Ухвала суду № 65287049, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Лужецька О.Р.

№22-ц/796/2127/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №753/16193/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.,

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського університету імені Бориса Грінченка, третя особа: ОСОБА_4 про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила поновити її на роботі на посаді доцента Кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; 15 тис. грн.. моральної шкоди, вирішити питання судових витрат та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

В мотивування вимог посилалася на те, що 27.08.2015 року згідно наказу Київського університету імені Бориса Грінченка від 27.08.2015 року № 1119-к/тр її було прийнято на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Університету до проведення конкурсу на заміщення посад. 28.07.2016 року наказом № 954-к/тр її було звільнено з роботи з посади доцента кафедри з 04.08.2016 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України.

Вважає, що вступила у трудові відносини з Університетом на невизначений строк, а тому її звільнення є незаконним.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що вона не могла бути звільнена по закінченні строку трудового договору, оскільки згідно із ст.39-1 Кодексу Законів про працю України якщо після закінчення строку трудового договору відносини тривають, дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк. З нею тривали трудові відносини , оскільки їй була надана відпустка по закінченні строку дії трудового договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача Київського університету імені Бориса Грінченка та третьої особи по справі ОСОБА_4 - ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем її трудових прав, звільнення ОСОБА_1 відбулося правомірно з дотриманням вимог статей КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 27.08.2015 року згідно наказу Київського університету імені Бориса Грінченка № 1119-к/тр ОСОБА_1 було прийнято на 0,5 ставки доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв з 01.09.2015 року до проведення конкурсу на заміщення посад, що підтверджується копією наказу «Про прийняття ОСОБА_1» та заявою ОСОБА_1 від 14.08.2015 року. Позивач ознайомлена з наказом, про що свідчить її підпис на наказі.

Згідно з Положенням про конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних, педагогічних і наукових працівників, затвердженим Вченою радою Університету 20.04.2016 року університетом було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників, що підтверджується копією наказу № 223 від 20.04.2016 року.

06.05.2016 року ОСОБА_1 подала заяву з проханням дозволити взяти участь у конкурсі нa заміщення вакантної посади доцента Інституту мистецтв кафедри інструментально-виконавської майстерності та згідно з протоколом № 1 засідання Конкурсної комісії від 17.05.2016 року була допущена до участі в такому конкурсі.

Пунктом 36 Положення про конкурс передбачено, що обрання на посаду, зокрема доцентів кафедр, здійснюється таємним голосуванням вченою радою відповідного навчально-наукового інституту.

07.06.2016 року відбулося засідання вченої ради Інституту мистецтв, за результатами якого шляхом таємного голосування було прийнято рішення, згідно з яким ОСОБА_1 не обрано на посаду доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв, що підтверджується витягом з протоколу № 11 засідання Вченої ради Інституту мистецтв.

Відповідно до наказу від 08.06.2016 року № 376-1-к/тм ОСОБА_1 на підставі її заяви було надано основну щорічну відпустку на 56 календарних днів з 08.06.2016 року 04.08.2016 рік.

01.07.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що 04.08.2016 року її буде звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту) на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. З повідомленням позивач була ознайомлена, про що свідчить її підпис.

28.07.2016 року наказом № 954-к/тр Київського університету імені Бориса Грінченка ОСОБА_1, доцента кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв було звільнено з займаної посади 04.08.2016 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам ст. 23 КЗпП, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку із закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді