Рішення № 65294506, 09.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1540/15-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.Провадження № 22-ц/780/1246/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 09.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що згідно з кредитним договором № 515/П/РП/2007-840 від 20 грудня 2007 року відповідачу ОСОБА_3 на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності позивачем надано грошові кошти (кредит) в доларах США з метою придбання нерухомого майна в сумі 35455 дол. США строком до 19 грудня 2029 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 15,49% річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 20 грудня 2007 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній, як поручитель, зобов»язався відповідати перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник ОСОБА_3

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, натомість відповідач ОСОБА_3 порушила покладені на неї зобовязання в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість, розмір якої станом на 13.10.2014 року становить 46463 дол. США 28 центів, що за курсом Національного банку становить 601833 грн. 37 коп., та складається з непогашеного кредиту в розмірі 34866 дол. США 04 центи, що за курсом НБУ становить 451615 грн. 70 коп., несплачених відсотків в розмірі 7055 дол. США 39 центів, що за курсом НБУ становить 91387 грн. 63 коп., несплаченої пені за прострочення виконання зобов»язання в розмірі 3545 дол. США 50 центів, що за курсом НБУ становить 45924 грн. 44 коп., та несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу в розмірі 996 дол. США 35 центів, що за курсом НБУ становить 12905 грн. 60 коп.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погасили, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з них в солідарному порядку вищевказаної заборгованості та понесених по справі судових витрат.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 515/П/РП/2007-840, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти (кредит) в доларах США з метою придбання нерухомого майна на суму 35455 дол. США строком до 19 грудня 2029 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 15,49% на рік (а.с.10-15). Кредит було отримано відповідачем 20 грудня 2007 року, що підтверджується меморіальним ордером від 20.12.2007 року (а.с.9).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 її зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній, як поручитель, зобов»язався відповідати перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник ОСОБА_3

Також встановлено, що позивач свої обов»язки виконав належним чином, натомість відповідач неналежним чином виконувала обов»язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість, розмір якої станом на 13.10.2014 року становить 46463 дол. США 28 центів, що за курсом Національного банку становить 601833 грн. 37 коп., та складається з непогашеного кредиту в розмірі 34866 дол. США 04 центи, що за курсом НБУ становить 451615 грн. 70 коп., несплачених відсотків в розмірі 7055 дол. США 39 центів, що за курсом НБУ становить 91387 грн. 63 коп., несплаченої пені за прострочення виконання зобов»язання в розмірі 3545 дол. США 50 центів, що за курсом НБУ становить 45924 грн. 44 коп., та несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу в розмірі 996 дол. США 35 центів, що за курсом НБУ становить 12905 грн. 60 коп. Розмір заборгованості та розмір її складових підтверджується наявними в справі письмовими доказами, неспростованими відповідачами.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача ОСОБА_3 стягуються кошти в примусовому порядку виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса, а згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме правопорушення.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи, дійсно вбачається, що 16 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_3, передану нею в іпотеку ПАТ КБ «Надра» за іпотечним договором від 20 грудня 2007 року, з метою задоволення вимог стягувача ПАТ КБ «Надра» на загальну суму 580572,15 грн. (а.с.96).

22 травня 2015 року на підставі виконавчого напису нотаріуса від 16 вересня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження (а.с.98).

Разом з тим, висновок суду про те, що за даних обставин відповідач ОСОБА_3, враховуючи вимоги ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості, піддається подвійній юридичній відповідальності є помилковим, що вбачається з наступного.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки надається іпотекодержателю. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений в позові. При цьому здійснення особою права на захист не ставиться в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов»язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов»язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійне стягнення за основним зобов»язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов»язанням відсутня.

Крім того, наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов»язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з позовною вимогою про стягнення заборгованості, суд має з»ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року виконавчий напис від 16 вересня 2014 року був визнаний таким, що не підлягає виконанню (а.с.194-201).

Враховуючи викладене, висновок суду про відмову в позові з підстав наявності виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого з відповідача, як боржника, проводяться відповідні відрахування в примусовому порядку виконавчою службою, є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «Надра», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ч. 2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами, неспростованими відповідачами, підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору та договору поруки, а також факт існування за кредитним договором заборгованості внаслідок неналежного виконання боржником своїх обовязків, вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості з відповідача ОСОБА_3, як позичальника, та відповідача ОСОБА_4, як поручителя, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду про відмову в позові скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Оскільки позов задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача ПАТ КБ «Надра» підлягають стягненню понесені останнім по справі судові витрати на суму 7673 грн. 40 коп., по 3 836 грн. 70 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року в розмірі 46463 дол. США 28 центів, що за курсом Національного банку становить 601833 грн. 37 коп., та складається з непогашеного кредиту в розмірі 34866 дол. США 04 центи, що за курсом становить 451615 грн. 70 коп., несплачених відсотків в розмірі 7055 дол. США 39 центів, що за курсом становить 91387 грн. 63 коп., несплаченої пені за прострочення виконання зобов»язання в розмірі 45924 грн. 44 коп. та несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу в розмірі 12905 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» понесені по справі судові витрати на суму 7673 грн. 40 коп., по 3 836 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: