Постанова № 65288094, 14.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р. Справа № 815/2705/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконним та скасування висновку атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліції, визнання незаконним та скасування висновку апеляційної атестаційної комісії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 про визнання незаконними та скасування наказів начальника ГУ НП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року, №206 о/с від 12 квітня 2016 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2, звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області; поновлення ОСОБА_2 на раніше займаній посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, а у випадку неможливості, зобов'язання ГУ НП в Одеській області призначити на рівнозначну посаду у Шевченківському відділенні Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУ НП в Одеській області; виплачення відповідного грошового утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення; стягнення з ГУ НП в Одеській області на користь позивача суму завданої моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень; визнання незаконним та скасування, прийнятий щодо ОСОБА_2 висновок атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області, висновок про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність від 11 березня 2016 року; визнання незаконним та скасування прийнятого Апеляційною комісією Південного регіону висновок від 25 березня 2016 року про відхилення скарги ОСОБА_2 на висновок атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області висновок від 11 березня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №8 ГУ НП в Одеській області, що оформлене протоколом ОП№15.00004596.0027446 від 11 березня 2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_2 Визнано протиправним та скасовано прийнятий Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону №1 висновок про відхилення скарги ОСОБА_2, що оформлений протоколом №15.00004892.0027446 від 25 березня 2016 року, на рішення (висновок) атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області висновок від 11 березня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, в зв'язку з тим, що воно постановлено у вказаній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з вересня 2009 року проходив службу в органах МВС України, в органах поліції з 07 листопада 2015 року.

Наказом ГУ НП в Одеській області №124 о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 07 листопада 2015 року ОСОБА_2, який мав спеціальне звання «капітан міліції», призначено інспектором Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області та присвоєно йому спеціальне звання «капітан поліції».

17 січня 2016 року працівниками патрульної служби складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №454978 відносно капітана поліції ОСОБА_2, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом, від медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим винесено постанову серії ПС2 №863924.

Наказом ГУ НП в Одеській області №76 від 18 січня 2016 року призначено проведення службового розслідування відносно позивача за вказаним фактом.

Згідно доповідної записки начальника УКЗ ГУНП в Одеській області «Про продовження терміну проведення службового розслідування» від 18 лютого 2016 року, останній просив продовжити строк проведення службового розслідування до 18 лютого 2016 року. Доповідна записка адресована начальнику, яким призначено службове розслідування та у верхньому лівому куті містить його підпис.

Наказом ГУ НП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні 17 січня 2016 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, непред'явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду, особистій недисциплінованості, нетактовній поведінці з працівниками патрульної поліції, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування, до інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, капітана поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту.

Наказ ГУ НП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області» вмотивований службовим розслідуванням, за результатами якого складено відповідний висновок.

Зі змісту висновку службового розслідування, затвердженого 29 лютого 2016 року, вбачається, що 17 січня 2016 року о 03:30 год. по вул. Софіївській в м. Одесі працівниками УПП в м. Одесі ДПП було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який, у порушення вимог п.9.2 «б» Правил дорожнього руху, здійснив поворот праворуч, при цьому не подав сигнал світловим показником повороту. Під час перевірки відповідних документів на право керування вказаним вище транспортним засобом було встановлено, що ОСОБА_2, у порушення вимог п.2.1, п.2.9 «б» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом, без відповідних документів та з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Позивача було доставлено до КУ «Одеський обласний центр психічного здоров'я» для встановлення факту вживання алкоголю та визначення ступеню алкогольного сп'яніння. При цьому позивач, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, від проходження медичного огляду в присутності двох свідків відмовився, що підтверджується висновком №000064 від 17 січня 2016 року та письмовими поясненнями лікаря ОСОБА_4 від 10 травня 2016 року. Після цього, ОСОБА_2 втік з медичного закладу.

З урахуванням наведених обставин, у висновку зазначається, що така подія є наслідком низьких моральних якостей ОСОБА_2, грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху та керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, непред'явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, втечі з місця складання адміністративних матеріалів та виявлення неповаги до патрульних поліцейських.

Вказані адміністративні правопорушення з боку позивача були зафіксовані працівниками УПП за допомогою відеокамер, зареєстрованих в «ІТ» відділу УПП в місті Одесі ДПП. Також зазначені порушення знайшли своє відображення в письмових поясненнях посадових осіб.

Також зазначено, що під час службового розслідування ОСОБА_2 проявляв нещирість та від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився.

З метою повідомлення та ознайомлення ОСОБА_2 із наказом ГУ НП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року, працівниками Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області було здійснено телефонний дзвінок, проте позивач відмовився прибути до кабінету №94 (адміністративне приміщення Приморського РВ, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 42) для ознайомлення з наказом, пояснивши, що його дружина перебуває у лікарні. В підтвердження цих обставин в матеріалах справи міститься акт від 24 березня 2016 року. Із наказом №473 від 17 березня 2016 року позивач ознайомився 07 квітня 2016 року, що підтверджується його особистим підписом на копії цього наказу.

