Постанова № 65274497, 14.03.2017, Кам'янський районний суд Черкаської області

14.03.2017 Справа № 703/220/17

2-а/696/15/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року Кам'янський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Зачепі Л.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ДяченкоН.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янка Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій органу владних повноважень та про зобов'язання здійснити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протипарвними дії Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Відповідач) щодо припинення виплати пенсії та про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 25 лютого 1985 року він працював на посаді судді, в тому числі з 2004 року - на посаді судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. З березня 2014 року по досягненню 60 років перебував на обліку органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію по віку у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Між тим, без належного сповіщення з 01 квітня 2015 року Відповідач припинив йому виплату вказаної пенсії. З 01 жовтня 2016 року його було відраховано зі штату суддів у зв'язку з виходом у відставку. З жовтня 2016 року отримує довічне грошове утриманні і досі перебуває на обліку у Відповідача. Вважав, що припинення виплати йому пенсії за віком з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2016 року допущено Відповідачем протиправно. Просив суд поновити строк на звернення до адміністративного суду, визнати дії Відповідача щодо припинення виплат пенсії за віком з 01 квітня 2015 року протиправними, зобов'язати Відповідача здійснити нарахування та виплату йому пенсії за віком починаючи з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2016 року, а також стягнути на його користь з Відповідача понесені судові витрати на суму 640 грн.

Позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник Відповідача надав суду заперечення, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

З 25 лютого 1985 року Позивач працював на посаді судді, в тому числі з 2004 року - на посаді судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

З березня 2014 року по досягненню 60 років Позивач перебував на обліку органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію по віку у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Без належного сповіщення з 01 квітня 2015 року Відповідач припинив Позивачу виплату вказаної пенсії.

З 01 жовтня 2016 року Позивача було відраховано зі штату суддів у зв'язку з виходом у відставку. З жовтня 2016 року він отримує довічне грошове утриманні і досі перебуває на обліку у Відповідача.

При вирішенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що необхідність заяви такого клопотання взагалі відсутня, так як Позивачем оскаржується в судовому порядку триваючі дії Відповідача за період часу з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2016 року. По виходу Позивача на пенсію та взяття його з 06 жовтня 2016 року на облік як судді у відставці, пенсія за віком Відповідачем для Позивача не перераховувалась та за період з 01 квітня 2015 по 01 жовтня 2016 року не виплачувалась що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. А тому суд приходить до висновку, що встановлений статтею 99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду слід обраховувати з 06 жовтня 2016 року, коли Позивач дізнався та міг дізнатись у Відповідача про нездійснення дій по виплаті йому пенсії за віком за період з 01 квітня 2015 по 01 жовтня 2016 року. А тому у зв'язку з тим, що Позивач з вказаним позовом звернувся до суду з 24 січня 2017 року суд вважає, що Позивачем строк звернення до суду не було пропущено.

При вирішенні позову по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

В поданій позовній заяві Позивач ставить вимогу про визнання протиправним припинення виплати пенсії за віком за певний період часу (з 01 квітня 2015 по 01 жовтня 2016), а тому суд вважає, що позовні вимоги стосуються саме визнання протиправної невиплати пенсії, так як припинення виплати це одноактна дія, яка мала місце тільки один день - 01 квітня 2015 року, а невиплата мала місце протягом часу з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2016 року.

Саме такі висновки узгоджуються з позицією ЄСПЛ, який у своїх рішеннях підкреслює, що оскільки питання виконання статті 6 Конвенції стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic, заява № 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX).

Таким чином, суд, з огляду на те, що спір стосується тривалої невиплати пенсії за віком, приходить до висновку, що пред'являючи позов Позивач мав «законні сподівання» (ухвали щодо прийнятності у справах ЄСПЛ «Мелгоус проти Чеської Республіки» (Malhous v. the Czech Republic) [ВП, заява № 33071/96, ECHR 2000-XII, «Грацінгер та Грацінгерова проти Чеської Республіки» (Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic) [ВП], заява № 39794/98, п. 69, ECHR 2002-VII,рішення у справі «Копецький проти Словаччини»(Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 35, ECHR 2004-IX, ухвалу щодо прийнятності у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» (Von Maltzan and Others v. Germany) [ВП], заяви №№ 71916/01, 71917/01 та 10260/02, п. 74, ECHR 2005-V, та ухвалу від 24 червня 2008 року щодо прийнятності у справі «Бата проти Чеської Республіки» (Bata v. the Czech Republic), заява № 43775/05) на визнання протиправною саме невиплати пенсії за віком за період з 01 квітня 2015 року по 01 жовтня 2016 року, а тому не формування Позивачем конкретної вимоги пов'язаної зі словом «припинення», а не його синонімом словом «невиплату», суд вважає таким, що не може слугувати перешкодою в ефективному доступі до судового захисту.

Більше того, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень,а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, починаючи з 01.04.2015 року, виплату пенсії Позивачу було припинено, у зв'язку з тим, що останній працює на посаді судді.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року, було передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх видів пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Водночас, вказані законодавчі норми не містять вимоги про припинення нарахувань пенсії цій відповідній категорії громадян.

Відповідно до вимог адміністративного позову, Позивач просить визнати дії Відповідача протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та абз. 2 ч. 1 ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року не виплачуються.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та положень п. 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) положення абз. 2 ч. 5 ст. 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, згідно з яким особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Також, відповідно до вищевказаного Рішення, не підлягає застосуванню положення п. 5 розділу III «;Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Аналогічний спір в подібних правовідносинах був розглянутий Європейським Судом з прав людини у справі «Фабіан проти Угорщини». Заявник - громадянин Угорщини, який після виходу на пенсію працював на посаді державного службовця, скаржився на те, що йому призупинили виплату пенсії на час працевлаштування у період після його виходу на пенсію на підставі внесення поправки до законодавства про пенсії. Відповідно до цієї поправки, виплата пенсії за віком, чиї бенефіціари одночасно обіймають визначені посади у державному секторі, буде призупинена на термін їх зайнятості. Це обмеження не стосується тих, хто під час отримання пенсії за віком, працює у приватному секторі. Це стало невиправданим і дискримінаційним втручанням у його права власності.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 15.12.2015 року у справі «Фабіан проти Угорщини» констатував, що різне трактування пенсіонерів, що працюють в державному і приватному секторах, з однієї сторони, і між різними категоріями державних службовців, з іншої сторони, щодо права на продовження отримання пенсії за віком, де заявник став жертвою, не ґрунтується на будь-якому «об'єктивному і розумному виправданні», навіть беручи до уваги певну свободу розсуду, що надається договірним сторонам в цій сфері.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статей 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог Основного Закону, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 та рішення Європейського Суду з прав людини від 15.12.2015 року у справі «Фабіан проти Угорщини», суд приходить до висновку про те, що звуження та обмеження змісту й обсягу права на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Суд вважає, що Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, так як право на виплату пенсії було поновлено 08.06.2016 року Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2016, яке є остаточним, набирає чинності з дня його ухвалення та має преюдиціальне значення, в тому числі щодо досліджуваних спірних правовідносин а тому вимоги про визнання дій Відповідача протиправними підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсій, не отриманні з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З цих підстав вимога Позивача про зобов'язання Відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за віком як похідна від першої вимоги про визнання дій Відповідача по невиплаті пенсії за віком протиправними, підлягає задоволенню з розрахунку з 01 квітня 2015 по 01 жовтня 2016 року.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 94 КАС України, тобто витрати по сплаті судового збору, понесені Позивачем підлягають стягненню з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 4-12, 7, 17, 18, 69-71, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд

постановив :

Позов ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій органу владних повноважень та про зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячної пенсії за віком з 01 квітня 2015 по 01 жовтня 2016 року.

Зобов'язати Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити нарахування та виплату призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячної пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період часу з 01 квітня 2015 по 01 жовтня 2016 року.

Стягнути з Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (код ЄДРПОУ: 37802563) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Зобов'язати Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області виконати постанову негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Кам'янський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: