Постанова № 6529963, 10.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.08.2009 р.           11:02           № 2а-758/09/2670

За позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Астол Укр Софт»

Проскасування державної реєстрації,

Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Голод В.С.

Представники:

Від позивача Стаценко-Сургучова І.С.

Від відповідачане прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 10.08.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 14.08.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування державної реєстрації юридичної особи відповідача, що відбулась внаслідок недійсного з 10.01.2008 правочину, а також у якості платника податку на додану вартість з 14.01.2008.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-758/09/2670 в частині позовних вимог про припинення державної реєстрації відповідача, в іншій частині було відмовлено у відповідності до ст. 109 КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що створення юридичної особи відповідача відбулося за відсутності волі засновника та волевиявлення на затвердження статуту з метою створення юридичної особи та заняття підприємницькою діяльністю, крім того, ТОВ «Астол Укр Софт»за визначеною в установчих документах адресою не знаходиться.

Відповідач в судові засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату час і місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астол Укр Софт»(надалі –відповідач), зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.01.2008, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 35646008, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними у справі копіями свідоцтв про державну реєстрацію та про реєстрацію платника ПДВ, довідки про взяття на облік платника податків та витягом ЄДРПОУ.

Засновником (учасником) та керівником відповідача згідно протоколу №1 від 08.01.2008, статуту товариства та даних ЄДРПОУ значиться Пукалюк Сергій Миколайович.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено та зафіксовано актом від 26.12.2008 факт незнаходження відповідача за вказаним у статуті місцезнаходженням.

Також, працівниками податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було встановлено на підставі відібраних у Пукалюка С.М. пояснень від 18.11.2008, що особа, яка вказана як засновник підприємства не має відношення до діяльності вищезазначеного підприємства, оскільки на початку 2008 року він за обіцянку винагороди за допомогою незнайомої йому жінки підписав та завірив у нотаріуса установчі документи та інші документи, зміст яких не пам’ятає. Підприємство на облік не ставив, розрахункові рахунки в банку не відкривав, податкову звітність не подавав, штампи та печатки не виготовляв.

Таким чином, затвердження установчих документів та державна реєстрація відповідача у якості «фіктивної»юридичної особи розцінені позивачем як вчинення правочину, який, на його думку, є нікчемним, оскільки засновник ТОВ «Астол Укр Софт»Пукалюк С.М. вчиняв їх не маючи наміру створення правових наслідків, котрі ними б обумовлювалися. У зв’язку з цим на підставі ст. 215 ЦК України визнання в судовому порядку недійсності такого правочину не вимагається, а державна реєстрація юридичної особи відповідача підлягає припиненню за цієї підстави, а також у зв’язку із незнаходженням відповідача за вказаним у статуті місцезнаходженням.

Порядок реєстрації та ліквідації юридичної особи регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності».

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності»підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: -          визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

-          провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

-          невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

-          неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

-          наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Виключний перелік підстав для припинення юридичної особи регламентує обов’язковість дослідження судом наявності саме тих обставин, що встановлені наведеною статтею.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, на які позивач посилається як на підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації відповідача, суд приходить до висновку, що жодна з них законом не встановлена.

Як свідчить наявний у справі витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформація щодо відсутності юридичної особи (відповідача) за вказаним її місцезнаходженням у ньому не значиться, у зв’язку з чим у суду відсутні законні підстави для припинення державної реєстрації відповідача через незнаходження відповідача за вказаним у статуті місцезнаходженням, встановлене лише актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 26.12.2008.

Стосовно факту неподання протягом року відповідачем органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону позивач в засіданні суду відзначив про відсутність такої інформації.

Питання невідповідності мінімального розміру статутного фонду юридичної особи (відповідача) вимогам закону позивачем та провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом не доводяться у даній справі.

Щодо останньої підстави визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, судом відзначається наступне.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В силу п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам державної податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно зі ст. 239 Господарського кодексу України до таких санкцій, що можуть застосовуватись органами державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, віднесено, зокрема, скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання.

Відповідно ч. 2 до ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності»оцінку таких фактів здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, який здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Отже, уповноважений наведеним законом орган має право визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, або на підставі власного рішення, або рішення суду.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги посилання позивача як на підставу для задоволення вимоги про скасування юридичної особи, що затвердження установчих документів та державна реєстрація відповідача у якості юридичної особи вчиненні шляхом здійснення нікчемного правочину, оскільки, а ні судом, а ні спеціально уповноваженим органом такого рішення не приймалось.

Зокрема, слід зауважити, що вирішення питання щодо невідповідності установчих документів підприємства вимогам діючого законодавства повинно вирішуватись в судовому або позасудовому порядку саме з суб’єктом владних повноважень, уповноваженим Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності», тобто державним реєстратором, а не з відповідачем, і повинно передувати розгляду позовних вимог про скасування державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки у суду відсутні законні підстави, передбачені законодавством України для скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     П.В. Вовк