08 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва ГУ НП в Одеській області із заявою про перегляд результату службового розслідування та скасування наказу №473 від 17 березня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції з урахуванням постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року.

11 травня 2016 року т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області затверджено висновок «Про результати розгляду скарги ОСОБА_2», в якому зазначено, що проведеною перевіркою підстав для скасування наказу №473 від 17 березня 2016 року не встановлено.

Листом від 12 травня 2016 року (вих. №9/1644) позивача повідомлено, що проведеною перевіркою підстав для скасування наказу не встановлено.

Наказом ГУ НП в Одеській області №206 о/с від 12 квітня 2016 року, на підставі наказу ГУ НП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року та подання т.в.о начальника Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 07 квітня 2016 року, капітана поліції ОСОБА_2, інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію України» звільнено зі служби з 12 квітня 2016 року за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

В матеріалах справи міститься лист Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 23 листопада 2016 року (вих. №9/6799), в якому зазначено, що в ГУ НП в Одеській області відбулись організаційно-штатні зміни та посаду інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, яку обіймав позивач, 16 листопада 2016 року скорочено.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано достатньо доказів, які дають підстави зробити висновок про те, що позивач своїми протиправними діями грубо порушив вимоги законодавства України, недотримався вимог Дисциплінарного статуту, чим завдав значної шкоди інтересам суспільства, що негативно вплинуло на імідж поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а відтак приймаючи накази №473 від 17 березня 2016 року, №206 о/с від 12 квітня 2016 року відповідач діяв у межах своїх повноважень з урахуванням всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому відсутні правові підстави для скасування останніх. Позовні вимоги щодо поновлення позивача на раніше займаній посаді, а у випадку неможливості зобов'язання призначити на рівнозначну посаду та виплати відповідного грошового утримання є похідними від позовних вимог про скасування наказів №473 від 17 березня 2016 року, №206 о/с від 12 квітня 2016 року, в зв'язку з чим суд першої інстанції також відмовив у їх задоволенні. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи позивача щодо заподіяння ГУ НП в Одеській області моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ГУНП в Одеській області моральної шкоди не були задоволені. Проте, рішення АК №8 ГУ НП в Одеській області, яке оформлене протоколом ОП№15.00004596.0027446 від 11 березня 2016 року та прийнятий Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону №1 висновок про відхилення скарги позивача, що оформлений протоколом №15.00004892.0027446 від 25 березня 2016 року на рішення (висновок) АК №8 ГУ НП в Одеській області висновок від 11 березня 2016 року суд першої інстанції визнав протиправними та необґрунтованими, в зв'язку з чим скасував їх.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За змістом п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, згідно п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12 березня 2013 року затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади став встановлений факт порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні 17 січня 2016 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, непред'явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду, особистій недисциплінованості, нетактовній певедінці з працівниками патрульної поліції, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування.

При цьому, згідно наказу ГУ Національної поліції в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області» за грубе порушення п.2.1 та п.2.5 Правил дорожнього руху працівниками патрульної служби відносно капітана поліції ОСОБА_2 були складні протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вбачається з постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, вказаною постановою встановлено, що наданий в якості доказу протокол про адміністративне правопорушення АП2 №454978 від 17 січня 2015 року не відповідає вимогам Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та законодавства, а саме:

- в порушення п.4.1 Інструкції не роз'яснені його права і обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також судом встановлено, що протокол було складено 17 січня 2016 року, а вручений ОСОБА_2 лише 19 січня 2016 року;

- в порушення п.4.2 Інструкції в протоколі не вказано свідків, в присутності яких відмовився від проходження медогляду ОСОБА_2, до матеріалів справи не надано письмові пояснення цих свідків, які б свідчили про його відмову від проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан алкогольного спяніння, а також про відмову від підпису в протоколі.

Також судом у вказаній постанові встановлено порушення порядку проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію, оскільки відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2№454978 від 17 січня 2016 року інспектор поліції взагалі не запропонував ОСОБА_2 пройти на місці зупинки огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, так як про це не вказано і в протоколі.

Із матеріалів справи судом також було встановлено, що ОСОБА_2 для проведення медичного огляду на стан сп'яніння був доставлений 17 січня 2015 року працівниками поліції до медичного закладу - КУ «ООМЦПЗ», однак належно оформлений висновок вказаного закладу відповідно до Інструкції щодо перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного спяніння на день огляду 17 січня 2016 року в матеріалах справи був відсутній.

