Ухвала суду № 65287175, 28.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ДФС про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2016 року залишив без змін постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДФС звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 19 січня 2017 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 24 лютого 2017 року.

У визначений судом строк заявник усунув недоліки заяви.

У заяві про перегляд судових рішень ДФС посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статті 232 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), статей 2, 6 КАС, що підтверджується, на думку заявника, копією постанови Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2009 року (№ К-8859/09).

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті ж самі норми права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено відмінністю матеріально-правового регулюванням спірних правовідносин та різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

У рішенні наданому на порівняння, Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. При цьому касаційний суд виходив з того, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано не було, тому і підстав для визнання протиправними дій відповідача, що полягають у притягненні до дисциплінарної відповідальності і скасування спірних наказів немає. У цій справі суди встановили, що до наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення були внесені зміни іншим наказом, у зв'язку з чим звільнення позивача відкладено до його виходу на роботу.

Тоді як, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, суди, скасовуючи оскаржуваний наказ в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника Київської міської митниці ДФС, виходили з того, що відповідач не довів факту одноразового грубого порушення позивачем трудової дисципліни, трудових обов'язків, не встановив вини позивача, виду й розміру заподіяної ним шкоди, чим порушив вимоги пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП. Крім того, суди встановили, що службове розслідування стосовно ОСОБА_2 не проводилося.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Крім того, у рішенні, яке просить переглянути заявник та рішенні, наданому на порівняння, не наведено різного тлумачення норм права, про які йдеться у заяві.

Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ДФС заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

І.Л. Самсін