Постанова № 6528596, 10.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4066/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Шалагіновій М.В.,

за участю:

представника позивача                     Ломоносової Н.П.

представника відповідача           Макарова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод кондиціонер» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Краматорський завод кондиціонер» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову вказав, що податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2008р. № 0001222302/0/52643, прийнятого відповідачем, йому визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 419200 гривень, штрафних санкцій у сумі 160539, 60 грн., а всього в сумі 579739, 60 грн.

Вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням норм податкового права при застосуванні не чинних нормативних документів.

Перевіркою встановлені порушення, а саме: в зв’язку із віднесенням до складу валових витрат, витрати на перевезення вантажів без підтвердження даних витрат товарно-транспортними накладними.

Валові витрати були підтверджені рахунками на транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами приймання-здачі виконаних робіт по перевезенню вантажів, подорожніми листами та талонами замовника. Придбання транспортних послуг, відображено у книзі придбання товарів за відповідний період.

Підтвердження валових витрат, зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку, є законним і витрати на придбання транспортних послуг правомірно віднесені до складу валових.

Відповідно до рішення Державного комітету України із питань регуляторної політики та підприємства від 24.02.06р. № 27 пункт 11.2 Правил перевезення автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, на який посилається відповідач, був вилучений із інструкції.

Чинне законодавство не містить переліку документів, обов’язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку. Обов’язковість ведення товарно-транспортних накладних, в податковому обліку не передбачена чинним законодавством. Товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат – витрат платника податків.

Крім того, згідно п.11.5 ст.11 та п.п.19.3.5 п.19.3 ст.19 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортну накладну виписує вантажовідправник.

Просили визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001222302/0/52643 від 08.09.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, в зв’язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 08.09.2008р. № 0001222302/0/52643 скасоване та 27.02.2009р. винесено інше податкове повідомлення-рішення № 0001222302/310895 на загальну суму 579739,60 грн., в тому числі: 419200 грн. – за основним платежем (податок на прибуток) та 160539,60 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями. Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001222302/310895 від 27.02.2009р.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, позовні вимоги вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2009р. № 0001222302/310895, прийнятого відповідачем на підставі акту документальної перевірки від 26.08.2008р. № 1695/23-2-05762559, позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 419200 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 160539,60 грн., а всього на суму 579739, 60 грн.

Як вбачається з акту, в ході перевірки встановлені порушення, а саме: п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, у зв’язку із віднесенням до складу валових витрат, витрати на перевезення вантажів без підтвердження даних витрат товарно-транспортними накладними. У тому числі: ПП «РАВА» 331222,42 грн. (без ПДВ), АТ «Норд» 814157,03 грн. (без ПДВ), ПП Ягмуров В.В. 257986,20 грн. (без ПДВ), ФОП Алхімов А.А. 99059,50 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 вказаного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3 – 5.8 цієї статті.

Судом встановлено, що валові витрати підтверджені наданими платником податків рахунками на транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами приймання-здачі виконаних робіт по перевезенню вантажів, подорожніми листами та талонами замовника, які були досліджені під час розгляду справи.

Крім того, придбання транспортних послуг, відображено у книзі придбання товарів за відповідний період.

П.5.10 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому законі.

Суд вважає, що підтвердження валових витрат, зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку, є законним і витрати на придбання транспортних послуг правомірно віднесені до складу валових. Посилання в акті перевірки на порушення п.2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов’язкове застосування для всіх суб’єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, яка, на думку відповідача, разом з подорожнім листом є єдиним документом, що підтверджує правомірне віднесення до складу валових витрат по оплаті транспортних послуг, є неправомірним, оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади від 03.10.92р. №493/92 не було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.

Посилання в акті на п.11.2 Правил перевезення автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 як на підставу віднесення товарно-транспортних накладних разом із подорожнім листом як на єдиний для усіх учасників транспортного процесу як на документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконавчої роботи, також є неправомірним, оскільки відповідно до рішення Державного комітету України із питань регуляторної політики та підприємства від 24.02.06р. № 27 зазначений пункт був вилучений із інструкції.

Із змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов’язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, чинне законодавство не містить переліку документів, обов’язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Обов’язковість ведення товарно-транспортних накладних, в податковому обліку не передбачена чинним законодавством. Товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат – витрат платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства, а також правил податкового обліку.

Таким чином, для перевірки відповідачу було надано належні документи: договори на надання транспортних послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт, талони замовників. Всі документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і сумнівів в їх достовірності не має.

Крім того, згідно п.11.5 ст.11 та п.п.19.3.5 п.19.3 ст.19 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортну накладну виписує вантажовідправник, а не позивач.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити; назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищезазначені висновки суду підтверджуються також ухвалами Вищого Адміністративного Суду України по справі № К-26966/06 від 24.06.2000р. та по справі №К-7084/06 від 24.04.2008р.

За таких підстав суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-20, 69-72, 86, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод кондиціонер» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001222302/310895 від 27.02.2009р, яке було прийняте Державною податковою інспекцією в м. Краматорську.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод кондиціонер» витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14.07.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Козаченко А.В.