Рішення № 65283715, 09.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2017

Справа №910/1682/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 5 435,49 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 5 435,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим вагон № 66573163 з вантажем (кокс доменний), прибув з недостачею в розмірі 1 600 кг на загальну суму 5 435,49 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2017 порушено провадження у справі №910/1682/17, розгляд справи призначено на 23.02.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2017, у зв’язку із неявкою представника позивача, невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 09.03.2017.

Представник позивача у судове засідання 09.03.2017 не з’явився, проте через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 09.03.2017 не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 09.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі – відповідач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі – позивач, вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.2 договору виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

Згідно з п. 7.1 договору за цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до загальних положень Статуту Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 25.04.2016 (протокол № 21), Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець за договором) укладено договір №245/108/16 Сб, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до залізничної накладної № 53015913 від 10.12.2016, відправником – Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» надіслано залізничним транспортом вагон № 66573163 з вантажем «кокс доменний» загальною масою 43 350 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

12.12.2016 на станції Маріуполь – Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт №БН 726774/885 про недостачу вантажу у вагоні №66573163 в кількості 1 600 кг., про що в накладній №53015913 від 10.12.2016 зроблено відповідну відмітку.

У комерційному акті №БН 726774/885 зазначено, що на підставі акту загальної форми на станції Маріуполь – Сорт. Донецької залізниці здійснювалось комісійне переважування вагону №66573163. При переважуванні вага виявилася менше ніж зазначено в документах на 1 600 кг. Навантаження в вагоні «шапкообразне», вище рівня бортів на 200-300 мм. Вантаж марковано вапном однією поздовжньою смугою вздовж вагона. Над 1-2 люками є виїмка розміром 2600х1000мм. х 400 мм в глиб вагона. Маркування порушено. Течі вантажу на станції Маріуполь – Сорт. Донецької залізниці не має. Вагон прибув в справному технічному стані.

Комерційний акт підписано належними особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - заступником начальника станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 5 435,49 грн. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 53015913 від 10.12.2016.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом №БН 726774/885 від 12.12.2016.

При складанні комерційного акту №БН 726774/885 від 12.12.2016, виявлено наступне: навантаження в вагоні «шапкообразне», вище рівня бортів на 200-300 мм. Вантаж марковано вапном однією поздовжньою смугою вздовж вагона. Над 1-2 люками є виїмка розміром 2600х1000мм. х 400 мм в глиб вагона. Маркування порушено. Течі вантажу на станції Маріуполь – Сорт. Донецької залізниці не має. Вагон прибув в справному технічному стані.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За результатами переваження у вагоні №66573163, згідно комерційному акту №БН 726774/885 від 12.12.2016, недостача склала 1 600 кг.

Вага вантажу згідно з залізничною накладною № 53015913 від 10.12.2016 та рахунком фактурою відправника вантажу №91321542 від 10.12.2016 складає 43 350 кг., фактично виявилося – 41 750 кг., недостача – 1 600 кг.

Вартість однієї тони згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 267 881,25 грн. (без ПДВ) х 1,2: 43,350 тн. = 7 415,40 грн. 43 350 кг. х 2% (природні втрати) = 867 кг. вага вагона з урахуванням природних втрат.

Таким чином недостача з урахуванням природних втрат становить: 1 600 кг. – 867 кг. = 733 кг. (7 415,40 грн. х 0,733 тн.) = 5 435,49 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вантажу у розмірі 1 600 кг загальною вартістю 5 435,49 грн.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв’язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 5 435,49 грн., які поніс позивач в якості нестачі вантажу (кокс доменний), у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 435,49 грн., заподіяних відповідачем незбереженням прийнятого до перевезення вантажу підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код 00191129) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 5 435 (п’ять тисяч чотириста тридцять п’ять) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане – 14.03.2017.

Суддя В.О. Демидов