Ухвала суду № 65279764, 06.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12697/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Кравченко Х.С., прокурора Опанасенка В.І., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні- прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Опанасенка В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону Опанасенко Віталій Ігорович, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного 01.04.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016110350000102, звернувся до слідчого судді із клопотанням та просить застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Віньківці, Віньковецького району Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, одруженого, маючи на утриманні неповнолітніх дітей, з 2015 року перебуваючого у розпорядженні Штабу АТЦ при СБУ по посаді начальника відділу, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 19.04.2017; у відповідності до ч. 5 ст. 183 КПК України визначити розмір застави у сумі 50 000 000 грн. (п'ятдесят мільйонів гривень).

Клопотання підтримано прокурором Опанасенко В.І. та обґрунтовано наступними обставинами. Першим слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 256, ч.3 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України.

У вказаному провадженні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 256 КК України, а саме у вчиненні, за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, та іншими невстановленими слідством особами сприяння учасникам злочинної організації та шахрайства в особливо великих розмірах за наступних обставин.

Другим слідчим відділом Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 за фактом створення у 2011 році колишнім Президентом України ОСОБА_6 злочинної організації до складу якої входили колишні високопосадовці України в тому числі колишній заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_7 та вчинення її учасниками особливо тяжких та тяжких злочинів на території України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, зайнявши 25.02.2010 посаду Президента України, являючись відповідно до статті 102 Конституції України Главою держави Україна, ОСОБА_6, будучи зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського Народу, відстоювати права і свободи громадян, інтереси усіх співвітчизників, вирішив використовувати свої владні повноваження всупереч складеної ним присяги у власних корисних інтересах, які полягали в особистому незаконному збагаченні, а також незаконному збагаченні його найближчого оточення за рахунок ресурсів держави та народу України.

Для реалізації своїх злочинних намірів наприкінці лютого 2010 року ОСОБА_6, незаконно використовуючи повноваження Президента України, вчинив ряд умисних дій, спрямованих на незаконне зосередження у своїх руках виключних владних повноважень та отримання контролю за всіма гілками державної влади.

Зокрема, за результатами організованого ОСОБА_6 за участю підконтрольних йому народних депутатів України та інших осіб перегляду Конституційним Судом України правомірності внесення змін до Конституції України Законом України від 08.12.2004 та прийняття 30.09.2010 рішення з цього приводу, фактично в неконституційний спосіб, без прийняття рішення уповноваженим органом - Верховною Радою України, була повернута в дію редакція Конституції України 1966 року, згідно положень якої були суттєво розширені його повноваження на посаді Президента України, зокрема в частині координації та контролю "силового" блоку органів державної влади, а саме: Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, Державної податкової адміністрації України, Державної прикордонної служби України.

До складу своєї злочинної організації ОСОБА_6 залучив осіб із свого найближчого оточення та, з метою зосередження у своїх руках усіх важелів влади, призначив їх на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, створивши таким чином систему управління державою, у якій всі основоположні рішення стосовно діяльності вищих органів державної влади та правоохоронної системи приймалися ним особисто.

Основною вимогою до осіб, призначених на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, було служіння особисто ОСОБА_6 та готовність виконати його протиправні та злочинні вказівки всупереч законів України та їх обов'язків, відповідно до зайнятих посад.

Будуючи ієрархію злочинної організації, ОСОБА_6 доручив таким особам самостійно планувати вчинення окремих тяжких та особливо тяжких злочинів проти державної власності відповідно до напрямків діяльності підконтрольного їм державного органу, підшуковувати та залучати до участі у злочинній організації інших членів, створювати її окремі структури та розподіляти отриманий незаконний прибуток.

При цьому всі члени злочинної організації ОСОБА_6 діяли відповідно до єдиного злочинного плану, координували своїх дії проміж собою, їх дії охоплювалися єдиною метою - отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілення його між собою, ОСОБА_6 та його найближчим оточенням.

