Постанова № 6528154, 21.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11900/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю:

представників позивача                              Стулікова А.В., Зіміч Л.Д.

представника відповідача                              Вертела М.В.

представника третьої особи                    Винник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування» до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третьою особою є Слов»янська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 114661,00 грн., суд ,-

В С Т А Н О В И В:

23.07.2008р. Закрите акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третьою особою є Слов»янська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 114661,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17.04.2009 р. позивачем було подано до третьої особи податкову декларацію з ПДВ за березень 2009 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначений у податковій декларації за березень 2009 р. у розмірі 176417,00 грн.

24.04.2009 р. позивачем було подано до Управління Державного казначейства у місті Слов»янську Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області копію податкової декларації з ПДВ за березень 2009 р.

Третьою особою була проведена позапланова перевірка позивача з питання правильності визначення ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за березень 2009 р., за наслідками якої складений акт від 18.05.2009 р. № 3183\23-4-04873009, де була підтверджена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за березень 2009 р. у сумі 114661,00 грн.

При цьому, третьою особою до Управління Державного казначейства у місті Слов»янську Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області був наданий висновок про суми відшкодування ПДВ по деклараціях за березень 2009 р. від 27.05.2009 р. № 326 на суму 31532,00 грн. та № 327 на суму 83129,00 грн. Всього в сумі 114661,00 грн.

Разом з тим, як повідомляє позивач, до теперішнього часу сума бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на розрахунковий рахунок позивача не перерахована.

З огляду на це, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, код 04873009, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 114661,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26007301660084 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Слов’янськ Донецької області», МФО 334561.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування ПДВ підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками регіональних податкових органів. На теперішній час до ГУДКУ у Донецькій області реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ на розрахунковий рахунок позивача не надходив, у зв’язку з чим, не можливо було відшкодувати заборгованість.

Представник третьої особи, присутній в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Закрите акціонерне товариство «Інститут керамічного машинобудування» зареєстроване виконавчим комітетом Слов»янської міської ради 05.04.1994 року, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 04873009, перебуває на податковому обліку у Слов»янській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено та це не оспорюється сторонами, що 17.04.2009 року позивач надав до Слов»янської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за березень 2009, розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року. В рядку 25 податкової декларації за березень 2009 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 176 417 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа здійснили виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2009 р.,яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 р. по 28.02.2009 р., за наслідками якої було складено акт від 18.05.2009 р. за № 3183\23-4-04873009, відповідно до висновків якого, перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за березень 2009 р. бюджетне відшкодування у сумі 83129 грн.; за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. у сумі 31532 грн., що пов’язано з неотриманням матеріалів по направлених запитах, а саме результатів проведених перевірок суб’єктів господарювання,з якими позивач мав відносини у лютому 2009 р.; на порушення п.п. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР (із змінами та доповненнями) позивачем завищено бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за березень 2009 р. на суму 61756 грн. ; відповідно до п.п. 7.7.2 «а» п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 5.12.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість позивачем у деклараціях: за листопад 2008 р. занижено бюджетне відшкодування, яке зараховується у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 70271 грн.; за січень 2009 р. занижено бюджетне відшкодування, яке зараховується у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 312050 грн.; за лютий 2009 р. занижено бюджетне відшкодування, яке зараховується у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, на суму 87189 грн.; відповідно до п. п. 7.7.2 «а» п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 5.12.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість позивачем у декларації за березень 2009 р. завищено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 407754 грн.

27.05.2009 р. третьою особою був наданий до УДК у м. Слов»янську ГУДКУ у Донецькій області висновок про суми відшкодування ПДВ № 327, зі змісту якого вбачається, що станом на 27.05.2009 р. за декларацією за березень 2009 р. підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ в розмірі 83129,00 грн.

Крім того, 27.05.2009 р. третьою особою був наданий до УДК у м. Слов»янську ГУДКУ у Донецькій області висновок про суми відшкодування ПДВ № 326, зі змісту якого вбачається, що станом на 27.05.2009 р. за декларацією за березень 2009 р. підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ в розмірі 31532,00 грн.

Таким чином, загальна сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача становить 114661 грн., про що третя особа проінформувала позивача листом від 20.07.2009 р.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що УДК у м. Слов»янську ГУДКУ у Донецькій області листом від 03.06.2009 р. за № 19.23\02-41\902 повернула третій особі вищевказані висновки, у зв’язку з відсутністю реєстрів відшкодування за реєстром третьої особи № 44 від 27.05.2009 р. № 312-327.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Саме нормами зазначеного Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений п. п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Підпунктом „в” п. п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, третя особа надала у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновки про суми відшкодування позивачеві суми ПДВ за березень 2009 року у загальному розмірі 114661 грн. Таким чином, третьою особою, Слов’янською ОДПІ, були здійснені усі необхідні дії для отримання позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідачем заявлена до відшкодування сума ПДВ за березень 2009 року позивачу фактично не відшкодована.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Пунктом 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, підпункт „а” п. п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді.

Відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства. Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит березня 2009 року.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001 року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість”, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем були виконані необхідні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банківській установі.

Крім того, при огляді в судовому засіданні реєстру отриманих та виданих податкових накладних, копій договорів на постачання продукції, копій митних декларацій, копій платіжних доручень, судом встановлено, що позивачем при здійсненні операцій сплачувалась контрагентам сума ПДВ.

Як передбачено п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680В, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування за декларацією за березень 2009 року у сумі 114661,00 грн.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування» до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третьою особою є Слов»янська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 114661,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування», код 04873009, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 114661 (сто чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня на розрахунковий рахунок № 26007301660084 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Слов’янськ Донецької області», МФО 334561.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 146 (одна тисяча сто сорок шість) гривень 61 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 вересня 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 26 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.