Постанова № 6528019, 15.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-509/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Шалагіновій М.В.

за участю:

представника позивача                     Сирватко С.І.

представника відповідача                    Смирницької О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Сніжне про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих виплат,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Сніжне про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих виплат.

В обґрунтування позову зазначили, що УПФУ в м. Сніжне було направлено відповідачу відповідний Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з липня 2008р. по грудень 2008р. включно, які не були прийняті Фондом у зв’язку з отриманням пенсіонерами травми за межами України, на загальну суму 12417,59 грн.

Відмовляючись від підписання акту звірки відповідач посилається на ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням трудових обов’язків від 09.09.1994р., відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров’я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, після переїзду потерпілого на територію іншої держави), смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на робітника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.

Проте, ч.2 ст.2 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якою встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Тобто ПФ має право звернутися до Фонду соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

При вирішенні даного питання відповідачем не враховано положення угоди про гарантії прав громадян держав-учасників ССНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., ст. 3 якої встановлено, що всі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Ст. 5 цієї угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення, які встановлені законодавством держав-учасників.

Вважає, що ФССНВВ незаконно відмовився від підписання Акту та прийняття до заліку з метою подальшого відшкодування зазначених сум.

Просили визнати дії відповідача неправомірними та стягнути витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з липня 2008р. по грудень 2008р. включно на загальну суму 12417,59 грн.           

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформації про суми виплачених пенсій, неприйнятих до заліку Фондом соціального страхування та Довідки про суми виплачених пенсій по країнам СНД, неприйнятих до заліку Фондом соціального страхування, позивачем було включено та виплачено суми пенсій за липень 2008 року у розмірі 2097,36 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 1505,58 грн., за серпень 2008 року у розмірі 2097,18 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 1505,58 грн., за вересень 2008р. у розмірі 1513,14 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 1013,32 грн., за жовтень 2008р. у розмірі 2598,74 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 1915,36 грн., за листопад 2008р. у розмірі 2055,57 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 1463,12 грн., за грудень 2008р. у розмірі 2055,60 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 1463,12 грн., всього за липень-грудень 2008р. виплачено 12417,59 грн., в т.ч. державна адресна допомога у розмірі 8866,08 грн.

Як вбачається із матеріалів справи вказані суми відповідачем до заліку не прийняті.

          Згідно ст. 25 Основ законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.

Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

У пункті 2 статті 7 Прикінцеві положення Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (набрав чинності з 1 квітня 2001 року), встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця. Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону від 23 вересня 1999р. №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» також передбачено: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому зазначений страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють па умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

У пункті "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам України – переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІ Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»: відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника – Фондом (абзац третій).

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров’я потерпілого.

Як зазначено в абз. 7 того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 ЗУ від 14.10.1992р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійною забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати неправомірними дії відповідача по не підписанню Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині недоотриманих витрат в сумі 3551,51 грн. та стягнути з відповідача зазначені витрати за період з липня 2008р. по грудень 2008р. включно.

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно з п. 4 вказаної постанови, виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 вказаного Закону передбачено, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

          Статтею 6 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

          У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-14 (надалі - Закон № 1105) обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв’язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

          Відшкодування здійснюється відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697) (далі Порядок).          

Відповідно до п. 4 вищевказаного Порядку, яким визначений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодування адресної допомоги взагалі не передбачено.

Також суд зазначає, що форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 не передбачає рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.

Виплати адресної допомоги введені з 01 квітня 2008 року. Станом на час підписання актів за липень – грудень 2008 року, спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги між Пенсійним фонду України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не приймалися, а зміни до Порядку від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 не вносилися.

До того ж, проаналізувавши постанову Кабінету Міністрів України можна зробити висновок, що щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів доплат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно не прийняті до заліку суми державної адресної допомоги пенсіонерам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, і тому, сума адресної допомоги у загальному розмірі 8866,08 грн. за період липень-грудень 2008р. не можуть бути присуджені до стягнення з відповідача.

Враховуючі викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Сніжне про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих виплат, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Сніжне по не підписанню Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині недоотриманих витрат в сумі 3551,51 грн.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Сніжне (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, 27, р/р 37174400900078 УДК в Донецькій області м. Донецьк, код 24164924, МФО 834016) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Комарова, 33, р/р 256023012049 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» в м. Донецьку, МФО 335106, код за ЄДРПОУ 22355131) недоотримані витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня 2008р. по грудень 2008р. включно в сумі 3551,51 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20.07.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Козаченко А.В.