Кожен учасник злочинної організації ОСОБА_6 був обізнаний із загальним планом діяльності організації щодо сфер та напрямків вчинення злочинів, знав, які конкретно функції згідно єдиного плану покладаються безпосередньо на нього, та те, що інші очевидні для всіх і обов'язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками цієї злочинної організації.

Наприкінці лютого 2010 року ОСОБА_6 залучив до участі у злочинній організації особу з свого найближчого оточення - ОСОБА_8, та, використовуючи контрольовану ним частину народних депутатів України, сприяв обранню останнього 11.03.2010 Прем'єр-міністром України.

Отримавши відповідні владні повноваження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_8 самостійно визначав об'єкти злочинів, намічав і розробляв плани їх вчинення, підшукував інших співучасників, яких залучав до участі у злочинній організації ОСОБА_6, призначав їх на відповідні посади в Кабінеті Міністрів України, розподіляв ролі між членами злочинної організації та координував їх діяльність, здійснював матеріальне забезпечення діяльності злочинної організації, а також шляхом використання свого службового становища забезпечував усунення перешкод у реалізації злочинних намірів та сприяв їм.

Одним з об'єктів вчинення злочинів ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у березні 2010 року визначено майно державних підприємств ДК «Укргазвидобування» і ПАТ «Укрнафта», зокрема - видобуваемий цим державним підприємством скраплений газ.

Для привласнення цього майна в особливо великих розмірах в період з березня 2010 року по 2014 рік ОСОБА_8 залучено до участі в злочинній організації ОСОБА_6 службових осіб Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля; обласних державних адміністрацій; першого заступника директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_9; заступника Міністра економіки України ОСОБА_7, а також ОСОБА_10 та інших осіб.

Будучи уповноваженим на виконання функцій держави, перебуваючи на посаді заступника Міністра економіки України та контролюючи і регулюючи по службі функціонування організованих ринків товарних ресурсів (біржової, аукціонної торгівлі) на території України, будучи зобов'язаним організувати діяльність Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, ОСОБА_7 умисно використав надані йому службові повноваження всупереч інтересам служби, та діючи з власних корисних інтересів з метою особистого збагачення, в період з кінця березня по початок травня 2010 року, за невстановлених обставин вступив у злочинну змову з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими особами, спрямовану на заволодіння належним ДК «Укргазвидобування» і ПАТ «Укрнафта» скрапленим газом в особливо великих розмірах по пільговим цінам нібито в інтересах населення України, з метою його подальшого нецільового використання шляхом реалізації комерційним структурам через мережу підконтрольних підприємств та отримання надприбутку.

Внаслідок спільних злочинних дій ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших членів злочинної організації, ОСОБА_6, вчинено незаконне заволодіння згідно єдиного спільного злочинного умислу майном ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укpнaфта», більше 50 відсотків статутного капіталу яких належить державі, а саме виробленим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з вартістю відповідних обсягів реалізації скрапленого газу на комерційних аукціонах склала 2 196 176 418,64 грн. (два мільярда сто дев'яносто шість мільйонів сто сімдесят шість тисяч чотириста вісімнадцять гривень 64 коп), тобто в особливо великих розмірах.

На даний час злочинна організація ОСОБА_6, до складу якої входять ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та інші особи, продовжує діяльність на території України, Російської Федерації та інших держав, легалізуючи майно, яким незаконно заволоділа, виводячи активів з України, та вчиняючи інші злочини.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 слідчими Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України 10.06.2016 ОСОБА_7 затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.

Того ж дня, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.

10.06.2016 цивільна дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_11 з яким у останньої є спільна малолітня дитина, маючи на меті отримання якісної юридичної та правової допомоги для ОСОБА_7, та бажаючи якнайшвидшого його звільнення з-під варти, перебуваючи в розпачі та безпорадному стані, звернулась за допомогою до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, з яким її пов'язували давні дружні та довірительні відносини при цьому повідомивши, що стороною обвинувачення запропоновано ОСОБА_7 укласти угоду про визнання винуватості. При цьому однією з обов'язкових умов укладення угоди, згідно чинного КПК України, являлось надання ним викривальних показів щодо інших членів злочинної організації.

В той же час ОСОБА_4 повідомив про звернення до нього ОСОБА_11 своєму знайомому ОСОБА_5, котрий являвся працівником правоохоронного органу - оперуповноваженим Служби безпеки України та іншим невстановленим на цей час особам.

ОСОБА_5 в свою чергу вищевказану інформацію передав ОСОБА_1, котрий також являвся працівником правоохоронного органу - з 2015 року перебуваючого у розпорядженні Штабу АТЦ при СБУ по посаді начальника відділу. Спільно вони зв'язалися із невстановленими на цей час членами злочинної організації ОСОБА_6, пообіцявши посприяти у тому, щоб ОСОБА_7 укрив їх злочинну діяльність шляхом відмови від надання викривальних показів стосовно них.

Реалізуючи виниклий при вказаних обставинах спільний з ОСОБА_5 ОСОБА_1, та невстановленими особами умисел, ОСОБА_4 зв'язався із ОСОБА_12 та повідомив, що він посприяє звільненню з від варти ОСОБА_13 шляхом надання кваліфікованої правової допомоги, зокрема захисту професійними захисниками, але лише за умови невизнання ОСОБА_13 своєї вини та ненадання ним викривальних показів стосовно членів злочинної організації,що сприяло подальшій діяльності цієї організації.

ОСОБА_12 у невстановлений на цей час спосіб донесла вказану інформацію ОСОБА_4 до ОСОБА_13, який підтримувався вказаної позиції до грудня 2016 року та чекав виконання обіцянок, даних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, та діючими спільно з ними невстановленими особами, які протягом вказаного часу передавали ОСОБА_13 обіцянки сприяти його звільненню.

Зрозумівши, що зазначені особи діють не в його інтересах та не збираються виконувати обіцянку щодо сприяння його звільненню, ОСОБА_13 у грудні 2016 року уклав із стороною обвинувачення угоду про визнання винуватості та надав викривальні показання стосовно інших з членів злочинної організації ОСОБА_6

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1, вчинив заздалегідь необіцяне укриття злочинної діяльності учасниками злочинної організації шляхом надання інформації ,а також заздалегідь необіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 256 КК України.

У ході вчинення вказаного кримінального правопорушення, у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, та інших невстановлених осіб виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великому розмірі, якій реалізували при наступних обставинах.

Другим слідчим відділом Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 за фактом створення у 2011 році колишнім Президентом України ОСОБА_6 злочинної організації до складу якої входили колишні високопосадовці України та вчинення її учасниками особливо тяжких та тяжких злочинів на території України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 слідчими Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України затримано колишнього заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_7, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.

Того ж дня, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.

10.06.2016 цивільна дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_11 з яким у останньої є спільна малолітня дитина, маючи на меті отримання якісної юридичної та правової допомоги для ОСОБА_7, та бажаючи якнайшвидшого його звільнення з-під варти, перебуваючи в розпачі та безпорадному стані, звернулась за допомогою до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, з яким її пов'язували давні дружні та довірительні зв'язки.

В той же час, у ОСОБА_4, котрий усвідомлюючи безпорадний та тяжкий психологічний стан ОСОБА_11, пов'язаний із затриманням її чоловіка, а також безпорадний стан ОСОБА_7, у зв'язку із перебуванням останнього під вартою, виник злочинний умисел на отримання від неї шляхом обману та зловживання довірою, грошових коштів, нібито, за надання якісної правової допомоги ОСОБА_7

Враховуючи відсутність у ОСОБА_11 юридичної допомоги та досвіду у спілкуванні з правоохоронним органами, остання на пропозицію ОСОБА_4 погодилась.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, користуючись довірительними відношеннями між ним, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, маючи на меті лише особисте збагачення, та не маючи реальної можливості надання правової або юридичної допомоги ОСОБА_7, у проміжок часу з 11.06.2016 по 20.06.2016 під час особистих зустрічей з ОСОБА_11 повідомив, про можливість допомоги її цивільному чоловіку шляхом надання кваліфікованої правової допомоги адвокатів, які б спромоглись змінити запобіжний захід ОСОБА_7 на не пов'язаний з триманням під вартою за грошові кошти у сумі 100 000 доларів США.

У подальшому, ОСОБА_4, на виконання свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами, шляхом обману та зловживання довірою, користуючись безпорадним, на той момент, станом ОСОБА_11 і перебуванням ОСОБА_7 під вартою, 21.06.2016 орієнтовно о 12 годині дня, перебуваючи в ресторані "МОЗГІ БАР" за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 2 отримав від ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що становило 2 490 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України, у якості підтвердження наміру скористатись допомогою ОСОБА_4, у наданні правових та юридичних послуг.

В подальшому, у невстановлений день та час ОСОБА_4 вступив у змову щодо подальшої реалізації розробленого ним злочинного плану, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_11 шляхом обману та зловживання їх довірою, із іншими невстановленими на даний час особами, а також із працівниками Служби безпеки України - ОСОБА_5 та ОСОБА_1, котрі будучи діючими працівниками правоохоронного органу, маючи досвід та навички оперативної роботи могли запобігти їх викриттю.

В подальшому, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_1, та іншими невстановленими на даний час особами, діючи на виконання спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману та зловживання довірою, 06.07.2016 у вечірній час, перебуваючи в приміщенні ресторану "ЛА ПРОВІНЦІА" за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-а отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що становило 2 484 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України, нібито, для підготування документів для надання правової та юридичної допомоги ОСОБА_7, котрий перебував в СІЗО.

У період часу з 28.07.2016 по 29.07.2016, точну дату не встановлено, о 21 годині ОСОБА_4, продовжуючи реалізацію спільного із ОСОБА_5, ОСОБА_1, та іншими невстановленими на даний час особами, злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, перебуваючи в приміщенні ресторану "ЛА ПРОВІНЦІА", що за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-а отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що становило 2 479 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України, нібито, за надання ОСОБА_7 правової допомоги у кримінальному провадженні, у якому останній мав статус підозрюваного.

В подальшому, в період часу з 05.08.2016 по 06.08.2016 ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_1, та іншими на даний час невстановленими особами за заздалегідь визначеним планом, маючи на меті особисте збагачення, зловживаючи довірою ОСОБА_11 та ОСОБА_7, отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 373 000 доларів США та 110 000 євро, нібито, за повне юридичне вирішення проблем, пов'язаних із кримінальним переслідуванням ОСОБА_7 шляхом надання правової допомоги останньому.

В свою чергу, ОСОБА_11, перебуваючи у стресовому стані, пов'язаному із затриманням її цивільного чоловіка та батька спільної малолітньої дитини, довіряючи ОСОБА_4, як єдиній особі, котра погодилась надати допомогу, передала останньому грошові кошти у сумі 373 000 доларів США та 110 000 євро, які належали ОСОБА_7, за наступних обставин.

Так, 05.08.2016 орієнтовно об 12 годині, ОСОБА_11, перебуваючи в приміщенні фітнес клубу "5 Елемент", що за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29-а передала ОСОБА_4 належні ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 250 000 доларів США, що становило 6 200 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України та 06.08.2016, орієнтовно в районі 12-13 години, перебуваючи в приміщені ресторану "Царське село", що за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 22 передала ОСОБА_4 належні ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 123 000 доларів США та 110 000 євро, що становило 6 088 600,00 грн. згідно курсу Національного банку України.

В свою чергу, ОСОБА_4, достовірно знаючи про відсутність у нього, ОСОБА_5, ОСОБА_1, та інших невстановлених на даний час осіб, можливості надання будь-якої юридичної допомоги ОСОБА_7, котрий являвся підозрюваним у кримінальному провадженні, маючи на меті виключно особисте збагачення, отримані від ОСОБА_11 грошові кошти розподілив між собою, ОСОБА_5, ОСОБА_1, та іншими невстановленими на даний час особами.

Загалом, у період з 21.06.2016 по 06.08.2016 ОСОБА_4, будучи об'єднаним з ОСОБА_5, ОСОБА_1, та іншими невстановленими на даний час особами єдиним умислом, направленим на особисте збагачення, діючи умисно, заволоділи шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в особливо великому розмірі, а саме у сумі 673 000 доларів США та 110 000 євро, що загалом становило згідно курсу Національного банку України на момент передачі кожної частини 19 741 600,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за описаних вище обставин, вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) у особливо великому розмірі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

04.03.2017 о 14 годині 15 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Віньківці, Віньковецького району Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з 2015 року перебуваючого у розпорядженні Штабу АТЦ при СБУ по посаді начальника відділу, раніше не судимого, затримано в порядку ст. 208 КПК України.

05.03.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:

- заявою ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7;

- поясненнями ОСОБА_11, відібраними адвокатом Ханіним С.Г.;

- роздруківкою переписки ОСОБА_4 з ОСОБА_11;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_16;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5;

- протоколами допитів потерпілого ОСОБА_7 від 14.02.17 та 15.02.17;

- протоколом затримання ОСОБА_1;

- листом ДЗЕ НП України від 01.03.17;

- протоколом добровільної видачі та заяви до нього від 05.03.2017.;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

У провадженні встановлені ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків, заявника, потерпілого у кримінальному провадженні та на інших наразі не встановлених співучасників; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, відповідно до ст. 12 КК України злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

Окрім того, ОСОБА_1, є діючим співробітником Служби безпеки України та перебуваючи на волі, матиме можливість використовувати своє службове становище та зв'язки з іншими службовими особами правоохоронних органів задля здійснення незаконного впливу на орган досудового розслідування, свідків, потерпілих, заявника, перешкоджати проведенню слідчих та процесуальних дій, тим самим перешкоджаючи встановленню обставин кримінального провадження, та приховати вчинені іншими, невстановленими співучасниками кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів.

Разом з тим, ОСОБА_1, відомі заявник, потерпілий, свідки у кримінальному провадженні, їх місце проживання та перебування, що дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1, будучи усвідомленим про наявність щодо нього обґрунтованої підозри, намагатиметься тиснути на свідків, потерпілого, заявника у кримінальному провадженні, схиляючи їх до надання неправдивих показань, зміни раніше даних показань, тим самим перешкоджаючи досудовому розслідуванню.

Крім того навіть при здачі ОСОБА_1, паспорту громадянина України для виїзду за кордон, одним із ризиків можливого його зникнення та можливість незаконного перетину ним державного кордону, є відсутність контролю за частиною державного кордону на сході країни, де також можуть переховуватись інші члени злочинної організації, діяльності якої він сприяв.

Також підставою для встановлення ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 є наявність значної кількості нерухомого майна у власності членів сім'ї, яка знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим.

Крім того, запобіжний захід у вигляді утримання під вартою є єдиним можливим заходом, що унеможливить приховання ОСОБА_1, від встановлення належного йому майна та грошових коштів, отриманих злочинних шляхом, для накладення на них арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову.

В той же час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів окрім тримання під вартою не забезпечать запобігання існуючим у кримінальному провадженні ризиків.

Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування зі значною кількістю причетних до діяльності злочинної організації осіб, а також тиску на свідків, заявника та потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_1, і надалі матиме можливість контактувати з іншими невстановленими особами, узгоджувати з ними свої дії та показання за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ані гласними, ані негласними засобами контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України, за скоєння вказаних злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом обов'язків.

З огляду на викладене, прошу при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі не менше 50 000 000 грн. (п'ятдесят мільйонів гривень).

Вказаний розмір застави прокурор просить визначити з урахуванням наступних доводів.

Так, згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 8 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні якої ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи характер кримінального провадження, розслідуваного щодо ОСОБА_1, завдану розслідуваними злочинами шкоду, у органа досудового слідства немає підстав вважати, що застава, сума якої визначатиметься виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, та керуючись ч. 5 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що «у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно», необхідно визначити розмір застави ОСОБА_1, більше ніж максимальні межі застави визначені для осіб, які підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Виключність випадку та розмір застави ґрунтується на тому, що злочином, вчиненим ОСОБА_1, заподіяно шкоду в розмірі понад 19 мільйонів гривень; ОСОБА_1, та члени його сім'ї мають значні грошові та матеріальні активи, а крім того, міцні соціальні зв'язки, у тому числі і серед заможних осіб, які зможуть за нього внести заставу; злочин, вчинений ОСОБА_1, пов'язаний з діяльністю злочинної організації ОСОБА_6, до діяльності якої залучено значну кількість осіб та засобів, у тому числі з колишнього вищого керівництва держави, а спричинені злочинною організацією збитки державним інтересам обраховуються мільярдами гривень.

Встановлено, що на ОСОБА_1 зареєстровано право власності квартиру за адресою АДРЕСА_2.

Крім цього, на дружину та близьких родичів ОСОБА_1 зареєстровано сім об'єктів нерухомості, зокрема:

1. квартира за адресою АДРЕСА_3,

2. квартира за адресою АДРЕСА_1,

3. квартира за адресою АДРЕСА_5,

4. квартира за адресою АДРЕСА_8

5. квартира за адресою АДРЕСА_6

6. квартира за адресою АДРЕСА_7

7. дачний будинок за адресою АДРЕСА_9

Також у власності членів сім'ї підозрюваного ОСОБА_1 наявні земельні ділянки загальною площею більше ніж 5,7399 га, два позашляховика: Porsche Cayenne, 2013 р.в. та Land Rover Sport 2014 року. При цьому Land Rover Sport придбано та оформлено на матір підозрюваного - пенсіонерку ОСОБА_17 одразу після протиправного заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 усе свідоме життя проходив військову службу на посадах оперативного та керівного складу СБ України, підприємницькою діяльністю не займався. З наведеного вбачається, що рівень доходів ОСОБА_1 та його родини не співрозмірний їх фактичним доходам.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання в частині застосування найсуворішого запобіжного заходу, вказуючи на те, що підозрюваний надав покази, співпрацює з органом досудового розслідування, має міцні соціальні зв'язки. При цьому визначений прокурором розмір застави необґрунтований належними доводами та доказами, в той же час є занадто непосильний для підозрюваного з огляду на його доходи та майновий стан.

Вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши додані до клопотання матеріали, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваній особі слід виходити з наступного.

Згідно доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч4 ст.190, ч1 ст.256 КК України.

Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень;

При цьому вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору доведеності вини підозрюваного, а з точки зору допустимості прийти до висновку , що підозрювана особа могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених обставин.

Зокрема, згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.

Отже слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, що прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України , а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про застосування певного виду запобіжного заходу для затриманої особи.

Вирішуючи вказане питання слід врахувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція особливо тяжкого злочину передбачає покарання від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі.

Слід врахувати вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання; його службу

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

З урахуванням наведеного слід визнати те, що під час розгляду клопотання було доведено наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 на даній стадії досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розмірі застави, що зможе забезпечити виконання підозрюваним виконання покладених на нього зобов'язань. Визначаючи розмір застави слід врахувати обставини за яких ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, розмір шкоди, а також майновий стан підозрюваного, наявність достатньої кількості нерухомого та рухомого майна. Проте вказані обставини не дають підстав для визначення розміру застави у запропонованому прокурором розмірі, оскільки він явно не посильний для підозрюваного.

На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178,181,182, 183, 192-194,196,198, 202,205, 395,532,534 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 46 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 14 год. 15 хв. 04.03.2017.

Строк дії ухвали - до 18.04.2017 включно.

Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 9 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 15 200 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів двісті тисяч гривень)

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва: р/р 373 110 010 028 07; МФО (код банку) 820019; ЗКПО 02 896 745; ЄДРПОУ банку: 38004897; Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

прибувати на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, а саме з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання відповідному державному органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

утримуватися від спілкування з особами, визначеними прокурором.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строків досудового слідства до 18 квітня 2017 року включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Роз'яснити підозрюваному, що, у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_1 та повідомити усно і письмово прокурора Опанасенка В. та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосування запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз'яснити застоводавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Цокол Л.І.