При слуханні справи суд був позбавлений можливості перевірити зазначені в протоколі та в медичному висновку щодо результатів медичного огляду обставини стосовно наявності свідків вказаних подій, так як в протоколі про адмінправопорушення не зазначені прізвища свідків та їх адреси, в присутності яких ОСОБА_2 відмовлявся від проходження медогляду, також до протоколу про адміністративне правопорушення не додані письмові пояснення свідків, які, як зазначено в протоколі, були присутні при складанні вказаного протоколу та висновку про стан алкогольного спяніння в медичному закладі КУ «ООМЦПЗ» 17 січня 2016 року.

При цьому, суд не прийняв до уваги в якості доказів по справі пояснення в якості свідка інспектора патрульної поліції ОСОБА_5, так як при огляді на стан сп'яніння водіїв поліцейські відповідно до вимог Інструкції не можуть бути свідками.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належним чином отриманих доказів на стан знаходження ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, які свідчили б про те, що в день складання протоколу, а саме 17 січня 2016 року він перебував в стані алкогольного сп'яніння, Роздільнянський районний суд Одеської області дійшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не підтверджена, а обвинувачення щодо особи не може бути висунуто на сумнівних доказах, тому вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП України.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, апелянтом було надано постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, відповідно до якої постанову по справі про адміністративне правопорушення №863924 від 17 січня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 852 грн. скасовано.

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності у позивача посвідчення водія на момент зупинення його працівниками поліції або ненадання посвідчення водія на вимогу інспектора та протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався.

При цьому, суд зауважував на тому, що в оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача щодо роз'яснення йому положень ст. 307, ст. 308 КУпАП, прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також права, порядок і строки оскарження постанови згідно зі ст.ст.287-289 КУпАП.

З дослідженої Роздільнянським районним судом Одеської області відеоінформації, яка міститься на диску, який не ідентифікований (відсутні номер диску та інші дані щодо ідентифікації), вбачається, що транспортний засіб не рухався, тобто був припаркований, при затриманні ОСОБА_2 його права інспектором патрульної служби ОСОБА_6 правопорушнику не роз'яснювалися, будь-який протокол або постанова не складалися взагалі та відповідно й не підписувалися. Доказів того, що саме транспортний засіб ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_1 перебував на місці події не надано, оскільки відеоносій не містить зображення номерного знаку автомобіля. Вказане відео має дуже погане зображення та поганий звук, у зв'язку з чим частину змісту розмов взагалі не чутно.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, неналежний відеозапис, та численні порушення під час складання постанови, а саме відсутність будь-яких пояснень, підписів правопорушника та понятих, не роз'яснення прав правопорушнику; зазначення двох порушень правил ПДД, а притягнення тільки за однією статтею в сукупності не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією №1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому оспорювана постанова є такою, що підлягає скасуванню, так як є незаконною та протиправною.

Одже, враховуючи те, що зазначені судові рішення є обов'язковими для суду, в силу зазначених положень ч.1 ст. 72 та ст. 255 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що порушення апелянтом Правил дорожнього руху та керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, непред'явлення відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмова від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, втеча з місця складння адміністративних матеріалів та виявлення неповаги до патрульних поліцейських - є спростованими судовими рішеннями, які вступили в законну силу, а отже не можуть бути доказом порушення апелянтом службової дисципліни.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги висновки постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року, оскільки в судовому рішенні було досліджено та спростовано наявність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП України, зокрема, встановлено відсутність доказів його знаходження в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наказ №473 від 17 березня 2016 року про притягнення апелянта до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції суперечить вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки є необгрунтованим та прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, наказ №206 о/с від 12 квітня 2016 року, яким капітана поліції ОСОБА_2, інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, звільнено з 12 квітня 2016 року зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію», виданий на реалізацію вказаного вище наказу, є похідним від нього і також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме на посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з виплатою йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2016 року по день винесення судового рішення (14 березня 2017 року).

Обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до положень Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з п.3 зазначеного Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, зокрема, за час вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає - 40 733 грн., виходячи із розрахунку 253 дні (кількість робочих днів за період часу (з 17 березня 2016 року по 14 березня 2017 року) х 161,00 грн. (середньоденне грошове забезпечення).

Посилання Головного управління Національної поліції в Одеській області на те, що посада інспектора Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, на якій перебував ОСОБА_2 16 листолпада 2016 року скорочена, - колегія судді не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог пункту 24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню саме на попередній посаді.

Більш того, вказане узгоджується з Пленумом Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з ГУНП в Одеській області моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки, як було вірно зазначено судом, позивачем не підтверджено жодними доказами та не обґрунтовано факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не вказано за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ГУ НП в Одеській області вони заподіяні, оцінюючи у певній грошовій сумі заподіяну йому моральну шкоду, позивач не зазначив з чого він при цьому виходить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які мають значення для її правильного вирішення, у зв'язку з чим, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року скасувати в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.

У вказаній частині прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №206 о/с від 12 квітня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Поновити ОСОБА_2 на раніше займаній посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з 18 березня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 733 грн. (сорок тисяч сімсот тридцять три).

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 березня 2017 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: О.В. Лук'янчук

М.М. Милосердний