Ухвала суду № 65277140, 09.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 324/1102/16 Головуючий у 1 інстанції: Іванченко М.В.

Провадження № 22-ц/778/716/17 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Зубковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал» на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому зазначила, що наказом № 17 від 19.02.2016р. її було призначено виконуючим обов'язки заступника генерального директора з комерції, а наказом № 72 від 18.04.2016р. - заступником генерального директора з комерції ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»». Наказом від 08.06.2016 р. № 124 її було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, про що 08.06.2016р. було здійснено запис у її трудовій книжці за № 18. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки прогулу вона не вчиняла - не була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Свою короткочасну відсутність на робочому місці у другій половині дня 25.05.2016р. пояснює поганим самопочуттям, що змусило її звернутися на консультацію до профілакторію підприємства і до КУ «Пологівська ЦРЛ», на підтвердження чого надала відповідну довідку лікаря-гінеколога. Вказує, що отримала передню згоду на відвідання лікарні від генерального директора підприємства. Вказує на поважні причини короткочасної відсутності (менше ніж три години протягом робочого дня) на робочому місці 25.05.2016р. за станом здоров»я, тому застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення за прогули вважає незаконним. Також зазначає, що у порушення вимог ст.ст. 147, 149 КЗпП України їй не була надана можливість надати пояснення щодо обставин її відсутності на роботі та час для викладення їх у письмовому вигляді.

Також під час звільнення їй не була надана можливість ознайомитися із поясненнями в.о. начальника відділу збуту та забезпечення виробництва ОСОБА_3, економіста зі збуту ОСОБА_4 та начальника служби охорони і пожежної безпеки ОСОБА_5, бо саме вони стали підставою для винесення наказу про її звільнення. Наведені факти, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем вимог чинного законодавства про працю. Внаслідок незаконного звільнення вона зазнала моральних страждань, втратила душевний спокій, перебувала в пригніченому стані, змушена була докладати додаткових зусиль щодо організації свого життя, пошуку роботи, в тому числі і в інших містах. Спричинену їй моральну шкоду оцінює в 10 000грн. У зв'язку із зазначеними обставинами, позивач просила поновити її на посаді заступника генерального директора з комерції ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»»; стягнути з ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.06.2016 року; стягнути з ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» на її користь компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника генерального директора з комерції товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»».

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 100 962,32 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 1 000 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» на користь держави судові витрати в розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд не в повній мірі з»ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об»єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було надано суду беззаперечних та переконливих доказів на підтвердження факту відсутності позивача на роботі саме з 13.30 год. до 16.45 год., а її тимчасова відсутність була викликана поважними причинами - розладом здоров»я, у зв»язку з чим вона вимушена була звернутись до медичної установи. Також суд встановив порушення з боку роботодавця при звільненні працівника щодо незабезпечення їй можливості надати письмові пояснення, що призвело до безпідставного висновку роботодавця про скоєння позивачем прогулу. Тому суд поновив ОСОБА_2 на роботі, стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на здобутих у справі доказах, яким судом надано належну оцінку, та нормах матеріального права, на підставі яких судом вирішено спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ч. 1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником чи уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За загальними правилами звільнення працівника за цією підставою допускається лише у тому разі, якщо працівник був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення, зокрема, наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоч би вона і не була підтверджена лікарняним листком.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Судом встановлено, що наказом генерального директора ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» від 01.04.2016р. № 59 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку в новій редакції. Відповідно до п. 13 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників на підприємстві установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні режим роботи та відпочинку: початок роботи: о 08-00 год., перерва: о 12-15 - 13-00 год., закінчення роботи: о 16-45 год.

В цьому ж пункті Правил внутрішнього трудового розпорядку зазначено, що у кожному структурному підрозділі ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» тривалість щоденної роботи, в т.ч. час початку і закінчення щоденної роботи і перерви для відпочинку і прийому їжі визначається наказом по підприємству і графіком змін, що затверджується адміністрацію за погодженням з профспілковим комітетом з додержанням установленої тривалості робочого часу за тиждень або інший обліковий період.

В структурному підрозділі ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»», в якому працювала позивач, тривалість щоденної роботи, в т.ч. час початку і закінчення щоденної роботи і перерви для відпочинку і прийому їжі окремим наказом по підприємству і графіком змін не затверджувались, а тому слід керуватись у такому випадку загальними вищезазначеними Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими наказом генерального директора ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» від 01.04.2016р. № 59.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала на посаді заступника генерального директора з комерції ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»».

Наказом № 124 від 08.06.2016р. ОСОБА_2 була звільнена з підприємства на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із прогулом 25.05.2016р.

В наказі зазначено, що заступник генерального директора з комерції ОСОБА_2 протягом робочого дня 25.05.2016р. була відсутня на робочому місці з 13 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв. без поважних причин, чим вчинила прогул. Відсутність ОСОБА_2 на робочому місці у вказаний період часу підтверджується поясненнями в.о. начальника відділу збуту та забезпечення виробництва ОСОБА_3, економіста зі збуту ОСОБА_4 і начальника служби охорони та пожежної безпеки ОСОБА_5 Відповідно до наказу № 27 від 02.11.2010р. працівники підприємства при виконанні посадових обов'язків з виїздом за межі підприємства повинні зареєструватися у Журналі, який знаходиться у секретаря-референта. Запис за 25.05.2016 року у вказаному журналі щодо ОСОБА_2 відсутній. Надати письмові пояснення ОСОБА_2 відмовилася, що підтверджується актом про відмову надати письмові пояснення від 08.06.2016 року ( а.с. 5).

Так, згідно з Актом від 08.06.2016р., складеним о 10 год. 50 хв., підписаним генеральним директором В.В. Тимошенком, секретарем-референтом ОСОБА_8, начальником юридичного відділу ОСОБА_6 і економістом з праці ОСОБА_9, на пропозицію надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці 25 травня 2016 року

ОСОБА_2 відмовилась надати письмові пояснення ( а.с. 32).

Про ознайомлення ОСОБА_2 з наказом № 124 від 08.06.2016р. було складено акт від 08.06.2016р., з якого вбачається, що начальник відділу обліку кадрів ОСОБА_10 зачитала текст вказаного наказу, позивачу було роз'яснено її право отримати трудову книжку у відділі обліку кадрів у день звільнення, режим роботи відділу обліку кадрів, а також тривалість її останнього робочого дня - до 16.45 год. Час ознайомлення з наказом № 124 від 08.06.2016р. - з 11.50 год. по 12.10 год. ( а.с. 37).

У наказі про звільнення мається особистий підпис позивача ОСОБА_2 про ознайомлення з ним, та цей примірник наказу залишився на підприємстві. В цьому примірнику мається наступне зауваження ОСОБА_2, написане нею власноручно: «С приказом ознакомлена. Устные объяснения причин отсутствия меня на раб. месте 25.06.2016р. и нахождения на раб. месте 3.06 мною были сделаны. Письменные объяснения я давать не отказывалась и предоставлю их в установленный Законом срок. 8.06.2016 Копия приказа получена» ( а.с. 36).

Отже, відповідачем було вмінено ОСОБА_2 порушення трудової дисципліни, яке виразилось у її відсутності на робочому місці 25 травня 2016р. в період часу з 13 год. 30 хв. і до 16 год. 45 хв., тобто протягом 03 год.15 хв. без поважних причин.

Вказаних висновків роботодавець дійшов без отримання письмових пояснень від ОСОБА_2, про що свідчить вищевказаний запис працівника у наказі, а звільнення відбулось саме в день видання наказу без надання можливості працівнику надати документи про причини виходу з території підприємства 25.05.2016р. Отже, адміністрацією перед звільненням ОСОБА_2 взагалі не перевірялись її заперечення, а роботодавець обмежився лише письмовими поясненнями працівників відділу, у якому працювала позивач, а саме, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також начальника служби охорони та пожежної безпеки ОСОБА_5

Про зазначені обставини додатково свідчить той факт, що позивач навіть не змогла надати на своє виправдання довідку медичної установи про відвідування нею лікаря саме у період, який їй вмінено як прогул.

Разом з тим, з наданої суду довідки вбачається, що 25.05.2016р. ОСОБА_2 відвідала лікаря-гінеколога Пологівської ЦРБ ОСОБА_11 ( а.с. 10).

Вказана лікар була допитана судом в якості свідка та надала пояснення, що дійсно на прийомі 25.05.2016р. вона оглядала ОСОБА_2, у якої малась симптоматика гострого захворювання, що передбачало її госпіталізацію, від якої відвідувачка відмовилась. Про відвідування лікарні вона видала позивачу в той же день відповідну довідку.

Таким чином, позивач могла у письмових поясненнях зазначити про ці обставини, а також надати відповідну довідку, але роботодавець не надав їй такої можливості, гарантованої їй трудовим кодексом, що свідчить про упередженість адміністрації відносно працівника.

Між тим, вказана довідка є свідченням поважності причин тимчасової відсутності ОСОБА_2 на робочому місці 25.05.2016р., з огляду на те, що в неї було не рядове відвідування лікаря, а викликане таким станом, що потребував навіть її госпіталізації, про що зазначила лікар, попереджена судом про кримінальну відповідальність щодо правдивого свідчення.

На думку колегії, це є достатньо переконливим доказом того, що таку відсутність не

можна кваліфікувати як прогул, оскільки вона відбулась у зв»язку з поважними причинами.

При цьому, колегія вважає вірними висновки суду, що за причиною відсутності на роботі позивач не зобов»язана була зареєструватися у Журналі, який знаходиться у секретаря-референта, оскільки за наказом генерального директора ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал»» від 02.11.2010 року № 27 «Про посилення контролю» реєстрація в цьому Журналі передбачалась у випадку виконанні працівниками посадових обов'язків з виїздом за межі підприємства, в той час як позивач у другій половині дня 25.05.2016 року залишила територію підприємства не у зв'язку із виконанням своїх посадових обов'язків.

На думку роботодавця, відсутність позивача з 13.30 год. до 16.45 год. 25.05.2016р. підтверджується поясненнями працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були допитані судом як свідки.

Але позивач і сама не заперечує факт своєї відсутності на території підприємства після обіду 25.05.2016р., однак стверджуючи, що залишила територію підприємства з поважних причин і її відсутність тривала менше трьох годин.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі достеменно не довели суду, з якого часу була відсутня ОСОБА_2 на території підприємства 25.05.2016р., оскільки єдиний неупереджений доказ - відеозйомка з камери відеоспостерження на прохідній, де міг бути чітко визначений час виходу позивач з підприємства, не зберігся. А ОСОБА_2, зі свого боку, не надала талону прийому лікаря або довідки із часом її прийняття лікарем. Сама ж допитана лікар-гінеколог ОСОБА_12 точного часу не пам»ятає.

Проте, як правильно зазначив суд, тягар доведення законності звільнення працівника покладається на роботодавця, яким у цій справі не доведено, що працівник був відсутній на робочому місці більше трьох годин без поважних причин. Натомість, за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_2 була відсутня на роботі після обіду 25.05.2016р. з поважних причин - за станом здоров»я, у зв»язку з чим потребувала термінового відвідування лікаря-гінеколога.

За вказаних обставин, колегія вважає, що висновки суду про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі, а відтак і для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є правильними.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що судом не було перевірено, чи не працевлаштувалась ОСОБА_2 на роботу у період, за який на її користь стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Проте це не відповідає дійсності, оскільки судом в судовому засіданні 02.11.2016р. був досліджений оригінал трудової книжки, який був наданий для ознайомлення представникам відповідача ОСОБА_13 та ОСОБА_6 ( журнал судового засідання - а.с. 122).

Отже, судом перевірено факт офіційного працевлаштування позивача, яка згідно з дослідженим оригіналом трудової книжки на час розгляду справи не була працевлаштована.

Зважаючи на всі вищезазначені обставини, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України її слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал» відхилити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Гончар М.С.