Постанова № 6529760, 14.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" жовтня 2009 р.                                                                       № 2а- 37592/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Зінченко А.В.

Суддів-Спірідонова М.О.,Перцової Т.С.

при секретарях Свиргун О.О., Король Д.О.,

за участі представників сторін:

позивача-Волошина Д.А.,відповідача-Халіної Н.М.,

ІІІ-особи ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"-Коваленка О.Д.,Пилипчака П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Плюс" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з участю третіх осіб ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції, Відкритого акціонерного товариства "Агроекспорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" про скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Консалтинг Плюс», звернувся до суду з позовом, в якому прохав суд після зміни позовних вимог визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо звернення стягнення та накладенню арешту на нерухоме майно –комплекс будівель, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, буд. 1б; нерухоме майно –нежитлова будівля, адміністративна будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 40/1; нерухоме майно –нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; об’єкт незавершеного будівництва готовністю 73%, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7, визнати неправомірними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якими було накладено арешт та оголошено заборону на відчуження нерухомого майна ТОВ «Консалтинг Плюс»; визнати неправомірними та скасувати акти опису майна боржника.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що 12 серпня 2008 року Господарським судом Харківської області постановою по справі №Б-39/69-08 було визнано банкрутом ТОВ «Консалтинг Плюс»(код ЄДРПОУ 33119429). Ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Долича О.В.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вказаною постановою скасовані всі арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Накладення нових арештів або обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно – комплекс будівель, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, буд. 1б; нерухоме майно –нежитлова будівля, адміністративна будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 40/1; нерухоме майно – нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; об’єкт незавершеного будівництва готовністю 73%, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7. Дані обставини підтверджуються рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській Організації «Український правовий союз»від 13.05.2008 року у справі № 61/12, № 60/6 яким ТОВ «Консалтинг Плюс»було визнано власником цього нерухомого майна. Це майно включено до ліквідаційної маси ТОВ «Консалтинг Плюс».

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольф Олександр Леонідович при складанні актів опису майна та накладення арештів на майно не дослідив питання зміни власника Нерухомого майна, що стались з часу набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 11/381/05 від 07 лютого 2006 року (на підставі якого було видано наказ та порушено виконавче провадження), адже боржник за виконавчими документами –ВАТ «Агроекспорт»не є власником нерухомого майна.

Тобто державний виконавець, склавши акти опису нерухомого майна та наклавши арешти на це майно порушив законодавство України, а саме: ст. 6, 40 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2., 5.10.3. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 та Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також постанову Господарського суду Харківської області від 12.08.2008 року по справі № Б-39/69-08.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що на даний час ТОВ «Консалтинг Плюс»не є власником описаного майна, але накладення арешту на дане майно все одно порушує права та інтереси позивача..

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, відповідно до наданих письмових заперечень. Зазначає, що виконавче провадження було відкрито на підставі наказу господарського суду Миколаївської області, дії по його виконання відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження в Україні», жодних порушень законодавства з боку відповідача не було, а тому не має жодних підстав для задоволення позову.

Третя особа ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції проти позову заперечує вважає, що дії виконавця відповідали вимогам чинного законодавства, оскільки здійснювались відповідно до наказу господарського суду Миколаївської області. Також зазначили, що статтею 23 Закону України «Про іпотеку»прямо передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна інотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Крім того відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу»застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Таким чином, виходячи із наведених положень чинного законодавства представник третьої особи вважає, що ТОВ «Консалтинг Плюс»по відношенню до банку є нічим іншим, як боржником.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Агроекспорт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт»в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважає за можливе розгляд та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом в судовому засіданні встановлено, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольф Олександр Леонідович відкрив виконавче провадження по зверненню стягнення на наступне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, 1 б; м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; м. Миколаїв вул. Нікольська, 40/1.

Виконавче провадження відкрито на підставі наказу господарського суду Миколаївської області №11/381/05 від 18.04.2006 року, виданого на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2006 року у справі №11/381/05.

Зазначеним рішенням господарського суду звернуто стягнення на нерухоме майно ВАТ «Агроекспорт»(код ЄДРПОУ 25376829), тодішнього власника та заставодавця цього нерухомого майна, на користь іпотекодержателя - АППБ «Аваль».

Також виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольф Олександром Леонідовичем своїми постановами від 08.12.2008 року та 26 січня 2009 року було накладено арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; м. Миколаїв вул. Нікольська, 40/1; : Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, 1 б; Миколаївська обл., Миколаївський р., с. Шостакове, вул. Елеваторна, буд. 1; Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, буд. 89; Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Карла Маркса, буд 57.

З моменту винесення рішення господарського суду Миколаївської області від 07.02.2006 року у справі №11/381/05 та видачі наказу на його виконання №11/381/05 від 18.04.2006 року, право власності на вищезазначене нерухоме майно неодноразово переходило від ВАТ «Агроекспорт»до інших осіб. Станом на момент винесення виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вольфом Олександром Леонідовичем оскаржуваних постанов власником цього нерухомого майна був ТОВ «Консалтинг Плюс», який не є учасником виконавчого провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи позивач, ТОВ «Консалтинг Плюс», набув права власності на нерухоме майно на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 13.05.2008 року у справі № 61/12, рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 13.05.2008 року у справі № 61/10 та рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»від 13.05.2008 року у справі № 60/6. Право власності Позивача не нерухоме майно зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку, що підтверджується витягами Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 28.07.2008 року № 19683458, Комунального підприємства Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації від 14.10.2008 року № 20575899, Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25.07.2008 року № 19663311, Комунального підприємства Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації від 06.04.2009 року № 22393425, Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.03.2009 року № 22038828, Комунального підприємства Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації від 04.09.2009 року № 20118932.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у Позивача права власності на Нерухоме майно на момент винесення оскаржуваних постанов та накладення на нього арештів.

Крім того, судом встановлено, що 12 серпня 2008 року Господарським судом Харківської області постановою по справі №Б-39/69-08 було визнано банкрутом ТОВ «Консалтинг Плюс»(код ЄДРПОУ 33119429). Ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Долича О.В.

Під час розгляду справи Харківським окружним адміністративним судом, на момент винесення даної постанови нерухоме майно було відчужене ліквідатором ТОВ «Консалтинг Плюс»Доличем О.В. в порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на користь ТОВ «Юкреін Бізнес Солюшнз». Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

А згідно ч. 4 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» здійснювати виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу про звернення стягнення на майно боржника виконавець має право виключно після одержання документального підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна.

Відповідачем, відповідно до його письмових заперечень, дана інформація перед накладенням арешту на нерухоме майно позивача не була витребувана у відповідних установ.

А відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Також згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, протягом його дії забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що до складу ліквідаційної маси включаються: усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. При цьому, вказана норма не містить винятків щодо не включення в ліквідаційну масу заставного майна.

Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Окрім того, в постанові господарського суду Харківської області від 12.08.2008 року по справі №Б-39/69-08 про визнання ТОВ «Консалтинг Плюс»банкрутом зазначено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Тобто, накладення нових арештів на майно банкрута, в тому числі і на Нерухоме майно, заборонено. Аналогічна заборона закріплена і в ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, державний виконавець наклавши арешт на майно позивача грубо порушив як норми Законів України «Про виконавче провадження»та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і постанову господарського суду Харківської області від 12.08.2008 року по справі №Б-39/69-08.

В силу положень ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»та ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у випадку порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що примусове звернення стягнення на нерухоме майно та накладення арештів на підставі наказу господарського суду Миколаївської області №11/381/05 від 18.04.2006 року за відсутності у боржника згідно наказу - ВАТ «Агроекспорт»права власності на стягуване в примусовому порядку нерухоме майно, а також за умови включення нерухомого майна до ліквідаційної маси, суперечить положенням чинного законодавства України.

Суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо скасування постанов Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якими було накладено арешт та оголошено заборону на відчуження нерухомого майна ТОВ «Консалтинг Плюс»та визнання неправомірними та скасування актів опису майна боржника, оскільки на момент винесення даної постанови судом позивач не є власником Нерухомого майна на яке накладено арешт, а тому його права Відповідачем в даний час не порушуються постановами та актами опису арешту майна Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Посилання відповідача на застосування судом строків позовної давності не може бути взято до уваги судом, так як позивач не є учасником виконавчого провадження, а тому дізнався про оскаржувані постанови та дії відповідача в значно пізніший строк ніж їх було винесено. А тому у суду не має обґрунтованих підстав вважати, що позивачем було без належних підстав порушено строки встановлені ст. 181 КАС України.

Тобто суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Плюс»до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування рішення –задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо звернення стягнення на нерухоме майно –комплекс будівель, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, буд. 1б; нерухоме майно –нежитлова будівля, адміністративна будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 40/1; нерухоме майно –нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; об’єкт незавершеного будівництва готовністю 73%, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7, згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.06.2008 року ВП №8015377.

Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення арешту на нерухоме майно –комплекс будівель, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, буд. 1б; нерухоме майно –нежитлова будівля, адміністративна будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 40/1; нерухоме майно –нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; об’єкт незавершеного будівництва готовністю 73%, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 7; Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Карла Маркса, буд 57; Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, буд. 89; Миколаївська обл., Миколаївський р., с. Шостакове, вул. Елеваторна, буд. 1.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 19 жовтня 2009 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді Т.С.Перцова

М.О.Спірідонов