Постанова № 6529920, 09.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.09.2009 р.                     № 2а-6332/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Арекс-КТМ»

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптцентрторгсервіс-КМ»

провизнання нечинними податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009 та першу податкову вимогу №1/1471 від 22.05.2009 року, прийняті ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовував їх тим, що на думку позивача, відповідач в акті перевірки №1300/23-621-32849649 від 21.04.2008 (далі —Акт перевірки) дійшов помилкового висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з березня по червень 2008 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Арекс-КТМ»та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»на загальну суму 8 106 582 грн. На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009 року, винесене на підставі даного акту є незаконним та підлягає визнанню нечинним в повному обсязі.

Позовні вимоги щодо визнання нечинною в повному обсязі першої податкової вимоги №1/1471 від 22.05.2009 обґрунтовані тим, що відповідачем було незаконно винесено податкову вимогу за неузгодженим податковим зобов’язанням, оскільки податкове повідомлення-рішення не було направлено на адресу позивача, як того вимагають норми пункту 4.6. розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 р.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що на підставі направлення № 289 від 27.02.2009р. було проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., за наслідками якої було складено Акт перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009 по податку на додану вартість на загальну суму 12159 873 грн. В висновку Акту перевірки вказується на заниження податку на додану вартість на суму 8’106’582 грн. у зв’язку з порушенням підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Податковим повідомленням-рішенням №0000412320/0 від 06.05.2009 визначено суму податкових зобов’язань в розмірі 8106582 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4053291 грн., на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вимоги позивача щодо визнання нечинною в повному обсязі першої податкової вимоги №1/1471 від 22.05.2009, відповідач також не визнав та зазначив, що на підставі відмітки пошти на конверті про неврученні та повернення конверту з актом за адресою позивача, було складено акт про розміщення податкового повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009 року на дошці оголошень 07.05.2009 року та розміщено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009 року №0000412320/0. Таким чином, воно вважається надісланим позивачу, згідно пункту 4.6. розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення № 289 від 27.02.2009 відповідачем з 27.02.2009 до 10.04.2009 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівництво та інвестиції»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 до 30.09.2008.

За результатами проведеної перевірки 21.04.2008 було складено Акт перевірки, яким встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 8106582 грн. внаслідок порушення пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

06.05.2009 на підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000412320/0, яким позивачу визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 8106582 грн., а також штрафних (фінансових) санкціях у розмірі 4053291 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 п. 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №326 від 11.06.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 за №803/9402документальна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків проводиться за місцезнаходженням суб'єкта підприємництва та/або за місцем здійснення підприємницької діяльності, щодо якого проводиться така перевірка.

Водночас, у попередньому судовому засіданні представник відповідача ГДПРІ відділу проведення особливо важливих перевірок управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дніпровському районі міста Києва В.В.Хоміцький, який безпосередньо проводив перевірку позивача, пояснив, що фактично на перевірку він не виходив у зв’язку з неможливістю проведення перевірки з огляду на відсутність позивача за місцем реєстрації (Акт № 12/23-622 від 11.03.2009) та відмову підприємства надати витребувані документи та допустити до проведення перевірки (Акт №11/23-623 від 10.04.2009).

Проте судом встановлено, що у відповідь на звернення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва з вимогами про надання документів (листи №3612/10/23-611 від 20.03.2009, №4763/10/23-611 від 03.04.2009) позивач повідомив про відсутність можливості надання відповідних документів з огляду на їх виїмку податковою міліцією (лист № 26/03/09 від 26.03.2009), а після повернення документів повідомив про це відповідача та запропонував з’явився за адресою фактичного місцезнаходження (лист від 07.04.2009).

Крім того, на підставі зазначеного направлення № 289 від 27.02.2009 працівниками відповідача було проведено ряд інших планових виїзних перевірок позивача: з 27.02.2009 по 15.04.2009 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення бюджету сум податку з власників транспортних засобів та дотримання порядку справляння, повноти та своєчасності внесення до бюджету державного мита (довідка № 143 від 15.04.2009); з 30.03.2009 по 10.04.2009 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб (довідка № 73 від 13.04.2009); з 30.03.2009 по 07.04.2009 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум місцевих, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів (довідка № 67 від 07.04.2009).

За таких умов, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача про неможливість проведення перевірки позивача у зв’язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації та відмовою надати необхідні документи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абз. 1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»було укладено договір підряду № 05/010 від 05.01.2008, за яким ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»зобов’язалось виконати будівельні, ремонтні, монтажі та інші роботи (послуги) відповідно до замовлення чи проектно-кошторисної документації, а позивач зобов’язувався надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи в строк та оплатити їх. Анлогічні за змістом договори за № 29к від 27.01.2007 та № 93 від 15.05.2007 були укладені також між позивачем та ТОВ «Арекс-КТМ».

Роботи на підставі вказаних договорів виконані ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»та ТОВ «Арекс-КТМ»у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому виконаних підрядних робіт. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача видно, що останній зазначені роботи оплатив повністю.

Всі суми, віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідні суми ПДВ позивачем сплачені в вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, а також виписками з банківського рахунку позивача.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для донарахування відповідачем податку на додану вартість стала встановлена ним нікчемність договорів між позивачем та ТОВ «Арекс-КТМ», ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ», а також виписаних на їх підставі податкових накладних у зв’язку з тим, що вказані документи підписані невідомими особами. Зазначені факти підтверджувались поясненнями фізичних осіб Яковенка А.В. (директора і головного бухгалтера ТОВ «Арекс-КТМ») та Макухи О.М. (головного бухгалтера ТОВ «Арекс-КТМ»), а також РябенкоІ.А. (засновника ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ») та Колосова Ю.В. (директора і головного бухгалтера ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»), з яких випливає, що ці особи не мали відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності зазначеними товариствами.

Як вбачається з наданих відповідачем копій пояснень фізичних осіб-засновників та керівників ТОВ«Арекс –КТМ»та ТОВ«Оптцентрсервіс –КМ», вони були відібрані в порядку п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію». З огляду на те, що зазначені пояснення були відібрані поза процесуальною формою, не підтверджені відповідними кримінально-процесуальними та адміністративно-процесуальними засобами доказування, суд приходить до висновку, що пояснення ЯковенкаА.В. від 03.02.2009, Макухи О.М. від 24.02.2009, Рябенко І.А. від 20.02.2009, Колосова Ю.В. від 20.02.2009 не є належними доказами факту підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ТОВ «Арекс-КТМ» та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ» неналежними особами, в розумінні ч. 1 ст. 70 КАС України. Жодних інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ТОВ «Арекс-КТМ» та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ» неналежними особами, відповідачем не надано.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 15 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів підряду та актів прийому виконаних підрядних робіт, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання договорів підряду, актів прийому виконаних підрядних робіт та податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ«Арекс-КТМ»та ТОВ«Оптцентрторгсервіс-КМ», недійсними у судовому порядку.

Недійсність податкової накладної, підписаної неналежною особою, встановлена не законом, а відомчим підзаконним нормативно-правовим актом, а саме п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з даними офіційного сайту ДПА України свідоцтва про реєстрацію ТОВ«Арекс-КТМ»та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»як платників податку на додану вартість було анульовано 21.07.2009 року. Таким чином, враховуючи, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Арекс-КТМ»та ТОВ «Оптцентрторгсервіс-КМ»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

З наданих до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент розгляду справи, а також на момент підписання спірних договорів підряду, актів прийому виконаних підрядних робіт та податкових накладних, юридичні особи ТОВ«Арекс-КТМ»та ТОВ«Оптцентрторгсервіс-КМ»не припинені, їх установчі документи недійсними не визнані та не оспорені в судовому порядку, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювались факти фіктивного підприємництва, які охоплюються ст. 205 КК України, відповідачем не надано, керівниками вказаних підприємств значаться ЯковенкоА.В. і КолосовЮ.В. відповідно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі взаємовідносин з ТОВ«Арекс-КТМ»та ТОВ«Оптцентрторгсервіс-КМ»є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованим, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009 про донарахування позивачу сум по податку на додану вартість —неправомірним.

У зв’язку з цим безпідставною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, є оспорювана перша податкова вимога № 1/1471 від 22.05.2009.

Крім того, відповідно до змісту п. 6.1. Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.

Як видно з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 було винесене 06.05.2009, а вже 07.05.2009 було складено акт № 2/23-621 про розміщення зазначеного податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень на підставі відмітки пошти про повернення конверту з Актом перевірки. З урахуванням того, що відповідач не надав жодних доказів надсилання податкового повідомлення-рішення №0000412320/0, суд приходить до висновку про порушення процедури винесення повідомлення-рішення № 0000412320/0.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009 та першої податкової вимоги № 1/1471 від 22.05.2009.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000412320/0 від 06.05.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

3. Визнати нечинною першу податкову вимогу № 1/1471 від 22.05.2009, прийняту Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»(02125, м. Київ, просп. Алішера Навої, 76) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко