Рішення № 65279358, 01.03.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21565/15-ц

провадження № 2/753/657/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Даниленка В.В.

при секретарі - Пасько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» про стягнення заробітної плати та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» до ОСОБА_2 про визнання дії про видачу розпорядження протиправними, -

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» (далі по тексту - відповідач, ЖБК «Учитель-3») про стягнення заробітної плати, посилаючись на те, що 01 листопада 2009 року його було прийнято на роботу в ЖБК «Учитель-3» на посаду керівника автопарковки. Прийом на роботу було оформлено розпорядженням № 296 від 30.10.2009 р., про що було зроблено запис до трудової книжки. 30 квітня 2010 року відповідно до розпорядження № 306/1 позивача було звільнено у зв'язку зі скороченням штату. Станом на момент подачі позову до суду з позивачем не було проведено остаточного розрахунку при звільненні. Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України просив стягнути з ЖБК «Учитель-3» на його користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 100 179,28 грн.

ЖБК «Учитель-3» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання дії про видачу розпорядження протиправними, посилаючись на те, що рішенням загальних зборів членів ЖБК «Учитель-3» від 04.12.2007 р. обрано головою правління кооперативу ОСОБА_3. Однак всупереч рішення загальних зборів, колишній голова правління ОСОБА_4, не виконав рішення та продовжував незаконно виконувати розпорядчі та управлінські функції як голова правління. Так, відповідно до розпорядження № 296 від 30.10.2009 р. голови правління ОСОБА_4, призначив на посаду керівника автопарковки кооперативу ОСОБА_2 Вважає, що в супереч рішення загальних зборів, ОСОБА_4 діяв неправомірно, не мав відповідних повноважень на видачу спірного розпорядження. Керуючись ст. 15 ЦК України просив визнати дії ОСОБА_4 про видачу розпорядження № 296 від 30.10.2009 р. про призначення ОСОБА_2 на посаду керівника автопарковки протиправними.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року зустрічний позов ЖБУ «Учитель-3» було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» про стягнення заробітної плати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги первісного позову підтримав та просив їх задовольнити, у задоволені зустрічного позову - відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача проти первісного позову заперечував, просив відмовити у його задоволені, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на посаді керівника автопаркові ЖБК «Учитель-3», що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 3 зворот).

Згідно розпорядження № 306 від 21.02.2010 р. позивача звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 4).

Відповідно до приписів п.1 ч. 1, ч. 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з таких підстав, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно положень ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Приписами ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивач звертався до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу, про що 14 жовтня 2013 року було видано судовий наказ (а.с. 22).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року судовий наказ від 14 жовтня 2013 року скасовано та роз'яснено стягувачу ОСОБА_2, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні (а.с. 23).

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що фактично розрахунок з позивачем на день подачі позову відповідачем повністю не проведено.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі з листопада 2009 р. по квітень 2010 року борг становить 1 489,80 грн. (а.с. 19). Даний розрахунок судом перевірений та покладається в рішення суду.

Заборгованість з урахуванням середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з травня 2010 року по жовтень 2015 року становить 71 465,50 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 20). Даний розрахунок перевірений та покладається в рішення суду.

Інфляційні втрати з травня 2010 року по жовтень 2015 року становлять 27 223,98 грн., що підтверджується розрахунком, який судом перевірений та покладається в рішення суду (а.с. 21).

Отже, загальна заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки з урахуванням інфляційних втрат становить 100 179,28 грн.

Відповідно до ст. 233 Кодексу Законів про працю України визначена спеціальна позовна давність у відповідності до якої працівник може звернутись для вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня коли він довідався або міг довідатись про порушення його права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи, що з позивачем не було своєчасно та в повному обсязі здійснено розрахунок по заробітній платі, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушенні вимоги ст.ст. 115-117 КЗпП України та з останнього слід стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 100 179,28 грн.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог ОСОБА_2, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо зустрічного позову ЖБК «Учитель-3» то суд не вбачає підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи представником позивача було заявлено заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 104).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Проте, суд вважає за необхідне вирішити позовні вимоги зустрічного позову ЖБК «Учитель-3» по суті спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав факт прийняття на роботу позивача, що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_2 Також, ЖБК «Учитель-3» зробив частковий розрахунок по заробітній платі ОСОБА_2 за лютий 2010 року, за березень, квітень 2011 року та вихідній допомозі, що підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с. 17, 18). Дані обставини підтверджують, що ЖБК «Учитель - 3» було визнано факт трудових відносин з ОСОБА_2

Отже, вимоги зустрічного позову спростовуються матеріалами справи та у їх задоволені слід відмовити.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх тверджень або заперечень.

Отже, позивач довів протиправність діяння ЖБК «Учитель-3» щодо порушення останнім трудового законодавства.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши докази, які містять у матеріалах справи, прийшов до висновку, що дії відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 є незаконними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України про працю, тому первісний позов підлягає задоволенню. Проте, вимоги зустрічного позову не обґрунтовані, не доведені, спростовуються матеріалами справи та у їх задоволені слід відмовити.

Судові витрати вирішуються відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 40, 41, 43, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 60, 88, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 13, ЄДРПОУ 23376707) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 100 179,28 (сто тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень 28 копійок.

У задоволені зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» до ОСОБА_2 про визнання дії про видачу розпорядження протиправними - відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 13, ЄДРПОУ 23376707) на користь держави судовий збір у розмірі 1 600,00 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: