Постанова № 6527709, 11.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12089/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Масло І.В.

при секретарі                                                  Грішаєві Є.Є.

за участю:

представника позивача                                                             Чебаненка Д.В.,

представника відповідача                                                            не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Ірель» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6125,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Ірель» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6125,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і Постанови Кабінету Міністрів України „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, тобто на підприємстві повинен бути працевлаштований 1 інвалід. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві у розмірі 5931,25 грн. Оскільки відповідач суму адміністративно-господарських санкцій своєчасно не сплатив, йому станом на 06.07.2009 нарахована пеня у розмірі 194,34 грн. (а.с. 2-4).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надіслав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. У заяві також вказав, що позовні вимоги визнає та просить розстрочити виконання постанови на шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

          Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

          Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

          Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову, виходячи при цьому з наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, згідно з п.п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач – Приватне підприємство «Ірель» є юридичною особою, здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 03.12.1999 року, виданого Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, і зареєстроване в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України за № 30612697 (а.с. 14, 15).

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачаться зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 9), що поданий відповідачем позивачу середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у звіті не визначена, але відповідно до приписів вказаної норми закону має становити 1 особу. Фактично на підприємстві не працюють особи-інваліди, чим порушуються вказані вище вимоги законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, оскільки на підприємстві не працюють інваліди, воно згідно вимог ст. 20 вказаного Закону мало сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Разом із тим, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік відповідач не визначив суму адміністративно-господарських санкцій до сплати (а.с. 9). Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, складеного позивачем, до сплати підлягає 5931,25 грн. (а.с. 8).

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 5931,25 грн., що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період з 16.04.2009 по 06.07.2009 розмір нарахованої пені становить 194,34 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 7).

Відповідачем вказані вище суми адміністративно-господарських санкцій і пені визнаються, що підтверджується його заявою (а.с. 17).

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) сторона виконавчого провадження може звернутися до адміністративного суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Також ч.2 ст. 263 КАС України передбачено право суду у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Представник відповідача в своїй заяві про визнання позову просила розстрочити виконання постанови на 6 місяців, здійснюючи оплату таким чином:

-          у період з 01.09.2009 по 30.09.2009 сплатити 1125,59 грн.;

-          у період з 01.10.2009 по 31.10.2009 сплатити 1000,00 грн.;

-          у період з 01.11.2009 по 30.11.2009 сплатити 1000,00 грн.;

-          у період з 01.12.2009 по 31.12.2009 сплатити 1000,00 грн.;

-          у період з 01.01.2010 по 31.01.2010 сплатити 1000,00 грн.;

-          у період з 01.02.2010 по 28.02.2010 сплатити 1000,00 грн.

Суд, враховуючи думку представника позивача, який у судовому засіданні не заперечував проти розстрочення виконання постанови, вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача та розстрочити її виконання зазначеним вище способом.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Задовольнити позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Ірель» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6125,59 грн.

          Стягнути з Приватного підприємства «Ірель» (87515, м. Маріуполь, пр. Металургів, 69а, р/р 26002215051900 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, ЄДРПОУ 30612697) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 5931,25 грн. та пеню у сумі 194,34 грн., а всього стягнути – 6125,59 грн. на р/р 31216230700001 в ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

          Розстрочити виконання постанови на 6 (шість) місяців, зобов’язавши Приватне підприємство «Ірель» здійснювати сплату адміністративно-господарських санкцій та пені наступним чином:

-           у період з 01.09.2009 по 30.09.2009 сплатити 1125 (одну тисячу сто двадцять п’ять) грн. 59 коп.;

-          у період з 01.10.2009 по 31.10.2009 сплатити 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.;

-          у період з 01.11.2009 по 30.11.2009 сплатити 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.;

-          у період з 01.12.2009 по 31.12.2009 сплатити 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.;

-          у період з 01.01.2010 по 31.01.2010 сплатити 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.;

-          у період з 01.02.2010 по 28.02.2010 сплатити 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Масло І.В.