квартиру АДРЕСА_2 за 2000грн., яку продав 27.10.2003 року за 11 608грн. (а.с.263, а.с.262 т.1).

22.08.2003 року спадкодавець купив квартиру АДРЕСА_3 за 4559грн. яку продав 05.10.2005 року за 2912 грн. (а.с.265, а.с.264 т.1).

Відповідачка не оспорює, що прізвище її чоловіка зазначено з помилкою в написанні букви «і» замість «и». До того ж, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень, свідчить про виправлення в написанні прізвища «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6» (а.с.216 т.1).

Про внесення змін до написання прізвища спадкодавця зазначено в листі Миколаївського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану від 10.08.2016 року та лист Центрального районного відділу ДМС в м. Миколаїв.(а.с.249, 215 т.1).

За відповіддю ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва ГУ ДФС у Миколаївській області відповідачка зареєстрована приватним підприємцем з 14.05.2003 року до 04.10.2005 року; обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал з 01.04.2004р по 30.06.2005р склав 158138,00грн. (а.с.61, 150 т.2).

Також, за відповіддю ДПІ у Центральному районі м.Миколаїва ГУ ДФС у Миколаївській області на запит апеляційного суду, долученої при апеляційному розгляді справи, померлий ОСОБА_6 був зареєстрований приватним підприємцем з 04.04.2001 року по 20.09.2005 року; за період з 01.01.2004р по 31.03.2004р чистий дохід становив 25000грн.; обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал склав: з 01.04.2004р по 31.12.2004р - 284656,00грн.; з 01.01.2005р по 30.06.2005р - 242025,00грн.

Отже до придбання будинку подружжя займалося підприємницькою діяльністю; у 2004-2005рр ОСОБА_6 отримав дохід в 3 рази більший, ніж відповідачка ОСОБА_4

Даних щодо розміру інших доходів кожного з подружжя або його відсутності за вказаний час судові не надано.

Аналіз ст.ст.57, 60 СК України дає підстави вважати, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі №6-801 цс16 та інших постановах.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що, задовольняючи позов частково, суд, давши належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі ст.70 СК України дійшов до правильного висновку, про те, що: частка ОСОБА_6 у праві спільної власності на вказаний спірний будинок становить 1/2.

На думку колегії суддів у справі належними доказами доведено, що джерелом набуття спірного будинку були спільні сумісні кошти та спільна праця подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 Зокрема, належні йому дві квартири в м.Миколаєві (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3) спадкодавець ОСОБА_6 продав перед купівлею спірного будинку (відповідно 27.10.2003 року та 05.10.2005 року), отримавши за них кошти в загальному розмірі 14520,00грн., що становить навіть більше, ніж 1/2 частка спірного будинку, який подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 купили 23.11.2005 року за 23910,00грн.

Отже, заявницею зі свого боку не спростовано зазначеного факту та не доведено належними доказами купівлю спірного будинку лише за її особисті кошти.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, діти та дружина спадкоємця відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Крім того, згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї. До того ж, відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків передбачених ст.1273 ЦК України, тобто випадків коли вона відмовилась від спадщини.

Так, у копії свідоцтва про смерть вказано, спадкодавець помер в м.Скадовську, відповідачка на час смерті проживала з ним, від спадщини не відмовилась, а тому її слід вважати такою, що фактично прийняла спадщину в розмірі 1/8 частини в праві власності на будинок.

Крім того, слід вважати такою, що прийняла спадщину малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у силу ч.4 ст.1269 ЦК України (а.с.127 т.1).

Таким чином, задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що право на спадкування 1/2 частини в праві спільної часткової власності подружжя на будинок після смерті ОСОБА_6 у рівних частках по 1/8 кожний, мають чотири особи: позивачка, її брат, відповідачка та її спільна з ОСОБА_6 неповнолітня дочка ОСОБА_3

У зв'язку із тим, що ОСОБА_3 (син спадкодавця) відмовився від спадщини на користь ОСОБА_4, то його частку має успадкувати позивачка.

Суд першої інстанції вірно визначив, що розмір частки на яку можна визнати за позивачкою ОСОБА_4 у праві власності на будинок становить 1/4, а не 1/2 як вона просить.

При цьому слід враховувати, що п.18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», визначено, що якщо на приватизованій ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, яка є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу такого будинку, будівлі, споруди між подружжям і виділення конкретної його частини до особи, яка не має права власності або користування земельною ділянкою, до неї переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статті 120 Земельного кодексу (ЗК) України, та статтею 377 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Таким чином, якщо у подружжя виникла спільна сумісна власність, тобто право другого з подружжя на частину будинку, то у зв'язку з тим, що для обслуговування цього будинку необхідна земельна ділянка, у особи за якою визнається право власності на частину будинку, в такій же частці виникає і право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку (постанова Верховного Суду України від 11 червня 2012 року в справі № 6-66цс11).

Отже, враховуючи, що будинок є спільним майном подружжя ОСОБА_4, 1/2 частка у праві спільної часткової власності на будинок належала спадкодавцю, у зв'язку з чим право на 1/4 частку у праві спільної часткової власності на будинок визнається за позивачкою ОСОБА_4, беручи до уваги, що для обслуговування частини будинку необхідна земельна ділянка, за позивачкою слід визнати право спільної часткової власності на 1/4 частину земельної ділянки для обслуговування цього будинку.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та є такі, що висновки суду не спростовують. Зокрема, посилання заявниці на недоведення позивачкою витрачення спадкодавцем своїх власних коштів на спірний будинок з продажу належних йому квартир (оскільки, як вказує заявниця, кожна квартира купувалась за кошти проданої попередньої квартири, а виручені від продажу останньої квартири кошти спадкодавець віддав як позику) не приймається до уваги, оскільки не підтверджене належними доказами та спростовано наявними у справі доказами, зокрема, тим, що наявна у справі довіреність (а.с.154 т.2) спростовує пояснення заявниці про купівлю спадкодавцем автомобіля. Як вказувалось вище, належні йому дві квартири в м.Миколаєві (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3) спадкодавець ОСОБА_6 продав перед купівлею спірного будинку (відповідно 27.10.2003 року та 05.10.2005 року), отримавши за них кошти в загальному розмірі 14520,00грн., що становить навіть більше, ніж 1/2 частка спірного будинку, який подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 купили 23.11.2005 року за 23910,00грн. І жодним чином не підтверджується посилання заявниці про те, що наступну квартиру ОСОБА_6 купував за кошти, виручені від продажу попередньої. При цьому колегія суддів враховує те, що квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6 продав 27.10.2003р, тобто вже після купівлі 22.08.2003р квартири АДРЕСА_3. Посилання ОСОБА_2 на недоведеність позивачкою того факту, що спірний житловий будинок було придбано також/у тому числі за власні кошти ОСОБА_6, також слід залишити поза увагою, оскільки спростовуються дослідженими доказами, зокрема, як зазначено вище, договорами купівлі-продажу належних спадкодавцю 2-х квартир в м.Миколаєві (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3), які передували купівлі спірного будинку.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська