Постанова № 6528415, 21.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-13546/09/0570

час прийняття постанови: 13.20 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представників позивача – Чеверди Г.О., Ісрафілової В.І.

представника відповідача – Хіміч С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання повністю не дійсними повідомлень Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 травня 2009 року № 105660016352266 на суму 2044.11 грн., № 105660016352265 на суму 1581.06 грн., від 30 червня 2009 року № 105660016369103 на суму 1444.87 грн., № 105660016369104 на суму 1868.46 грн. та зобов’язання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 6938.50 грн.,

В С Т А Н О В И В:

          Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання повністю не дійсними повідомлень Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 травня 2009 року № 105660016352266 на суму 2044.11 грн., № 105660016352265 на суму 1581.06 грн., від 30 червня 2009 року № 105660016369103 на суму 1444.87 грн., № 105660016369104 на суму 1868.46 грн. та зобов’язання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 6938.50 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума пені, яка оскаржується, утримана з платежів, якими підприємство сплачує розстрочену суму заборгованості на підставі постанови Донецького окружного адміністративногосуду по справі № 2-а-1413/09/0570 та № 2-а-1453/09/0570.

Позивач зазначає, що ним в кожному платіжному дорученні зазначалось призначення платежу, проте відповідач на це не звернув уваги та сформував повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені.

Також, позивач зазначив, що податкове законодавство України не має положення щодо права податкового органу змінювати призначення платежу, яке визначено платником податку в платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попереднього періоду при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Тому просить суд визнати повністю не дійсними повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 травня 2009 року № 105660016352266 на суму 2044.11 грн., № 105660016352265 на суму 1581.06 грн., від 30 червня 2009 року № 105660016369103 на суму 1444.87 грн., № 105660016369104 на суму 1868.46 грн. та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 6938.50 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що відповідно до п.п 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було здійснено розподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 16626.56 грн., з яких 14758.10 грн. – були зараховані на погашення боргу та 1868.46 грн. – на погашення пені (податкове повідомлення № 105660016369104 від 30.06.2009р.), в розмірі 12914.00 грн., з яких 11359.94 грн. – були зараховані на погашення боргу та 1581.06 грн. – на погашення пені (податкове повідомлення № 105660016352265 від 29.05.2009р.) та в розмірі 12941.00 грн., з яких 11496.13 грн. – були зараховані на погашення пені (податкове повідомлення № 105660016369103 від 30.06.2009р.). Відповідач вважає, що ним правомірно винесені податкові повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені.

Тому просить суд залишити позовну заяву підприємства без задоволення.

          Під час судового розгляду справи представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позові. Просили задовольнити позовні вимоги.

          Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду пояснення аналогічні запереченням проти позову. Просила провадження у справі закрити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач, Державне підприємство «Донецьквантажтранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25 грудня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 735774, включене до ЄДРПОУ за номером 34828840, що підтверджується довідкою № 101-6626; з 26 грудня 2006 року знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за № 4642. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість 12.01.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100011558; діє на підставі статуту, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 615 21.12.2006 року.

29 травня 2009 року Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька стосовно позивача були прийняті повідомлення № 105660016352266 та № 105660016352265, якими повідомлено позивача про зарахування сплачених підприємством 29 травня 2009 року сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені відповідно до абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до повідомлення № 105660016352266 відповідач здійснив перерозподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 16626.56 грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 14582.45 грн. та на погашення пені – 2044.11 грн.

Відповідно до повідомлення № 105660016352265 відповідач здійснив перерозподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 12941.00 грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 11359.94 грн. та на погашення пені – 1581.06 грн.

30 червня 2009 року Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька стосовно Державного підприємства «Донецьквантажтранс» були прийняті повідомлення № 105660016369103 та № 105660016369104, якими повідомлено позивача про зарахування сплачених підприємством 30 червня 2009 року сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені відповідно до абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до повідомлення № 105660016369103 відповідач здійснив перерозподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 12941.00 грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 11496.13 грн. та на погашення пені – 1444.87 грн.

Відповідно до повідомлення № 105660016369104 відповідач здійснив перерозподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 16626.56 грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 14758.10 грн. та на погашення пені – 1868.46 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року заяву Державного підприємства «Донецьквантажтранс» про розстрочення виконання постанови суду було задоволено та розстрочено виконання судового рішення від 2 березня 2009 року по справі № 2-а-1453/09/0570 строком на 1 рік, а саме сплатою рівними частками по 12941 грн. щомісяця, починаючи з квітня 2009 року, а останній платіж здійснити у березні 2010 року у розмірі 12930 грн.

Також, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2009 року заяву Державного підприємства «Донецьквантажтранс» про розстрочення виплати боргу було задоволено та розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2009 року по справі № 2а-1413/09/0570, починаючи з березня 2009 року по січень 2010 року – щомісяця по 16626.50 грн., та у лютому 2010 року – 50.54 грн.

Вищезазначені ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року та від 30 березня 2009 року не оскаржувались та набрали законної сили.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Платіжними дорученнями від 29 травня 2009 року № 3148 та № 3149 позивачем було сплачено 16626.56 грн. та 12941.00 грн. відповідно на виконання ухвали суду про розстрочення по справі № 2а-1413/09/0570 та ухвали суду про розстрочення по справі № 2-а-1453/09/0570.

Також, платіжними дорученнями від 30 червня 2009 року № 3601 та № 3602 позивачем було сплачено 16626.56 грн. та 12941.00 грн. відповідно на виконання ухвали суду про розстрочення по справі № 2а-1413/09/0570 та ухвали суду про розстрочення по справі № 2-а-1453/09/0570.

Як вбачається із зазначених вище платіжних доручень в кожному з них позивачем зазначене призначення платежу.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону № 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суми, які призначалась позивачем на погашення розстрочених сум з податку на додану вартість відповідно до ухвал суду про розстрочення судового рішення по справі № 2а-1413/09/0570 та по справі № 2-а-1453/09/0570, оскільки підприємством у платіжних дорученнях від 29 травня 2009 року за №№ 3148, 3149 та від 30 червня 2009 року за №№ 3601, 3602 вказано конкретне призначення платежу і крім того, суми, які зазначені у платіжних дорученнях відповідають сумам розстрочення судових рішень, що підтверджує своєчасну сплату та виконання своїх обов’язків позивачем.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181 з урахуванням положень пп. «б» пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами.

Крім того, у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було здійснено перерозподіл сплачених позивачем сум з узгодженого податкового зобов’язання, а тому нарахування позивачу пені в розмірі 6938.50 грн. є необґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних повідомлень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, при дослідженні судом зворотного боку облікової картки платника з податку на додану вартість було встановлено, що нарахована позивачу пеня у зв’язку із здійсненням Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька перерозподілу платежів міститься в обліковій картці Державного підприємства «Донецьквантажтранс», що є суттєвим порушенням прав та законних інтересів Державного підприємства «Донецьквантажтранс».

Статтею 3 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» встановлено, що Державні податкові інспекції у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Верховної Ради Республіки Крим і місцевих Рад народних депутатів.

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України «Про судоустрій» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем обґрунтування своєї позиції у суді не було доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд вважає, що здійснені підприємством судові витрати у сумі 3.40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання повністю не дійсними повідомлень Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 травня 2009 року № 105660016352266 на суму 2044.11 грн., № 105660016352265 на суму 1581.06 грн., від 30 червня 2009 року № 105660016369103 на суму 1444.87 грн., № 105660016369104 на суму 1868.46 грн. та зобов’язання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 6938.50 грн. – задовльнити в повному обсязі.

Скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 травня 2009 року № 105660016352266 на суму пені в розмірі 2 044.11 грн.

Скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 травня 2009 року № 105660016352265 на суму пені в розмірі 1581.06 грн.

Скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 30 червня 2009 року № 105660016369103 на суму пені в розмірі 1444.87 грн.

Скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 30 червня 2009 року № 105660016369104 на суму пені в розмірі 1868.46 грн.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки особового рахунку з податку на додану вартість Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом виключення сум нарахованої пені у розмірі 6938 (шість тисяч дев’ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» (83012, м. Донецьк, вул. Словацька, 12, р/р 260069800418 у філії № 2 ВАТ АКБ «Капітал» м. Донецька, МФО 335656, код ЄДРПОУ 34828840) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 21 вересня 2009 року року в присутності представників сторін. Повний текст постанови складений та підписаний 26 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.