Постанова № 6528233, 28.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2009 р.                                                             Справа № 2а-11902/09/0570

          приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів під головуванням судді Могильницького М.С., суддів Шальєвої В.А., Галатіної О.О.,

при секретарі Фенделєвій В.Є.,

за участю

представника позивача – Войтенка А.Є.,

представника відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом          

Краснолиманської міської ради

до           Всеукраїнської громадської організації „Українська націоналістична самооборона”, код ЄДРПОУ 35000575

про           обмеження права проведення на території лісових масивів, розташованих на території Краснолиманської міської ради масових заходів з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року та про зобов’язання утриматися від вчинення дій, спрямованих на організацію та проведення на території лісових масивів, розташованих на території Краснолиманської міської ради, масових заходів з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Краснолиманська міська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного штабу Української Націоналістичної Самооборони, код ЄДРПОУ 35000575, про обмеження права проведення на території лісових масивів, розташованих на території Краснолиманської міської ради масових заходів з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року та про зобов’язання утриматися від вчинення дій, спрямованих на організацію та проведення на території лісових масивів, розташованих на території Краснолиманської міської ради, масових заходів з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року.

Ухвалою про виправлення описки судом визначено правильну назву відповідача під кодом ЄДРПОУ 35000575 – це Всеукраїнська громадська організація „Українська націоналістична самооборона”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ім'я голови Донецької обласної державної адміністрації надійшов лист Головного штабу Української Націоналістичної Самооборони від 16.07.2009 року №01-05684-19/01 з приводу масових заходів спортивно-оздоровчого характеру під тематикою „Батько Бандера в бій нас поведе!”, спрямованих на оздоровлення членства, виховання його у дусі любові до рідного краю. Місцем проведення вказаних заходів зазначено Краснолиманський район, лісовий масив на відстані двох кілометрів на північ від міста Святогірська. Час проведення заходів визначено з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року з кількістю учасників, що дорівнює 1000 осіб.

Позивач вказав, що зазначений лісовий масив знаходиться на території Краснолиманської міської ради Донецької області.

18 березня 2009 року виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради прийнято рішення №67 „Про комплексні заходи щодо захисту від пожеж лісів, сільгоспугідь на території Краснолиманської міської ради у весняно-літній пожежонебезпечний період 2009 року”. Пунктом 10.2 цього рішення встановлено, що у разі визначення 5-го класу пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) забороняється на підлеглій території відвідування населенням хвойних насаджень та заїздів на територію лісового фонду транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети.

Позивачем також зазначено, що відповідно до статті 7 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” на землях природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об’єктів.

Крім того, питання створення та відкриття спортивно-оздоровчих таборів у кожному конкретному випадку повинно узгоджуватися з територіальними установами Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Всеукраїнська громадська організація „Українська націоналістична самооборона” будь-яких заперечень на позов не надав, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обґрунтування позовних вимог, викладені у заяві, його правова позиція збігається з позицією, викладеною у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 38 КАС України судовий виклик осіб, які беруть участь у даній справі, здійснено за допомогою телефонного зв'язку та мережі Інтернет (а.с.20-23). Всі учасники судового розгляду повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, а тому відповідно до правил адміністративного судочинства суд розглядає справу за наявності підтвердження повідомлення осіб про час та місце судового розгляду справи у такий спосіб.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні позивача, представника третьої особи, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

17 липня 2009 року до Донецької обласної державної адміністрації факсимільним зв’язком надійшов лист Головного Штабу, який є виконавчим органом Всеукраїнської громадської організації „Українська націоналістична самооборона”, код ЄДРПОУ 35000575, яка знаходиться за адресою: 03191, м.Київ, вул. Касіяна, б.2-а, кв.21.

У відповідності з вказаним листом зазначена вище організація згідно рішення свого Головного штабу планує провести тематичний спортивно-оздоровчий табір „Батько Бандера в бій нас поведе!”, спрямований на оздоровлення членства, виховання його у дусі любові до рідного краю. Місцем проведення вказаних заходів обрано Краснолиманський район, лісовий масив на відстані двох кілометрів на північ від міста Святогірська. Час проведення заходів визначено з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року включно з кількістю учасників, що дорівнює 1000 осіб. Відповідальним за проведення призначений офіцер Головного штабу з особливих доручень, полковник УНСО Валерій Бобрович. Лист підписаний начальником Головного Штабу громадської організації Русланом Зайченком.

Згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Так, відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Отже, вказане право є невідчужуваним і непорушним правом громадян, гарантованим Основним Законом України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання. Як зазначено у вказаному Рішенні Конституційного Суду України, при здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Додержуючись цієї норми ст.39 Конституції України, відповідач сповістив Донецьку обласну державну адміністрацію про планування проведення вказаних вище заходів.

Судом встановлено, що на підставі ч.2 ст.39 Конституції України обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Відповідно до ст.3 даного Закону об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на виконавчий орган органу місцевого самоврядування (виконком Краснолиманської міської ради) покладено вжиття заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і організацій, забезпечення захисту здоров'я людей під час вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.

На реалізацію зазначених статей цих законів та Конституції України виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради було прийнято рішення №67 від 18.03.2009 року „Про комплексні заходи щодо захисту від пожеж лісів, сільгоспугідь на території Краснолиманської міської ради у весняно-літній пожежонебезпечний період 2009 року”, у відповідності із п.10.2 якого у разі визначення 5-го класу пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) забороняється на підлеглій території відвідування населенням хвойних насаджень та заїздів на територію лісового фонду транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети.

Судом встановлено, що пунктом 1.2 Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2004 року № 278, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 2005 року за № 328/10608, визначено, що відповідно до положень Закону України «Про пожежну безпеку» Правила пожежної безпеки в лісах України (далі - Правила) є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) і громадянами, що з будь-яких причин перебувають у лісі.

Відповідно до п.п. 3.3.8 п. 3.3 розділу 3 Правил з метою зменшення кількості і площі лісових пожеж, їх оперативного виявлення і ліквідації постійні лісокористувачі зобов'язані протягом пожежонебезпечного періоду щоденно за даними метеорологічних станцій визначати клас пожежної небезпеки за умовами погоди і згідно з ним за місцевою шкалою пожежної небезпеки за умовами погоди - регламент роботи лісопожежних служб.

Відповідно до п.п. 3.1.3 п. 3.3 розділу 3 Правил протягом пожежонебезпечного періоду забороняється відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, зокрема, забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 87 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни відповідно до законодавства зобов'язані погоджувати свою діяльність, яка впливає або може впливати на стан і відтворення лісів, з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства, охорони навколишнього природного середовища та іншими органами.

Судом встановлено, що протягом періоду, який зазначений у позовній заяві як запланований для проведення масових заходів з боку відповідача, визначений 5 клас пожежної небезпеки. Таким чином, вжиті з боку позивача заходи щодо обмеження відвідування населенням лісових масивів відповідають вимогам зазначеного вище законодавства.

Крім того, судом встановлено, що Указом Президента України №135/97 від 13.02.1997 року створений національний природний парк „Святі Гори”. Вказаний парк має статус юридичної особи, зареєстрованої 02.04.1997 року рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області з присвоєнням коду ЄДРПОУ 24802477.

У відповідності із зазначеним Указом землі вказаного національного природного парку знаходиться на території Краснолиманської міської ради, що також підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №059327.

Судом також встановлено, що у відповідності із ст.4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

На підставі ст.20 Закону національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

З урахуванням вимог ст.20 Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням, серед яких існує заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

При цьому, статтею 16 Закону встановлено, що на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:

- будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників,

- розведення вогнищ,

- влаштування місць відпочинку населення,

- стоянка транспорту,

- проїзд і прохід сторонніх осіб тощо.

Цією ж статтею визначено, що проекти організації території природних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Так, на виконання вказаної норми Закону розроблений та затверджений «Проект організації території, охорони, відновлення та рекреаційного використання природних комплексів та об’єктів НПП «Святі Гори», у відповідності з яким лісовий квартал №151 Святогірського природоохоронного науково-дослідницького відділення НПП «Святі Гори» входить до складу заповідної зони парку.

Судом встановлено, що на Схемі природних ландшафтів, залученій до матеріалів справи, вказано, що на північ від міста Святогірська, розташовані лісові ділянки під римськими цифрами І та V, які відповідно до роз’яснень на схемі відносяться до Святогірського лісництва Краснолиманської міської ради та до Ямпільського лісництва Краснолиманської міської ради, землі яких передані у постійне користування Національному природному парку „Святі Гори”.

До того ж, судом встановлено, що в зонах, визначених як незаповідні національних природних парків на підставі ст.22 Закону рекреаційна діяльність на їх території організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку.

При цьому, судом встановлено, що масові заходи спортивно-оздоровчого характеру, про які заявляв відповідач, відносяться до заходів рекреаційного характеру.

Чинне законодавство налічує два нормативних визначення зон для рекреаційної діяльності – це спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення (Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №105 від 10.04.2006 року "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України") та ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму (Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”).

Будь-яких доказів з приводу укладення відповідних договорів на предмет провадження заходів рекреаційного характеру або іншим чином виконання вимог вказаної вище статті Закону відповідач не навів.

Суд також зазначає, що у відповідності із ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, судом встановлено фактичні обставини, які мали місце під час спірних правовідносин, та наведено цілий ряд нормативно встановлених обмежень реалізації вказаних прав на мирні зібрання, які безпосередньо повинні застосовуватися до вказаних спірних відносин: втручання в здійснення права на мирні зібрання у вказаному випадку встановлене законом, має легітимну мету та відповідає нагальній суспільній потребі.

Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України за наведених вище обставин наділяє Краснолиманську міську раду повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження права на проведення масових акцій.

Так, згідно частини п'ятої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

Предметом позовних вимог є обмеження права проведення масових заходів, але при цьому позивачем не визначено, яким саме шляхом це право слід обмежувати.

З урахуванням цього суд зазначає, що у відповідності з ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на вимоги ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає належним засобом захисту прав у даному випадку заборону проведення відповідних масових заходів.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 182, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Краснолиманської міської ради до Всеукраїнської громадської організації „Українська націоналістична самооборона”, код ЄДРПОУ 35000575, про обмеження права проведення на території лісових масивів, розташованих на території Краснолиманської міської ради масових заходів з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року та про зобов’язання утриматися від вчинення дій, спрямованих на організацію та проведення на території лісових масивів, розташованих на території Краснолиманської міської ради, масових заходів з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року – задовольнити в повному обсязі.

Обмежити право на мирне зібрання шляхом заборони Всеукраїнській громадській організації „Українська націоналістична самооборона”, код ЄДРПОУ 35000575, проведення з 29 липня 2009 року по 31 липня 2009 року включно тематичного спортивно-оздоровчого табору „Батько Бандера в бій нас поведе!” у Краснолиманському районі, лісовому масиві на відстані двох кілометрів на північ від міста Святогірська.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 липня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений та підписаний 28 липня 2009 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Головуючий суддя                                                                       Могильницький М.С.           

Судді                                                                                          Шальєва В.А.

                                                                                          Галатіна О.О.